2020
Вісім істин, які ми знаємо завдяки Першому видінню
Лютий 2020


Вісім істин, які ми знаємо завдяки Першому видінню

Зображення
illustration of the First Vision

Ілюстрації КРІСТОФЕРА УОРМЕЛЛА

Одного ясного ранку двісті років тому в північній, більш сільській частині штату Нью-Йорк, у тиші весняного гаю Бог Батько і Його Син Ісус Христос явилися юному Джозефу Сміту. Ця дивовижна подія ознаменувала закінчення багатовікової невпевненості й хибних припущень стосовно природи Бога, вказала на необхідність неперервного одкровення та інших вічних істин, давно забутих або затьмарених духовною темрявою.

Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), другий радник у Першому Президентстві, який називав Перше видіння “імовірно найвидатнішою подією, що сталася на землі після Воскресіння”, окреслив вісім істин, які було відновлено на землі завдяки цій непересічній події1. Відзначаючи 200-ту річницю Першого видіння, розгляньмо ці істини й багато свідчень сучасних пророків, які свідчать не лише про реальність Першого Видіння, але і про істини, які воно відкрило.

1. Бог, наш Батько, є особистістю, а чоловіки і жінки створені на Його образ.

“Упродовж тих хвилин [Першого видіння], яким би довгим чи коротким воно не було, Джозеф Сміт дізнався про природу Бога більше, ніж усі богослови за всі часи”. —Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008)2

“Бог, наш Батько, має вуха, якими Він чує наші молитви. У Нього є очі, якими Він бачить наші вчинки. У Нього є рот, яким Він промовляє до нас. У Нього є серце, яким Він відчуває співчуття і любов. Він—реальний. Він—живий. Ми—Його діти, створені на Його образ”. —Президент Томас С. Монсон (1927–2018)3

2. Ісус є особистістю, окремою і відмінною від Батька.

“У своєму Першому видінні Джозеф Сміт бачив двох різних осіб, двох істот, таким чином прояснивши, що домінуючі у той час вірування стосовно Бога та Божества були неправильними.

На противагу віруванню в те, що Бог—це таємниця, яку неможливо ні усвідомити, ні пізнати, існує істина, що природу Бога та наших стосунків з Ним можна пізнати, і вона є ключем до всього іншого у нашій доктрині”. —Президент Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві4

Зображення
First Vision

3. Батько проголосив, що Ісус Христос є Його Сином.

“Ми свідчимо, як Його законно висвячені апостоли, —що Ісус є Живим Христом, безсмертним Сином Бога. Він —великий Цар Еммануїл, Який сьогодні стоїть праворуч Свого Батька. Він є світлом, життям і надією світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому”. —“Живий Христос: Свідчення апостолів”5

4. Ісус був Тим, Хто давав одкровення, як про це навчає Біблія.

“Після падіння всі одкровення приходять через Ісуса Христа, Який є Єговою Старого Завіту. … Після падіння Батько [Елогим] ніколи безпосередньо і особисто не спілкувався з людиною, і Він ніколи не являвся, окрім як тоді, коли представляв Сина і свідчив про Нього”.—Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972)6

5. Обіцяння Якова стосовно того, щоб просити у Бога мудрості, було виконано.

“Пророк Джозеф Сміт установив для нас модель для наслідування у вирішенні наших питань. Покладаючись на обіцяння Якова, що якщо нам не вистачає мудрості, ми можемо просити її у Бога, хлопчик Джозеф звернувся із своїм запитанням безпосередньо до Небесного Батька. …

З огляду на це, що ви бажаєте відкрити для вас? Якої мудрості вам не вистачає? Що, на вашу думку, вам вкрай потрібно пізнати або зрозуміти? Наслідуйте приклад пророка Джозефа. Знайдіть тихе місце, яке ви можете відвідувати регулярно. Упокортеся перед Богом. Вилийте своє серце вашому Небесному Батькові. Зверніться до Нього за відповіддю і втіхою”. —Президент Рассел М. Нельсон7

Зображення
bible

6. Джозеф Сміт дізнався про реальність існування істоти з невидимого світу, яка намагалася знищити його.

“Сатана, або Люцифер, або батько брехні—називайте його, як забажаєте,—є реальним і є уособленням самого зла. Його наміри в кожному випадку є злими, і його трусить при появі викупительного світла, від самої думки про істину. … Він буде вічно протистояти Божій любові, Спокуті Ісуса Христа й справі миру та спасіння. Він буде боротися проти цього завжди і всюди, як тільки зможе”. —Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів8

7. Відбувся відхід від Церкви, яку встановив Ісус Христос. Джозефу було сказано не приєднуватися до жодної із сект, бо в них викладалося учення людей.

“[Про] Відступництво, тобто відхід від справжньої Церкви, організованої Господом, … сказано в пророцтвах тих, хто допомагав встановлювати Церкву в первинному вигляді. Павло написав до християн в Солуні, які з нетерпінням бажали взяти участь в Другому пришесті Спасителя, що “той день не настане, аж перше прийде відступлення” (2 Солунянам 2:3)”.—Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів9

8. Джозеф Сміт став свідком Бога і Його Сина Ісуса Христа.

“Свідчення Джозефа Сміта про Ісуса полягає в тому, що Він живе, бо він бачив Його “саме праворуч Бога; і ми чули голос, що засвідчив, що Він є Єдинонародженим від Батька” (УЗ 76:23; див. також вірш 22). Я звертаюся до всіх, хто чує або читає це послання, прагнути через молитву і вивчення Писань такого ж свідчення про божественність особи Ісуса Христа, Його Спокути і Воскресіння”. —Старійшина Д. Тодд Крістофферсон10.

Посилання

  1. Джеймс Е. Фауст, “The Magnificent Vision Near Palmyra”, Ensign, May 1984, 67.

  2. Гордон Б. Хінклі, “Inspirational Thoughts”, Ensign, Aug. 1997, 3.

  3. Tомас С. Монсон, “I Know That My Redeemer Lives”, in Conference Report, Apr. 1966, 63.

  4. Даллін Х. Оукс, “Божество і план спасіння”, Ліягона, трав. 2017, с. 100.

  5. “Живий Христос: Свідчення апостолів”, Ліягона, трав. 2017, друга сторінка обкладинки.

  6. Joseph Fielding Smith, Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie (1955), 1:27.

  7. Рассел М. Нельсон, “Одкровення для Церкви, одкровення для нашого життя”, Ensign або Ліягона,, трав. 2018, с. 95.

  8. Джеффрі Р. Холланд, “Ми усі на службі”, Ліягона, лист. 2011, с. 44.

  9. M. Рассел Баллард, “Як йдуть наші справи?”, Ліягона, лип. 2000, с. 39.

  10. Д. Тодд Крістофферсон, “Учення Христа”, Ліягона, трав. 2012, с. 89.