Уроки щастя від Святих у Писаннях

Під час таємних зборів біля вод Мормона народ Алми “плескали в долоні свої від радості” (Мосія 18:11), коли дізналися, що вони можуть увійти до “кошари Бога” (Мосія 18:8) через завіт хрищення. Вони також отримали Святого Духа (Мосія 18:13), який, за словами президента Джеймса Е. Фауста (1920–2007), є “найбільшим гарантом внутрішнього миру в нашому нестабільному світі”².

Народ Алми наполегливо працював, щоб зберегти Дух, коли вони “проходили чесно перед Богом” (Мосія 18:29). І дотримання їхнього завіту виявилося вирішальним для їхнього щастя — коли вони опинилися у неволі, Господь визволив їх, тому що вони дотримувалися свого завіту: “Підніміть голови свої, … бо Я знаю про завіт, який ви склали зі Мною; і Я складу завіт із Моїм народом і визволю його від залежності” (Мосія 24:13).

Народ Алми ясно розумів те, чого нещодавно навчала сестра Джин Б. Бінгем, колишня генеральна президентка Товариства допомоги: “Щастя буде нічого не вартим, якщо ми проміняємо благословення вічної радості на миттєве задоволення. … Ключем до тривалого щастя є життя за євангелією Ісуса Христа і дотримання укладених завітів”³.

Після відвідування воскреслого Спасителя нефійці майже двісті років жили в гармонії. “І певно не могло бути щасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога” (4 Нефій 1:16).

Однією з їхніх стратегій пошуку щастя було встановлення рівності:

“Не було багатих і бідних, залежних і свободних …

Не було також ні Ламанійців, і ніяких інших -ійців” (4 Нефій 1:3, 17).

Звучить просто, але для встановлення такої справедливості могла знадобитись велика робота, оскільки до відвідування Спасителя “люди розділилися один проти одного” (3 Нефій 7:2).

Світ часто нав’язує ярлики, що розділяють людей. Як нещодавно сказав дорослій молоді Президент Рассел М. Нельсон: “Супротивник радіє ярликам, тому що вони розділяють нас і обмежують те, що ми думаємо про себе та одне про одного”.⁴ Ієрархія, яку ми формуємо за допомогою ярликів, не від Бога — “Він запрошує … усіх прийти до Нього і скуштувати від Його доброти” (2 Нефій 26:33).

Оскільки нефійці плекали рівність між собою, “Господь сприяв їхньому надзвичайному процвітанню на цій землі” (4 Нефій 1:7).

Місто Еноха — це єдиний у Писанні приклад того, як усю спільноту було “забрано на небо” (Мойсей 7:23). Якщо небеса — це життя “з Богом у стані нескінченного щастя” (Мосія 2:41), то місто Еноха — це найкращий приклад для наслідування!

То як вони це зробили?

Вони “були одного серця і одного розуму” (Мойсей 7:18), об’єднані в прагненні вічної слави. Така командна робота вимагає чистої любові Христа, оскільки включає в себе надію на піднесення інших людей і роботу заради цього — абсолютну самовідданість!

Місто Еноха, ймовірно, навчилося в Еноха, як любити Божих дітей у такий спосіб. Коли йому показали “всі діяння дітей людських”, Енох “дивився на їхню злочестивість … і плакав … і його серце набрякло, як та вічність” (Мойсей 7:41).

Коли ми відчуваємо Христову любов до інших, ми спонукаємо їх приєднатися до нас на шляху до піднесення через наслідування Ісуса Христа. Як сказала президентка Бонні Х. Кордон, генеральна президентка Товариства молодих жінок: “Прийдіть до Христа. Приходьте прямо зараз, але не приходьте самі!”.⁵

Навіть коли похмурі дні затьмарюють ваше щастя, одна істина може пробиватися крізь них: наш Творець бажає нам вічного щастя — Його план — це план щастя! Ми існуємо, щоб стати нескінченно щасливими, як і Він.

Але ключове слово — стати. Ми не намагаємося лише почуватися щасливими. Ми намагаємось стати щасливими людьми.

Від святих з Писань ми дізнаємося, що стати щасливим — це мета, якої можна досягти завдяки діям — а головною дією є віра в Бога та Ісуса Христа. Як написано в Писаннях, саме віра веде до послуху Божим заповідям. Віра також веде до покаяння і прощення наших гріхів через Спокуту Ісуса Христа, що допомогло цим святим відчути той рівень щастя, яким насолоджуються Небесний Батько та Ісус Христос — щастя, якого ми здатні досягти.