Благословення храму

Дійсно, храм є місцем, де ви “у світі, але не від світу”. Коли ви чимось занепокоєні чи маєте прийняти важливі рішення, які бентежать наш розум і душу, то можете прийти зі своїми турботами до храму й отримати духовні підказки.

Нам потрібно здобути свідчення і почуття благоговійного ставлення до храму як до дому Господа. Нас навчають: щоб храм залишався святим, щоб Дух міг благословляти всіх, хто входить у святий храм для проходження обрядів та укладання завітів, ніщо нечисте не повинно увійти до храму. Благоговіння у храмі—це невід’ємна умова того, щоб Дух перебував у ньому кожну годину кожного дня.

Коли я був хлопчиком, мій батько привіз мене з Лонг-Айленда, шт. Нью-Йорк, щоб походити біля Солт-Лейкського храму, доторкнутися до нього і поговорити про важливість храму в моєму житті. Саме тоді я прийняв рішення, що колись повернуся туди і пройду храмові обряди.

Упродовж історії, в кожному розподілі часів, Господь давав пророкам заповідь будувати храм, щоб Його народ міг отримати храмові обряди. Мойсей та ізраїльтяни отримали благословення переносного храму—скинії, де виконувалася священна обрядова робота за законом Мойсея і куди час від часу приходив Господь, щоб поспілкуватися з Мойсеєм. Цар Соломон завершив будівництво прекрасного храму в Єрусалимі, який пізніше було зруйновано. Потім, за часів Христового служіння, існував ще один храм.

З Книги Мормона ми дізнаємося, що Нефій побудував храм “подібним до храму Соломона” (2 Нефій 5:16). Інші нефійські пророки, серед яких Яків та цар Веніямин, навчали народ у храмі (див. Кн. Якова 1:17; Moсія 1:18).

Визначним є те, що коли воскреслий Ісус Христос явився нефійцям у 34 р. від Р. Х., Він прийшов до храму (див. 3 Нефій 11:1–11).

Пророк Джозеф Сміт навчав: “Церква не організована повністю у своєму належному порядку—і не може бути організована—доки не зведено Храм, де буде місце для виконання обрядів священства”¹.

Кертлендський храм став першим храмом у ці останні дні, й він відіграв важливу роль у відновленні ключів священства. Після того як Джозеф Сміт помолився, 3 квітня 1836 року в Кертлендському храмі йому явився Ісус (див. УЗ 110). Спаситель явився у славі й прийняв Кертлендський храм як Свій дім. Тоді ж явилися Мойсей, Еліяс та Ілля, щоб передати ключі священства, які вони тримали. Ілля відновив ключі сили запечатування, як було обіцяно Малахією, щоб ми могли мати повноту храмових благословень у нашому житті.

Наші предки-піонери побудували храм у Наву і виконували в ньому священні обряди. Храм у Наву був першим храмом, у якому було виконано ендаументи і запечатування, що додало великої сили піонерам під час труднощів на шляху до Сіону в Долині Солоного озера. У святому храмі їх було обдаровано силою згори. Чоловіки і дружини були запечатані одне до одного. Діти були запечатані до батьків. Багато людей втратили членів сім’ї під час переходу, проте вони знали, що то не було для них кінцем. Вони були запечатані у храмі на вічність. Пізніше, після того як Бригам Янг отримав одкровення, святі побудували більше храмів на Заході.

Зараз нараховується 130 діючих храмів. Вірні члени Церкви по всьому світу їдуть у дім Господа, щоб отримати свої обряди і укласти з Ним завіти.

Головна мета храмів—надати обряди, необхідні для нашого піднесення в целестіальне царство. Храмові обряди спрямовують нас до Спасителя і дають благословення, які ми отримуємо завдяки Спокуті Ісуса Христа. Храми—найвеличніший університет, де, навчаючись, людина може отримувати знання і мудрість стосовно сотворіння світу. Настанови, отримані під час ендаументу, вказують нам, як поводитися у смертному житті. Слово ендаумент означає “дар”. Обряд складається з ряду настанов щодо того, як нам жити, і завітів, які ми укладаємо, щоб жити праведно, йдучи за Спасителем.

Ще один важливий обряд—запечатування на вічність у целестіальному шлюбі. Цей обряд шлюбу дає можливість запечатати дітей до батьків, а діти, народжені в завіті, стають частиною вічної сім’ї.

Книга Учення і Завіти навчає нас: “Все, що ти запечатуєш на землі, буде запечатано на небесах; і все, що ти зв’яжеш на землі в Моє ім’я і Моїм словом, каже Господь, буде навічно зв’язано на небесах” (УЗ 132:46).

Коли подружня пара стає на коліна біля олтаря, я, як запечатувач, усвідомлюю свою роль представника Господа. Я знаю, що те, що запечатано на землі, в буквальному розумінні запечатано на небесах, і його ніколи не буде порушено, якщо ті, кого було запечатано, залишаться вірними й витерплять до кінця.

Упродовж років я спостерігав за багатьма парами, які змогли зберегти сповнені сили й життєвої енергії шлюби завдяки тому, що залишалися вірними завітам, укладеним у храмі. Ці щасливі подружні пари мали такі спільні риси:

По-перше, у цих подружжях кожний знає, хто вони є—синами і дочками Бога. Вони встановлюють вічні цілі знову жити з Небесним Батьком і Його Сином, Ісусом Христом. Вони докладають зусиль, щоб полишити шляхи тілесної людини (див. Moсія 3:19).

По-друге, вони знають вчення і важливість спасительних храмових обрядів і храмових завітів та необхідність досягнення вічних цілей.

По-третє, вони віддають перевагу отриманню вічних благословень царства Бога, а не матеріальних надбань світу.

По-четверте, ці подружжя усвідомлюють, що коли вони запечаталися на час і на всю вічність, то вже обрали вічного супутника—пора залицянь закінчилася! Немає необхідності в подальших пошуках!

По-п’яте, у цих парах думають спочатку одне про одного, а потім вже про себе. Егоїзм вбиває духовні почуття. Спілкуючись із Господом у молитві, вони зміцнюються як пара і кожний як особистість. Вони часто спілкуються одне з одним, і завдяки цьому не допускають того, щоб дрібниці переростали у великі проблеми. Вони без страху обговорюють незначні образи, не боячись образити одне одного. Таким чином, коли чайник закипає і починає свистіти, це дозволяє уникнути вибуху образ. Набагато краще випустити трохи пару до того, як у скороварці зірве кришку! Ці подружні пари завжди готові пробачати і просити вибачення, якщо було ображено близьку людину. Вони кажуть одне одному про любов, і їхні стосунки стають ближчими. Вони підтримують і зміцнюють одне одного.

Храм—це священна будівля, святе місце, де відбуваються основні спасительні церемонії та обряди, що готують нас до піднесення. Важливо, щоб ми здобули міцне знання, що наша підготовка до входження у святий дім і що наша участь у цих церемоніях і завітах—це найважливіші події у нашому земному житті.

Ми добровільно погодилися залишити присутність Бога Батька, щоб пройти це земне випробування, маючи свободу волі, знаючи, що буде “протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11). Наша мета—зодягнутися в повну зброю Божу і погасити “вогненні стріли злочестивих” щитом віри і мечем Духа (див. УЗ 27:15–18), щоб вистояти до кінця і бути гідними стояти і жити в присутності Бога Батька і Його Сина Ісуса Христа всю вічність, щоб досягнути того, що називається вічним життям.