Самоконтроль: цикл спроб і падінь

Навіть коли ми намагаємося робити все, що можемо, ми припускаємося помилок. Так буває зі всіма! Коли так стається, то легко відчути розчарування або засумніватися в тому, чи ми взагалі досягнемо успіху. За словами старійшини Майкла А. Данна, сімдесятника, у житті ми “мож[емо] іноді відчувати, коли просуну[ли]ся на один відсоток вперед і на два відсотки назад”¹.

Але Спаситель з любов’ю запрошує нас невпинно намагатися. Він зміцнить нас і нам допоможе. Він змінить наші серця і наші життя. Наш зв’язок з Ним, встановлений через завіти, надасть нам більший доступ до Його сили. Якщо ми “залишатимемося непохитними у своїй рішучості незмінно накопичувати по одному відсотку здобутків, Той, хто “наші болі поніс” [Ісая 53:4], обов’язково понесе і нас”².

Дозвольте мені проілюструвати цей принцип історією. Сім’я склала плани поїхати разом у цікаву подорож. Вони були раді відвідати нові місця і мати чудові пригоди.

Десь на пів шляху їхня машина зламалася. Їм стало від того дуже сумно, і вони були збентежені. Вони відчували, що всі їхні зусилля були марними, отже вони вирішили повернутися додому і почати свою подорож знову.

Ви можете сказати, що це нерозумно. Навіщо починати подорож повністю з початку? А чи ми не робимо іноді те саме? Іноді ми відчуваємо себе збентежено і починаємо хибно вірити, що одна маленька помилка руйнує всі досягнення, яких ми здобули. Але помилки не знищують наші досягнення, коли ми намагаємося ставати більше подібними до Ісуса Христа. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пояснив: “Ісус Христос, Син Бога, вмер, щоб нас не було засуджено за наші помилки і наш розвиток не було навік зупинено. Завдяки Йому ми можемо каятися, а наші помилки перетворяться на сходи, які ведуть до більшої слави”³. Нам потрібно бути терплячими до себе і залишатися сповненими надії.

Зображення

молода жінка записує цілі

Завжди будуть часи, коли всі ми можемо думати про те, як багато у нас провалів. Ми розмірковуємо,чи ми коли-небудь досягнемо рівня самоконтролю, якого прагнемо. Але у такі періоди ми, можливо, очікуємо надто багато від себе (див. Мосія 4:27).

Це не означає, що нам слід опустити руки щодо наших зусиль з розвитку самоконтролю. Натомість нам слід зосередитися на тому, що ми можемо досягти прямо зараз. Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, порадив, що нам слід “ставити такі цілі на найближчий час… які є добре збалансованими — їх має бути не надто багато, але й не мало, вони мають бути не надто важкодосяжними, але й не надто легкодосяжними… Моліться, про божественне скерування, коли будете ставити цілі”⁴.

Досягаючи кожної невеликої цілі, з часом ми побачимо, скільки ми досягли, коли зосереджувалися лише на наступному кроці замість фінішної прямої.

Іноді ми долаємо емоції, починаючи робити щось, що змушує нас змінювати почуття. Наприклад, коли я знаходжуся в стресовій ситуації, мені подобається їсти щось смачненьке. Однак іноді така поведінка може перерости у погані звички, які важко подолати.

Дуже корисно обміркувати і зрозуміти будь-які закономірності, в яких ми можемо опинитися. Якщо у мене є звичка дивитися в телефон, коли мені нудно, тоді я можу зосередитися на тому, чому мені нудно. Якщо я можу робити щось корисне, щоб не піддаватися нудьгуванню, тоді буде легше розвинути самоконтроль, коли йдеться про використання мого телефону.

Спаситель обіцяв, що “слабке” може стати сильним, якщо ми прийдемо до Нього і попросимо у Нього Його божественної допомоги (Етер 12:27).

У наших зусиллях ставати більше схожими на Спасителя ми можемо почуватися погано, особливо коли у нас не виходить слідувати за Його прикладом. Іноді ми кажемо собі щось негативне, на кшталт такого: “Я ніколи не буду достатньо хорошим/ою” або “От я дурень/дурепа!”. Ми думаємо, що такі слова є відповідним покаранням або необхідні для кращої мотивації себе. Однак такі слова, можуть знеохотити нас і все ускладнити, бо вони ніколи не приходять від Бога.

Якщо хороший друг прийшов до нас і поділився своїм бажанням і зусиллями стати кращим, але також розповів про свої невдачі та проколи, що ми б сказали йому? Чи не підбадьорили б ми його, не сказали, як ми пишаємося ним, і чи не раділи б його маленьким успіхам?

Нам слід робити те саме для себе. Замість того щоб картати себе, нам слід цінувати те хороше, що ми зробили і дивитися на свої помилки з точки зору можливостей ставати кращими.

Ми — сини і дочки Бога. І ми можемо зосередитися на нашій божественній сутності, замість того, щоб навішувати на себе ярлики з огляду на якісь наші звички чи проблеми. Небесний Батько пропонує нам стільки других шансів, скільки нам потрібно (див. Ісая 55:7). Ми можемо намагатися застосовувати це також до себе.

Сьогодні це може здаватися неможливим, але з часом ми можемо ставати кращими. Спаситель обіцяв нам, що якщо ми виконуватимемо нашу частину, залишатимемося на шляху завітів і витерпимемо до кінця, то Його благодаті буде достатньо для нас (див. Етер 12:27). Нам просто потрібно невпинно намагатися, невпинно вірити і з терпінням “надію склада[ти] на Господа” (Ісая 40:31). Мені це надає сил. Коли ми працюємо над своїм удосконаленням, Господь дійсно зміцнить нас і буде спрямовувати.