Благословення євангельської перспективи

Президент Даллін Х. Оукс сказав, що “перспектива означає дивитися на всі факти в їхньому співвідношенні, мати цілісне бачення”². Ось кілька аспектів, які ви розумієте, якщо дивитеся крізь призму євангельської перспективи:

Поміркуйте, що відбувається, якщо ваша євангельська перспектива і є тими лінзами, через які ви дивитеся на кожен аспект свого життя. Євангельська перспектива допоможе чіткіше сформулювати ваше бачення життєвих пріоритетів, вирішувати проблеми та протистояти особистим спокусам. Це дійсно може впливати на ваш загальний підхід до всього життя і різні рішення, які ви в ньому прийматимете.

Такий підхід передбачає, що ми знаємо, що, за Господнім бажанням, ми маємо приймати щотижня причастя, вивчати Писання й молитися Йому щодня. Крім того, ми знаємо, що Сатана буде спокушати нас не йти за Спасителем і не дослухатися до тихих спонукань Святого Духа. Крім того, ми можемо краще розуміти, що супротивник намагається відібрати нашу свободу волі та здатність опиратися його впливу, схиляючи до згубних звичок, таких як залежність від наркотиків і порнографії.

На противагу цьому, якщо ми дивимося крізь призму євангелії, то чітко розуміємо, чому важливо створювати сім’ю—укласти шлюб і виховувати дітей у праведності. Дивлячись у цьому напрямку, ми чітко бачимо, що супротивник хотів би повністю зруйнувати сім’ю і внести плутанину в те, яку роль відіграє в ній кожна стать, таким чином нівелюючи важливість формування й розбудови сім’ї у суспільстві.

Зображення

balanced seesaw

Президент Оукс стверджує: “Коли доросла молодь має перед собою перспективу—бачить цілісну картину—дуже важливо підтримувати в житті духовну рівновагу. Задля цього ви повинні утримуватися від певних мирських принад і також робити все необхідне, щоб наближатися до Спасителя”³.

З одного боку, у вас багато невідкладних питань і пріоритетів різного масштабу й калібру, і всі вони вимагають уваги, зосередженості й спрямування. У кожного може бути свій неповторний перелік завдань, з огляду на ваші особисті обставини, але кожен перелік неодмінно включатиме освіту, роботу, шлюб і емоційне та фізичне здоров’я. Звичайно ж, трудність полягає в тому, щоб знайти баланс між цими важливими життєвими ролями і вашою духовністю.

Президент Оукс також порадив, що ви повинні ретельно обдумувати, як “розподілити свій час таким чином, щоб не потерпати від духовного голоду під час, коли головні заплановані заходи є найбільш важливими. Цей принцип пояснює, чому дорослій молоді особливо важливо виконувати пораду відвідувати церковні збори, служити в Церкві, щодня вивчати Писання, щоденно з сім’єю молитися на колінах та служити в церковних покликаннях”⁴.

Намагаючись знайти рівновагу між вашими особистими різноманітними життєвими потребами й духовністю, ви зрозумієте, що така рівновага є досяжною. Господь не вимагає, щоб ви робили щось таке, що вам не під силу. Я не одноразово чув, як Президент Томас С. Монсон (1927–2018) за різних обставин казав: “Кого Господь покликає, того й робить спроможним”⁵. Я думаю, що це особливо стосується членів Церкви.

Як би важко не було дотримуватися такого балансу, я обіцяю, що серед найбільших чудес земного життя буде ваша здатність знаходити баланс між духовністю й іншими важливими ролями в житті. Це може статися у такий спосіб, що дозволить вам не просто підтримувати свою духовність та важливі ролі в житті на рівні статусу-кво, але також зростати і розвиватися в обох цих важливих сферах.

Головна причина, з якої це можливо, така: Господь стає вашою точкою опори. Він є абсолютною центральною точкою вашої рівноваги. І Він виявляє божественну зацікавленість до вас особисто—бо ви Його дитина. Однак такий результат обумовлюється належною зосередженістю й зусиллями, спрямованими на пошук рівноваги.

Мої спостереження та власний досвід показують, що у своєму житті ми схильні впадати в одну або в іншу крайність. Аби підтримувати необхідний баланс у житті, необхідно докладати постійних зусиль і виявляти турботу. Робіть свідомий вибір на користь стабільності.

Цікаво, що це може стосуватися обох напрямків. Бувають випадки, коли ви бачите, що необхідно всю свою увагу приділити лише навчанню або роботі, “а церковне служіння виконувати лише у призначений для церковного служіння час”⁶. Втім не забувайте, що точкою вашої опори має бути Господь, аби ви могли знайти необхідну духовну рівновагу.

Коли ми тримаємо в полі зору євангельську перспективу, тоді легко зрозуміти основоположну істину: Господь нам допоможе. Основоположний євангельський принцип полягає в тому, що ми діти люблячих Небесних Батьків. Абсолютно природно, що Вони хочуть усіма способами допомагати нам повернутися до небесної домівки.

Я хочу навести приклад того, як Господь може вам допомогти. Багато років тому мені про це розповів Тед Карлсон, який був одним з моїх провідників молоді. У мої юнацькі роки Тед, який нещодавно помер, справив на мене величезний вплив. Він зростав під час Великої депресії і був дев’ятою дитиною в сім’ї з 14 дітей. Його сім’я заробляла на життя землеробством і розведенням великої рогатої худоби. Щодо фінансів, то були складні часи, і їхнім найбільшим багатством було стадо великої рогатої худоби.

Коли Тед був молодим, одним з його обов’язків був догляд за тваринами, а коли виникала необхідність, він переганяв стадо, щоб знайти краще пасовище—досить складна робота для хлопця. Йому в цьому допомагав розумний і навчений кінь-пастух, який, за невеличкої підказки, точно знав, що треба робити. Того коня звали Олд Смоукі. Однак Олд Смоукі мав одну ваду: він нікому не давався в руки. Коли до нього хтось підходив, він утікав, знаючи, що його змусять працювати.

Зображення

cowboy on a horse

Одного разу Олда Смоукі зловили, загнуздали та осідлали, і юний Тед поїхав на ньому на пасовище, де паслася худоба. Земля була суха, пасовище також, однак Тед помітив, що трава за пасовищем уздовж залізничної колії була довшою і зеленішою. Тож він подумав, що вижене стадо корів із загородженого пасовища і дасть їм поласувати хорошим кормом уздовж залізничної колії.

За допомогою Олда Смоукі Тед вигнав худобу з пасовища, і вона розбрелася уздовж залізничної колії, ласуючи кращою, зеленішою травою. Здавалося, що задоволені корови самі про себе дбають, тож Тед зліз з коня і сів на повіддя вуздечки, насоложуючись краєвидом, граючись і розважаючи себе. Однак Олд Смоукі, бажаючи також попастися в зеленій траві, згодом відійшов, а повіддя вислизнуло з-під Теда.

Ця ідилічна мирна картина різко обірвалася в одну мить, коли Тед раптом почув гучний пронизливий звук, що йшов здалека. То був свист локомотива, що наближався саме по тій колії, на якій ліниво паслося його стадо прямо перед ним! Він зрозумів, що наслідки можуть бути нищівними як для стада, так і для його сім’ї, якщо він не буде діяти швидко, аби загнати стадо назад на пасовище, подалі від потяга, що наближався. Тед знав, що ніколи не пробачить собі, якщо не справиться з дорученим йому обов’язком.

Він швидко підскочив на ноги й побіг, щоб схопити за повіддя Олда Смоукі. Олд Смоукі побачив, що до нього наближається Тед, і почав швидко задкувати від нього, не бажаючи, щоб його впіймали. Задихаючись, у повному відчаї від картини загиблих корів і сімейної трагедії, яка постала в його уяві, Тед зрозумів, що йому треба діяти швидко.

Пізніше він записав те, що відбулося: “Моя вчителька Початкового товариства навчала нас молитися і допомагала поглибити знання, отримані від своєї мами. Оскільки мені нічого більше не лишалося, я впав на коліна і почав молитися про допомогу, щоб зрозуміти, як забрати корів з колії”.

Тед не чув голосу, однак у нього з’явилася чітка думка: “Зверни увагу, що корови можуть підходити до Олд Смоукі, й він не втікає. Тож … ти вже стоїш на колінах, а тепер стань ще й на руки. Удавай, що ти корова й підповзай до Олд Смоукі”.

Тед розповідав: “Я так і зробив. Він не втікав. Я схопив повіддя, підвів його до огорожі, стрибнув йому на спину і ми помчали, як вітер, щоб знову загнати корів на пасовище. Олд Смоукі надзвичайно добре реагував на кожний поворот”.

Пізніше, коли Тед навчався у старших класах школи, він раптом повною мірою осягнув, що отримав чітку відповідь на свою молитву в критичний момент. Він зазначав: “Ангели служили Олд Смоукі так, як я ніколи не зміг би, і наша сім’я уникла трагедії”. Пізніше він казав: “То було перше з багатьох спонукань, які я [мав] отримати. “І чого б ви не попросили у Батька в Моє ім’я, того, що є правильним, віруючи, що отримаєте, ось це буде дано вам” (3 Нефій 18:20)”⁷.

Усі ми маємо худобу, яку необхідно відігнати від залізничної колії до прибуття потяга. Наші труднощі бувають різної форми й розмірів. Деякі настільки ж серйозні, як і небезпечна ситуація, в якій опинився Тед, коли життю або душам наших близьких людей загрожує небезпека.

Інші ситуації, з якими ми стикаємося, можуть не мати таких серйозних наслідків, але, тим не менш, лягають важким тягарем на наш розум і серце. Одне можна сказати напевне—кожен з нас матиме випробування й смуток у своєму житті, бо вони є складовою нашого земного шляху. Однак пам’ятайте: Господь нам допоможе!

Мені подобаються ці слова з Книги Мормона: “Ми бачимо, що Бог є дбайливим до кожного народу, на якій би землі вони не були; так, Він рахує Свій народ, і Його надра милості є над усією землею” (Aлма 26:37).

Це стосується кожного з нас. Яке велике втішення приносить знання того, що Господь нам допоможе.

Підсумовуючи все сказане, я закликаю вас пам’ятати, що слід дотримуватися євангельської перспективи. Дивіться на світ навколо вас крізь призму євангелії Ісуса Христа.

Підтримуйте духовну рівновагу. Наші різноманітні ролі в житті створюють нам виклики й відкривають можливості; ми краще з ними справляємося, врівноважуючи їх вірою в Ісуса Христа і в Його Спокуту.

На закінчення хочу сказати: майте віру й надію, що Господь вам допоможе. Саме це знання допомагає вам упевнено долати випробування, які є невід’ємною частиною вашої земної місії.