Дива сімейно-історичного пошуку

Пошук предків—це, зазвичай, нелегка справа. Можу підтвердити це, оскільки знаю про це не з чуток. Я старанно намагаюся знайти будь-яку нагоду, щоб поглибити свій родовід.

Моя мама також доклала багато зусиль, щоб знайти своїх предків у Чехії, звідки родом був її дід Леопольд Альберт. Свого батька, Євгенія Альберта, моя мама взагалі не пам’ятає. Він помер, коли йому було 43 роки, а вона була ще зовсім маленькою. Усе життя вона відчувала потребу в батькові і, коли прийшла до Церкви, то намагалася знайти хоч якусь інформацію про його родину.

Більше про сім’ю Альбертів вона дізналася, коли познайомилася з документами, що зберігаються в архіві СБУ, які оприлюднили зовсім недавно. Читаючи справу одного з синів діда, Рудольфа Альберта, ув’язненого в Соловецькому таборі за хибним звинуваченням у “підривній діяльності на користь чеської розвідки”, вона дізналася, що його сім’я жила в Чехії, і батько служив управителем у декількох маєтках. В Україну до Києва приїхали двоє братів, Леопольд (мій прадід) і Рудольф, у пошуках стабільності: в той час Австро-Угорщину розривали війни та внутрішні конфлікти, внаслідок чого був економічний спад і безробіття. На наш подив ми дізналися, що перед революцією в Києві була велика чеська спільнота з власними школами, навчальними закладами і культурними традиціями. Багато чехів лишали батьківщину і приїжджали до України, оскільки тут були потужні на той час підприємства чеських підприємців.

Оскільки наші спроби лишалися безуспішними, ми майже втратили надію відшукати наших рідних. І навряд що-небудь наблизило б нас до бажаної мети, якби у 2016 році на місію не приїхала сім’я Герольда
Рота—президента Київського Українського храму. Ближче познайомившись з новою храмовою матроною, Гертрудою Рот, я дізналася, що мама президента Рота активно займається своїм родоводом і робить це майже професійно. Я попросила її допомогти мені знайти належні ресурси.

У відповідь на мій лист Бріджит Рот люб’язно надала мені сайт архіву Pilsen (Інтернет-платформа: www.portafontium.eu). Усі записи опублікованих ресурсів були доступні чеською та німецькою мовами. Я декілька разів відкривала їх і намагалася розібрати, де знаходиться інформація, яка допоможе мені у пошуку, але мої спроби були марними.

19 квітня 2018 року я знову наважилася спробувати… Цього разу на мене чекав неймовірний успіх! Гортаючи пожовтілі сторінки документів, я раптом прочитала на моніторі рідне ім’я: Leopold Albert, імена дружини і дітей… Перед очима виник завій, серце застукало так, що, здавалося, вистрибне з грудей… У той момент до мене підійшла сестра Рот. Я попросила її подивитись, чи є серед дітей син Leopold. Він там був! Помилки не могло бути—це родина мого прапрадіда!

Цінність цього документу полягала в тому, що там були вказані точні дати і місце народження цих людей. Їхньою рідною мовою була чеська, хоча голова родини народився в Угорщині.

Але на цьому дива не закінчилися. Знаючи точні дати і місце народження, я вирішила випробувати долю і пошукати збіги серед імен, які були проіндексовані Церквою. Цього разу на мене знов чекав успіх: я знайшла запис про народження прапрадіда Leopold Andras Albert, його батьків і сестру в Будапешті, Угорщина, як це було зазначено у попередньо знайденому документі.

Коли я була директором центру сімейної історії, то багато часу витрачала на індексування чужих імен, розуміючи, що хтось індексує мої. Благословення не прийшли відразу, але в належний час свято настало по обидва боки завіси.