Ми всі хочемо відчувати себе частиною чогось більшого
Ми всі хочемо відчувати свою належність будь то до сімʼї, друзів, колег чи людей у церкві.
Я не дуже хороший баскетболіст. Назвіть це генами, назвіть це природною здатністю, назвіть це будь-чим ще, але завжди здається, що всі на майданчику це мають, а я---ні. Через це у мене часто виникає почуття, що мені там не місце.
Однак цей факт не заважає моїм друзям запрошувати мене грати у баскетбол. Я просто бігаю туди сюди по майданчику, вдаючи, що знаю, що роблю. Не думаю, що я когось обдурював цим. Але мої друзі робили все можливе, щоб залучати мене до гри, і це робить їм честь.
Під час однієї гри я зробив кидок і мʼяч полетів у напрямку корзини. Він вдарився об баскетбольний щит, прокотився по кільцю і впав у корзину. Я не міг цьому повірити. Чисто випадково я влучив!
Мої друзі, розуміючи унікальність цього моменту, вітали мене. Я мало що зробив для тієї гри, але відчув свою належнісь до команди і це дуже багато що означало.
Відчувати свою належність є людською потребою. Будь то до сімʼї, друзів, колег чи людей у церкві. Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ми не лише хочемо відчувати свою належність до неї, але також повинні хотіти, щоб інші відчували, що вони також належать до неї. Ми маємо наслідувати приклад нашого Спасителя й любити та простягати руку кожному, хто бажає “прийти до кошари Бога і називатися Його народом” (Мосія 18:8).
Ми всі потрібні
На жаль, не кожний відчуває свою належність---навіть у церкві. Дехто може відчувати себе непотрібним чи навіть неприйнятим. Але насправді ми всі потрібні. Апостол Павло, говорячи про Церкву, сказав: “Бо тіло [Христа] не є один член, а багато” (1 Коринтянам 12:14).
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Це таке задоволення---відчувати, що ти потрібний у тілі Христа. Немає значення, функціоную я як око чи рука; фактом є те, що я потрібний … і без мене тіло є недосконалим”1.
Коли ми стаємо частиною тіла Христа---Церкви,---ми обʼєднуємося з іншими у вірі. І як частина тіла Христа, кожний член Церкви є потрібним.
Ми можемо допомогти іншим відчувати їхню належність
Ми ходимо до церкви, щоб приймати причастя, а також щоб “збира[ти]ся разом часто, щоб поститися, і молитися, і розмовляти один з одним про благополуччя [наших] душ” (Мороній 6:5).
Ті, хто є новими в Церкві або повернулися до неї, можуть відчувати себе трохи незручно. Вони можуть відчувати себе не на своєму місці, сподіваючись на чиюсь простягнену руку й дружнє ставлення. Ми можемо бути тими, хто їм усміхнеться, привітає і подружиться з ними.
Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Якщо ми є дійсними учнями Господа Ісуса Христа, ми повинні завжди виявляти любов і розуміння до всіх наших ближніх”2.
“Щоб ніхто з вас не йшов геть”
Коли Спаситель явився нефійцям, Він попросив, щоб кожний підійшов і відчув на дотик сліди на Його руках, ногах і боці. Люди підходили до Нього один за одним (див. 3 Нефій 11:15). Потім Він зцілив хворих, скалічених і стражденних (див. 3 Нефій 17:7, 9). Потім Він благословив усіх дітей і помолився за них (див. 3 Нефій 17:21). А трохи пізніше Він лагідно сказав: “Я наказав, щоб ніхто з вас не йшов геть”(3 Нефій 18:25).
Якими б не були ваші труднощі, ваше минуле, ваше виховання чи будь-що, що змушує вас не відчувати свою належність, памʼятайте: Спаситель не хоче, щоб ви йшли геть. Якщо ви коли-небудь відчували себе самотніми чи неприйнятими, Він знає, що це за почуття. Його зневажали, і Ним нехтували (див. Ісая 53:3). Він взяв на Себе наші гріхи й печалі і відчув усі види болю й самотності (див. Алма 7:11). Ісус Христос добровільно все це переніс, аби Він міг знати, як нам допомогти. Якщо ми наслідуємо Його, то відчуємо свою належність.
Є місце для вас
Церква існує, щоб допомогти нам навчитися, як стати схожими на Небесного Батька. Вона також забезпечує основи й повноваження, необхідні для укладання священних завітів, і направляє нас на шлях, що веде до піднесення.
Де б ви не були у цій подорожі, памʼятайте слова старійшини Дітера Ф. Ухтдорфа, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Є місце у Церкві і для вас. Приєднуйтеся до нас!”3
Якщо ми стараємося наслідувати досконалий приклад Спасителя, люблячи, допомагаючи і простягаючи руку одне одному, то це допоможе нам відчувати свою належніть до Церкви та нашу єдність. Навіть для людей, які не вміють грати у баскетбол!