Що я могла зробити, щоб допомогти своїй онучці?

Я щодня ставала на коліна і молилася за Хезер. Ми молилися разом з родичами, але Хезер, як і раніше, усамітнювалася. Я хотіла, щоб Бог знову зробив її щасливою маленькою дівчинкою, якою вона була раніше.

Я продовжувала молитися. Дух нагадав мені, чого навчав Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008): “Ніколи не збувайте, що ці маленькі є синами і дочками Бога, а ви є лише опікунами для них. Він був їм Батьком до того, як ви стали батьками, і Він не відмовився від своїх батьківських прав і не перестав цікавитися Своїми маленькими”¹.

Я почала молитися, щоб знати Божу волю, Його розклад і Його напрямок, а не мій. Мені треба було з повагою ставитися до того, що Він є Небесним Батьком для Хезер. Я намагалася дослухатися до Духа, а не лише гарячково молитися, щоб було так, як хочу я. Я знала, що Він подбає про Хезер. Я читала і перечитувала 3 Нефій 18:20: “І чого б ви не попросили у Батька в Моє імʼя, того, що є правильним, віруючи, що отримаєте, ось це буде дано вам”. Небесний Батько пообіцяв, тож я вирішила Йому довіряти.

Дух нагадував мені, що я була бабусею, тож могла любити Хезер не так, як її батьки, а в інший спосіб. Мені потрібно було лише показувати, що я радію її товариству. Ми обмінювалися текстовими повідомленнями. Ми розмовляли про те, що обидві є дочками Бога, і обговорювали євангельські теми. Вона зробила кілька творчих робіт спеціально для мене. Я обіймала її при кожній нагоді. Ми разом готували їжу, ходили в магазин і разом дивилися її улюблені фільми.

Минали місяці, і її стан потроху покращувався. Мама допомогла їй провести урок за програмою За Мною Йдіть під час сімейної відеоконференції. Іншим разом вона поділилася уривком з Писань. Вона пекла печиво зі своєю тіткою і грала в ігри з двоюрідними братами і сестрами.

Поступово життя Хезер почало змінюватися. Вона познайомилася з сусідською дівчинкою, коли вигулювала песика. Батьки заохочували її залишатися на урок Товариства молодих жінок у неділю, а не лише відвідувати причасні збори. Під час молодіжного заходу вона познайомилася з новою подругою. Коли Хезер стала почуватися упевненіше, то вирішила, що знову почне ходити до школи. Зараз вона добре вчиться у школі та із задоволенням навчається в семінарії.

Зображення

лялечка і метелик

Ілюстрації Керолайн Вібберт

Бути вдячною

Кожен крок, зроблений Хезер, приносив мені невимовну радість. Я вдячна за її батьків, її родичів, молодих жінок та їхніх провідниць і відданого вчителя семінарії. Я висловлюю вдячність за цих земних ангелів у своїх щоденних молитвах.

Життя Хезер не є досконалим, однак вона здобула мудрість, силу і відвагу завдяки цим випробуванням. Вона знову може осявати всіх навколо своєю щасливою пустотливою усмішкою. Вона перетворюється на дієву молоду людину, яка вміє вирішувати проблеми. Бог є Небесним Батьком Хезер і допоможе їй сягнути її найкращого потенціалу. Її земні батьки сприйнятливі до Духа і прагнуть спрямовувати її у житті з Його допомогою. Як і раніше, як уважно слухаю, якщо їм потрібно поговорити, і завжди виявляю їм любов.

Життя кожної людини неповторне. І Небесний Батько найкраще знає, як благословляти кожного з нас.

Я вдячна, що у нас є можливість “постійно пильнувати одне за одним”² . Сімейні труднощі благословляють моє життя, бо завдяки їм Небесний Батько навчає мене. “Будь смиренним; і Господь Бог твій вестиме тебе за руку і дасть тобі відповідь на твої молитви” (Учення і Завіти 112:10).

Небесний Батько є дороговказом для мене так само, як і для Хезер.