Віктор Барбінягра

Зображення

Victor Barbinyagra sitting with mother

Віктор народився на три місяці раніше призначеного терміну. Внаслідок цього у нього є кілька фізичних вад, і він не міг ходити до семирічного віку. Попри труднощі, з якими Віктор стикається, він вирішив бути щасливим. Віктор відчуває радість, коли виявляє іншим людям доброту й любов.

Леслі Нільссон, фотограф

Я народився на три місяці раніше визначеного терміну. Лікарі казали, що, найвірогідніше, я не зможу рухатися, але мама завжди намагалася знаходити різні засоби, які мені допоможуть. Упродовж років я проходив різні види лікування, однак я не міг ходити.

Зрештою мама знайшла таке лікування, яке могло допомогти мені почати ходити. Перед цим вона вирішила попросити місіонерів дати мені благословення. Після отримання благословення ми пішли до лікаря. Лікування полягало просто в іншому виді фізичних вправ. В кінцевому підсумку внаслідок виконання цих вправ я почав ходити.

Іноді мені сумно через мої фізичні вади, однак я намагаюся цього не показувати. Зазвичай я в радісному настрої, і я не показую іншим свій сум.

Однак у підлітковому віці в мене були періоди депресії.

Мені не хотілося іти до церкви. Я запитував у Бога: “Чому я такий? Чому Ти не можеш зробити мене кращим? Чому в мене немає хороших стосунків з іншими людьми?” Ці запитання бентежили мене й викликали почуття глибокого суму. Я не знав, як змінити свою ситуацію, тож думав, що самогубство буде відповіддю на всі проблеми.

Але тоді я думав про свою маму, і про те, що вона відчуватиме. Я думав, що їй буде дуже сумно і що їй здаватиметься, ніби вона зробила щось не так або недостатньо зробила для мене, щоб допомогти. Саме тоді я вирішив, що буду жити і йти вперед.

Зараз я вважаю себе достатньо щасливою людиною.

Звичайно, у мене є проблеми, як і у всіх інших. Вони не є більшими або меншими, і хоча ми не можемо вирішити проблеми на всі 100 відсотків, я знаю, що ми можемо боротися з проблемами і, безсумнівно, ми можемо рухатися вперед.

Я знаю, що в Бога є план для кожної людини в цьому житті, незалежно від того, ким вона є.

Моя мама часто казала мені, що найкрасивіша людина може бути найнещаснішою, і некрасива людина може бути дійсно щасливою.

Завдяки Церкві я знаю, що можна бути щасливими попри все, оскільки Божий план є планом щастя. Я вірю, що щастя—це те, що всередині нас, а не зовні.

Щастя приходить, коли ми віримо, покладаємося на Бога й живемо за євангелією. Це допомагає нам правильно ставитися до життя і використовувати те, що в нас є, для свого блага.

В майбутньому є завжди щось краще для кожної людини, а якщо є щось негативне, ви зможете з цим справитися.

Я намагаюся любити людей, бо найважливіше в житті—це спілкування з людьми. Я намагаюся любити свою сім’ю, бо сім’я—це наше майбутнє, це—наше все. І я дуже вдячний Богу за все, що маю.

Усім, хто має труднощі, я кажу: спробуйте прийняти себе такими, якими ви є на цей момент, навіть з усіма вашими недоліками, і вірте, що ви можете стати кращими.