Дорослій молоді
Зрозуміти свою божественність
Автор живе у шт. Нью-Йорк, США.
Після років намагань прийняти себе такою, як я є, зрештою у моєму житті сталося диво, яке допомогло мені зрозуміти свою вічну цінність.
Фотографії від Getty Images
З самого дитинства я мала проблеми з надмірною вагою і мені було важко прийняти себе такою, як я є. Спочатку прізвиська, які мені давали через мою вагу, ніяк на мене не впливали, але з часом я почала вірити, що все погане, сказане про мою зовнішність, вочевидь є відображенням чогось поганого в моїй особистості.
У підлітковому віці я почала усвідомлювати, що хоча мені й подобалося моє тіло, однак воно не відповідало нормам, які сприймалися світом. Мені подобався мій спокійний характер, проте і він також не сприймався людьми—вчителі хотіли, щоб я виступала перед класом, хлопцям подобалися більш говіркі дівчата, і мені часто казали, що треба частіше виходити на люди, ніж я це роблю. Потроху моя самооцінка почала знижуватися.
У юнацькому віці я впала в депресію, викликану незадоволенням своїм тілом. Я постійно запитувала, чому Господь не міг створити мене трохи красивішою та цікавішою. Я сідала на більшу кількість дієт, ніж слід було б, і, як не іронічно це звучить, чим більше я намагалася схуднути, тим більшу вагу я набирала. Я була незаміжня, інтроверт за характером, мала надлишкову вагу—тож мої перспективи були малообіцяючими.
Я почувалася нікчемою і вирішила, що я такою і залишуся, навіть якщо ніколи й не схудну, як хочу, чи не навчуся краще спілкуватися. Хоча я й перестала відчувати огиду до себе, однак я зовсім не бачила в собі прекрасну, гідну поваги дочку Бога. Я просто здалася і навіть не намагалася осягнути свою цінність.
Світло, якого я потребувала
Одного дня сталося диво, коли я читала виступ “Знаходити радість у повсякденному житті” сестри Мері Г. Кук, дружини Квентіна Л. Кука, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, виголошений у вересні 2016 року на всесвітньому духовному вечорі для дорослої молоді. Я читала: “Коли ми прийшли на цю землю, ми принесли з собою нашу божественну природу дітей Бога. Наша особиста цінність прийшла з небес”. Мені здавалося, що в мій розум нарешті пролилося світло, якого я так сильно потребувала, але ніколи не сподівалася отримати. Я зрозуміла, що раніше мені здавалося, ніби неправильно любити себе, оскільки я відрізняюся від мирських стереотипів того, якою має бути красива гідна жінка. Тепер я була готова визнати, що люблю свій інтровертний, химерний характер, скуйовджене кучеряве волосся, карі очі, ніс картоплиною, велику усмішку і навіть своє тіло з надмірною вагою, яке виконує все, що мені потрібно робити. Я відчула вдячність за те, що є Божим творінням. Я нарешті зрозуміла, що Він не створює помилок.
Через стільки років емоційної і фізичної боротьби та страждань я нарешті осягнула істину, яка для багатьох, можливо, є очевидною: моя особиста цінність не має нічого спільного з цим світом! Вона прийшла з небес. Вона завжди була в мені, навіть коли я цього не помічала. Вона не залежить від думки медіа, однолітків чи будь-кого, окрім Небесного Батька та Ісуса Христа. А вони вважають мене настільки цінною, що Спаситель помер за мене.
Будувати фундамент на Христі
Коли я дізналася від Духа, наскільки цінною є в Божих очах, це допомогло мені змінитися в багатьох аспектах. Я знову полюбила життя. Я відчуваю більше вдячності за свої незчисленні благословення. Я маю величезне бажання докладати більше зусиль, аби робити те, що правильно, і більше вірю в себе та у свої мрії. Це спонукає мене бути добрішою, більш терплячою до людей навколо мене і допомагає наближатися до Спасителя.
Голоси світу, як і раніше, продовжують звучати і засуджувати, але тепер я маю велике знання про те, якою цінною є, і ніколи не хочу забувати про це. Те знання приносить мені спокій і радість, якими хочу ділитися з усіма, кого зустрічаю. Завдяки тому виступу на духовному вечорі я дізналася, що навіть моя самоцінність і впевненість у собі повинні мати міцний фундамент в Христі, щоб “коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по [мені], воно не матиме сили над[і] [мною], щоб втягнути [мене] до безодні нещастя і нескінченного горя, завдяки каменеві, на якому [я] збудувал[ася], який є надійним фундаментом, фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти” (Геламан 5:12).
Я вдячна за Господа і за вічну цінність, яку Він бачить в кожному з нас. Я вдячна за натхненних жінок, таких як сестра Кук, які прагнуть жити за євангелією та ділитися її мудрістю. Я вдячна за це життя, за диво нашого тіла і розуму та за божественність, яка є в кожному з нас.