Чи слід нам продавати дім нашої мрії?

У 1998 році я відчув спонукання Духа продати дім нашої мрії, в який ми вселилися після завершення будівництва усього чотири роки тому. Коли наші старші діти почали закінчувати школу й залишати дім, стало зрозумілим, що наш будинок був більшим і дорожчим, ніж ми потребували. Я щойно змінив роботу й це показало, що при виникненні негараздів мені важко буде розраховувати на свій прибуток.

Коли в жовтні я слухав сесію священства на генеральній конференції, мене вразили слова Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008). Кажучи про фінанси, він сказав носіям священства: “Настав той час, коли необхідно привести до ладу свій дім”. Потім він дав застереження: “Це передвістя негоди в майбутньому, до якого нам слід уважніше прислухатися”.

Далі у своєму виступі він сказав: “Може виникнути необхідність купити будинок в борг. Але купляйте ж будинок, який ви спроможні купити, і тоді це зменшить суму виплат, яка буде постійно висіти у вас над головою—безжалісно і без відстрочки—упродовж 30 років”¹.

Я сказав своїй дружині про пораду Президента Хінклі і додав, що відчуваю необхідність продати наш будинок. На мій подив вона погодилася.

В наступні місяці ми готувалися до продажу нашого будинку й купівлі нового. То був довгий виснажливий процес, упродовж якого ми багато молилися і постилися. Нарешті через рік ми переїхали в новий дім, за який нам потрібно було вносити набагато меншу щомісячну платню.

Слова Президента Хінклі дійсно виявилися пророчими. Наступного року було зареєстровано найвищий показник ненадійних інвестиційних компаній на ринку цінних паперів США, створених через Інтернет. Після того упродовж кількох років спостерігалися низькі процентні ставки на кредити, якими ми скористалися, щоб сплатити борг по іпотеці.

Зараз багато країн по всьому світу страждають від нової економічної кризи. Слова Президента Хінклі є такими ж актуальними сьогодні, як і в 1998 році.

Які ми щасливі, що дослухалися до поради пророка і спонукань Святого Духа. У нас більше немає боргу по іпотеці, і ми щасливі бачити, що наші діти живуть відповідно до своїх статків.

Ми з нетерпінням чекаємо на кожну генеральну конференцію, щоб почути пораду провідників Церкви. Ми знаємо, що будемо мати благословення, якщо дослухаємося до їхніх настанов.