Лише на відстані молитви
Проді боявся засинати. А якщо йому знову насниться страшний сон?
“Він тебе чує” (Збірник дитячих пісень, с. 6).
Проді підскочив у своєму ліжку. Його серце калатало.
По даху стукав дощ, а він сидів у темряві. Він чув, як дощ капає з африканського фігового дерева, що росло за вікном, а повітря здавалося липким і теплим. Проді глибоко вдихнув і спробував заспокоїтися. То був лише сон.
Він виліз з ліжка й зазирнув у спальню батьків. Мама з татом мирно спали. Його маленька сестричка Селія також клубочком звернулася у своєму ліжку. Все було добре. Його сім’я була в безпеці.
Проді знову повернувся в ліжко й спробував заснути. Він перевернувся з боку на бік, а потім ще раз, і ще раз. Він знав, що його сон не є реальністю, але він був таким страшним! І хоча Проді був стомлений, він боявся знову засинати. А якщо йому насниться інший страшний сон?
Проді лежав на спині й дивився у стелю. Він намагався думати про щось хороше. “Батьку, чи справді Ти в височині? Чуєш молитву й відповідь даєш мені?” Тепла хвиля огорнула Проді, коли він згадав слова улюбленої пісні Початкового товариства. Сестра Кіоска навчала їх, що Небесний Батько завжди за ними спостерігає. Вони можуть молитися Йому в будь-який час і в будь-якому місці.
Проді знав, що робити. Він виліз з ліжка і став на коліна помолитися.
“Дорогий Небесний Батьку,—молився він,—я дуже боюся. Будь ласка, оберігай мою сім’ю. І будь ласка, допоможи мені заснути й більше не мати поганих снів”.
Проді закінчив свою молитву і заліз у ліжко. Його тіло розслабилося, а розум заспокоївся. Невдовзі він уже спав.
Коли настав ранок, Проді прокинувся й побачив, як за вікном сяє сонечко. Він чув, як торохтять на кухні каструлі, й пішов шукати маму. Селія вже була за столом і доїдала залишки кассави. Мама також розігрівала цю страву для нього.
“Бонжур,—сказала мама.— Як ти спав?”
“Мені наснився страшний сон,—сказав Проді.— Але потім я помолився. Небесний Батько допоміг мені почуватися в безпеці”.
“Мені шкода, що ти бачив поганий сон”,—сказала мама. Вона міцно обняла Проді й довго тримала його в обіймах. “Але я така рада, що ти помолився. Схоже, що Небесний Батько дійсно тобі допоміг”.
“Так,—сказав Проді.— Я потім зміг заснути знову, і в мене більше не було поганих снів”. Проді міцно обняв маму. Він радів, що яким би великим не був його страх, Небесний Батько знаходився на відстані молитви.