Молитва в каньйоні
Минулого року я пішов у похід з татом і братом. Ми пішли далеко в каньйон. Невдовзі ми вирішили дослідити бокову стежку. Ми знайшли великі печери і чудові краєвиди. Ми піднімалися все вище і вище над скелями і крутими пагорбами.
Через якийсь час ми зовсім заблудилися. Ми не знали, якою дорогою іти, щоб потрапити до дна каньйону. Ми заплуталися в густому чагарнику і перестали бачити як верхівку, так і дно каньйону. Мене це дуже засмутило. Я не знав, куди іти, і мій тато також!
Сутеніло і похолодало, а нам ще довго треба було вибиратися з каньйону. Я знав, що Небесний Батько знає, яким шляхом нам іти.
Я сказав: “Якщо ми хочемо звідси вибратися, нам треба помолитися!” Тож усі ми втрьох стали на коліна помолитися і попросити Небесного Батька вивести нас з каньйону.
Після того як ми рушили, я відчув, коли побачив високе пряме дерево, що мені треба звернути вліво. Коли я звернув ліворуч, то побачив нашу машину. Я знаю, що Небесний Батько допоміг нам вийти з каньйону. Небесний Батько відповів на нашу молитву, і ми безпечно повернулися—саме коли сідало сонце.
Я такий вдячний за силу молитви і за те, що Небесний Батько чує нас