Надзвичайні дочки Бога
Джин Б. Бінгем
Генеральний президент Товариства допомоги
З виступу на жіночій конференції Університету Бригама Янга, 5 травня 2017 р.
Коли ми допомагаємо незначним і простим чином, це надзвичайно благословляє наші сім’ї та інших людей.
Сестри, Кетрін Рікс; Жінки І ДІТИ, Кейтлін Коннолі; Обійми, Кетлін Петерсон; Композитори, Гейлінн Рібейра; Ангели-служительки, Енні Генрі Нейдер; Не забута, Кетрін Рікс; Вони скакатимуть гірськими верхів’ями, Дженеді Пейдж; Втішення, Луїза Паркер; Час для обіймів, Конні Лінн Рейлі
Моя історія не відрізняється від багатьох інших. В дитинстві я любила навчатися, але ніколи не була найкращою ученицею в класі. Я не можу похвалитися якимись надзвичайними талантами. Я граю на піаніно, але лише настільки, щоб не без помилок зіграти гімн. Мені подобається відвідувати музеї, але мій художній талант обмежується візерунками, які я роблю в своєму нотатнику. Я можу пошити досить пристойну спідницю, але виготовити костюм—це вже поза моїми можливостями.
Хоча я була благословенна хорошим здоров’ям і любила бігати в парку або плавати в озері, я не брала участі в шкільних змаганнях жодного рівня. Мене ніколи не запрошували взяти участь у студентському балі, і я не була президентом будь-якої організації. Я ніколи не належала до якоїсь популярної групи, і одна подруга з дуже привабливою зовнішністю якось, оцінивши мої риси обличчя, сказала: “Знаєш, ти ніколи не станеш красунею, але ти можеш бути симпатичною”. Іншими словами, я була простою посередністю.
Хтось із вас може зрозуміти моє становище, оскільки ви також вважаєте себе посередністю—можливо навіть нижче середнього рівня. Якщо ви людина—особливо жінка,—то, ймовірно, мали такі періоди, коли сумнівалися в собі, занепадали духом через те, що ви зовсім не є тією, якою хотіли би бути.
Втім навіть у моїй звичайності Небесний Батько побачив цінність і допоміг почати розвивати дари і якості, які, як Він знав, допоможуть мені досягнути всього того, що Він для мене запланував. Знайте, що Небесний Батько надасть усе, що вам необхідно, аби стати надзвичайною дочкою Бога. Кожна з нас може бути надзвичайною завдяки унікальному поєднанню талантів та здібностей.
На відміну від світу, у Його царстві немає п’єдесталу для переможців, де можуть поміститися лише одна людина чи двоє. Кожна з його дочок була навчена, підготовлена і ще в доземному житті обдарована дивовижним потенціалом стати царицею в целестіальному царстві.
Сіль, Вікі Уолкер; Небеса плакали зі мною, Кейтлін Коннолі; Пообіддя в неділю, Хезер Беррон
Ваша потенційна велич
Чого ви хочете досягнути в житті? Які ваші цілі й сподівання? Якщо ваша довготермінова мета—увійти в целестіальне царство, щоб вічно жити з нашими Небесними Батьками й своїми любими сім’ями, то ця єдина мета приведе вас далі, ніж ви вважаєте за можливе (див. 1 Коринтянам 2:9).
У вас є неймовірний потенціал творити добро, бо ви є завітною дочкою Небесних Батьків. Доказ притаманного вам потенціалу сягнути величі полягає в простому факті, що вас було народжено на землі, оскільки ще в доземному світі ви погодилися прийняти план спасіння, запропонований Небесним Батьком, і наслідувати приклад Його Сина, Ісуса Христа. І оскільки Ісус Христос добровільно узяв на Себе гріхи та недуги—тобто слабкості—кожного з нас (див. Алма 7:11--13) та виправдав ту священну довіру шляхом здійснення нескінченної Спокути, ми можемо мати повну впевненість, що здатні стати такими, якими нас задумав Бог. Коли ми укладаємо священні завіти й дотримуємося їх, ми виявляємо своє бажання сягнути того божественного потенціалу. Ми знаємо, що не можемо зробити цього самотужки, однак завдяки любові Небесного Батька й благодаті Спасителя ми можемо здійснити все, що є необхідним для піднесення.
Та думка підтримувала, коли мене покликали президентом Товариства допомоги. Хоча я знаю, що не маю всієї необхідної мудрості та здібностей виконувати все, що вимагається, втім мені приносить втішення і силу знання про те, що Бог “має всю мудрість, і всю силу, і на небесах, і на землі” (Moсія 4:9) і що якщо ми лише будемо намагатися, докладати найкращих зусиль, хоча вони можуть бути недосконалими, Господь буде “праворуч і ліворуч від [нас], і … [Його ] ангели—навколо [нас], щоб підтримувати [нас]” (Учення і Завіти 84:88). Усе, чого Він вимагає,—це “серце і небайдужий розум” (Учення і Завіти 64:34). Якщо ми виконуємо Його заповіді, ми будемо зміцнені, щоб виконувати все, що необхідно для цього життя і також для того, щоб увійти в Його царство у майбутньому житті. Вибір стати послідовником Ісуса Христа дає нам можливість виявляти більший, ніж ми сподіваємося, вплив на людей навколо нас.
Де б ми не жили, якою б не була наша сім’я, незалежно від величини нашого банківського рахунку або стажу членства у Церкві—ми всі можемо справляти великий позитивний вплив. Жити цілісним життям вдома і в громаді, розмовляти лагідно і по-доброму з неслухняною дитиною чи неприємним співробітником, дотримуватися своїх норм, одягаючи скромний одяг, виходити із зони комфорту, щоб познайомитися з людьми, які живуть поруч з вами—це лише кілька з багатьох простих вчинків, які дозволять іншим відчути той вплив та піднімуть їх на вищий рівень.
Люди, яким відома історія поселень у прикордонній зоні з необжитими територіями по всьому світу, знають, що багато містечок на самому початку були збіговиськом випадкових чоловіків з грубими манерами, які приїхали туди робити бізнес і розбагатіти. Так тривало, поки у все більших кількостях туди не почали приїжджати жінки. Вони наполягали на заснуванні церков і шкіл, на впорядкуванні загального вигляду міста, і це ставало поштовхом до справжнього розвитку, який можна було назвати цивілізованим життям.
“З давніх-давен суспільство покладалося на моральну силу жінок,—сказав старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.— Безперечно, не будучи єдиною силою, що позитивно впливає на суспільство, моральний фундамент, який мають жінки, довів свою унікальну користь заради спільного блага. Можливо через те, що він має такий глибокий вплив, цей вклад жінок недооцінюють. … Жінки приносять з собою у цей світ певну чесноту, божественний дар, який робить їх експертами в запровадженні таких якостей, як: віра, сміливість, співчуття та здатність покращувати стосунки й культури”1.
Жінки мають дари, що дозволяють їм бачити як фрагменти, так і велику картину, і часто одночасно. Знайдіть у собі ті дари й використовуйте їх, любі сестри!
Я пам’ятаю, як президент Джеймс Е. Фауст (1929--2007) розповідав нам своїм чудовим, втім смиренним голосом: “Ви, сестри, не знаєте остаточної сили свого впливу. Ви, сестри, збагачуєте все людство. … Кожна жінка обдаровує своєю особистою, незалежною, унікальною силою сім’ю і Церкву”2.
Вдячність ангела, Анні Генрі Найдер
Чим є для вас Товариство допомоги?
Ви і я, будучи жінками Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, належимо до однієї з найстаріших і найбільших жіночих організацій у світі. Нас поєднують узи з 7,1 мільйона сестер по всій земній кулі, які можуть бути вічними.
Товариство допомоги—це не просто урок у неділю. Як навчав президент Фауст, це божественно встановлене сестринство. Це місце навчання. Це організація, основним завданням якої є піклування про ближніх, як це відображено у нашому девізі: “Милосердя ніколи не минає”.
“Членство в Товаристві допомоги … надає нам домівку після того, як ми опинилися далеко від [нашого] небесного дому, де [ми] можемо товаришувати з тими, хто поділяє [наші] вірування і цінності”3.
На шляху були вибоїни і перепони. Якщо з вами сталися якісь дуже неприємні випадки в Товаристві допомоги, пам’ятайте, що всі ми навчаємося. Це безпечне місце для сестер, куди вони можуть прийти із запитаннями, і для тих, хто шукає себе і мету в житті. Це місце, що допоможе нам розквітати кожній окремо і покращуватися всім разом.
Якщо ви ознайомлені зі змінами, які відбулися в меті Товариства допомоги, то ви знаєте, що “Товариство допомоги допомагає підготувати жінок до благословень вічного життя шляхом зміцнення їхньої віри в Небесного Батька та Ісуса Христа і Його Спокуту, зміцнюючи окремих людей, сім’ї та домівки через виконання обрядів та укладання завітів і працюючи в єдності, щоб допомагати нужденним”4.
Тож, головна робота полягає в тому, щоб досягнути свого божественного потенціалу. Аби це зробити, ми створимо “єдність”, щоб любити, “зміцн[ити] хворих, слабких підбадьор[ити]” у Спасителеве ім’я5. Ми беремо участь у роботі зі спасіння, яка включає в себе місіонерську роботу, утримання навернених, активізацію малоактивних членів Церкви, храмову і сімейно-історичну роботу та навчання євангелії6—усе це ви вже робите.
Віра матері, Кейт ЛІ, ВИКОРИСТАНО З ДОЗВОЛУ DESERET BOOK COMPANY; Моя віра, Квані Пові Віндер; Рівновага в усьому, Емілі Мак-Фі
З чого нам починати?
Де і як ми виконуємо цю роботу? Коли ми обіймаємо сором’язливу сестру у церкві, коли ми допомагаємо молодій жінці, яка має труднощі, коли ми працюємо над тим, щоб годувати, одягати і навчати дитину кожного дня, коли ми розповідаємо нашим сусідам, чому відновлена євангелія приносить нам радість, коли ми відвідуємо храм у незручний час і працюємо над тим, щоб розвивати свої таланти для того, щоб стати знаряддям для Господа—усі ці дії та багато інших вчинків простого, однак значущого, служіння є складовою роботи спасіння. У цьому полягає наша місія, і вона дійсно значна7, але досяжна, якщо кожна з нас щось робить і не відступає!
Як у 1842 році сказала Емма Сміт, перший генеральний президент Товариства допомоги: “Ми вчинимо щось надзвичайне”8.
Наприклад, переобтяжена молода мати з Аризони, США, хотіла зрозуміти, що вона могла робити, аби допомогти сім’ї біженців, які щойно прибули в їхню громаду. Невдовзі вона дізналася, що може передати їм певні речі для їхньої порожньої квартири. Коли разом зі своїми дітьми вони відвідали ту сім’ю, щоб принести ті речі, вона побачила, що у тієї матері немає сумочки, щоб носити в ній особисті речі. Вона знала, що у неї та у її подруг є багато зайвих сумочок, тож вона розмістила запит у соціальних мережах. Такий простий початок перетворився на склад, де накопичилося багато речей, необхідних для щойно прибулих сімей. Це також допомогло зав’язати дружні стосунки між цими жінками різних вір.
Сестра Елайза Р. Сноу, другий генеральний президент Товариства допомоги, свідчила стосовно благословень Товариства допомоги: “Якщо будь-хто з дочок і матерів в Ізраїлі хоч найменшою мірою відчуває себе обмеженою в будь-якій зі сфер діяльності, то вони тепер знайдуть широке застосування своїх сил і можливостей, якими вони так щедро наділені, щоб чинити добро”9.
То яку ж надзвичайну справу ви для себе оберете? Оберіть те, що узгоджується з наявними у вас часом і ресурсами. “Не біжи швидше й не працюй більше, ніж маєш сили й засобів … ; але будь старанним” (Учення і Завіти 10:4). Незалежно від того, чи ваша робота зі спасіння відбувається переважно вдома у цей період вашого життя, чи ви спроможні виявляти свій вплив на всесвітньому рівні, а може є щось середнє між цими двома, Господь задоволений вашими зусиллями, якщо ви зосереджені на служінні Божим дітям та на вічній меті—повернутися до Нього вже новою, удосконаленою версією свого духовного “я”. Як лаконічно сказав старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Піднесення—наша мета, учнівство—наша подорож”10.
Просуваючись уперед шляхом учнівства, давайте вирішимо допомагати незначним і простим чином, який благословляє наші сім’ї та інших людей у надзвичайний спосіб. Тож плекаймо свої стосунки у цій Богом створеній організації та пізнаваймо і йдімо за Ісусом Христом, Чиї вчення і досконалий приклад приведуть нас назад до нашого Небесного Батька.