Спів у Сингапурі

“Наша початкова мета полягала в тому, щоб об’єднати молодь,—сказала Кейт Лорето, президент Товариства молодих жінок колу.— У нас є молоді люди з різними культурними традиціями у восьми різних приходах. Їм важко спілкуватися між собою. Тож ми подумали, чому б нам не організувати мюзикл, щоб об’єднати їх?”

Провідники вибрали музичний твір, на написання якого надихнув перелік якостей “Будьте…”, запропонованих Президентом Гордоном Б. Хінклі (1910–2008)¹. Цей мюзикл було підібрано для того, “щоб молодь разом з музикою засвоїла слова, відчула Духа і жила за нормами,—сказала Конні Ву, генеральний директор вистави.— Ми хотіли залучити якомога більше молоді”,—сказала сестра Ву. Загалом взяли участь 78 юнаків та дівчат.

Можливо, спочатку не всі юні учасники керувалися однаковим спонуканням, але майже всі вони приходили на репетиції, бо їм подобалося дружити, співати і понад усе відчувати Духа.

Після того як тему було обрано й організовано репетиції, юнакам і дівчатам призначили різні ролі у виставі. Їх також розподілили до різних комітетів, відповідно до їхніх талантів.

18-річна Аллі Чан з Другого Сингапурського колу виявила бажання допомагати в комітеті, що відповідав за костюми. “Найголовніше, нам потрібно було вибрати щось таке, що було скромним. Це мало бути недорогим, молодіжним і в той же час гарно виглядати зі сцени”,—казала вона. Дівчина не лише навчилася приймати рішення, основані на євангельських нормах і співпрацювати з іншими людьми, але їй також сподобалося, як молодь виглядала в костюмах.

15-річного Кандена Петерсена з Першого Сингапурського приходу призначили бути президентом хору. Він допомагав у тому, щоб репетиції проходили злагоджено. Йому потрібно було призначати людей для молитви, збирати й направляти людей на репетиції та ігри і оголошувати місця на сцені. “Мене також просили знайти кількох хлопців, щоб встановлювати і розбирати декорації та наглядати за тим, як усі виконують свої обов’язки,—сказав він.— Я відчував, що ці обов’язки принесли користь молодим людям. Сподіваюся, що вони змогли зрозуміти, що Господь зараз покликає провідників і не лише серед дорослих. Вони можуть і повинні підтримувати своїх провідників, яким би не був їхній вік чи досвід”.

18-річна Каданс Лім з Вудландського приходу допомагала багатьма способами: вона була членом комітету, що відповідає за костюми, хореографічного комітету, комітету з фотографування і співала соло. Про велику кількість своїх обов’язків вона казала: “Саме мама надихнула мене прийняти всі ці призначення. Вона навчала, що коли є нагода служити,—служи. Якщо приймаєш завдання і якнайкраще його виконуєш, Господь неодмінно допоможе подолати всі труднощі, які можуть виникати”.

Крім адміністраторів потрібні були також і виконавці. 17-річний Джон Лі з приходу Клементай був серед тих сміливців, які виявили бажання співати соло. Його пояснення було простим: “Просто я люблю співати! Це допомагає мені почувати себе особливим”.

17-річний Езра Тадіна з Вудландського приходу не вважав себе співаком, тому знайшов інший спосіб зробити свій вклад. “Я вирішив взяти участь,—сказав він,—і є одним з тих, хто читав слова автора. Я відчував те, що казав, бо знаю, що це істина”.

Репетиції тривали з листопада 2009 року по березень 2010. Протягом цього часу молодь щоп’ятниці ввечері, окрім свят, збиралася в центрі колу на репетиції. Кількість часу, який молодь присвятила репетиціям, є немалою жертвою, беручи до уваги напружений розклад звичайних сингапурських юнаків і дівчат.

Першокурсниця коледжу Олівія Хое з приходу Бедок вирішила взяти участь, бо “якими б не були життєві негаразди, у кінці дня саме євангелія допомагає мені триматися на ногах і подолати перепони. Знання, що є Той, хто наглядає за мною і беззастережно любить мене, приносить мені велику втіху, і я думаю, що цього більш ніж достатньо, аби мати сили на кожен день”.

Багато молодих людей мали й інші обов’язки, але вони знали, що Господь приготував для них шлях. Таким був випадок з 16-річною Амандою Хо з Другого Сингапурського приходу. “У мене були уроки танцю, які за часом співпадали з репетиціями мюзиклу. Але дивовижним чином у школі змінили розклад занять, і я отримала змогу брати участь у музичних репетиціях”,—розповіла вона.

Після багатомісячних репетицій вистава нарешті була готова для показу. Завдяки тому, що молодь активно всіх запрошувала, на три вистави прийшло понад 700 чоловік. Коли молоді люди доносили своє послання за допомогою пісень, танців, інструментальної музики та власних свідчень, багато глядачів були зворушені.

Учасникам також пропонували запрошувати на виставу друзів, які не належать до Церкви, таким чином проводячи місіонерську роботу. 18-річний Майкл Лі серйозно поставився до цього завдання. “Я запросив 6 друзів, 3 однокласників і вчителя зі школи”,—розповідав він. Вистава справила особливе враження на його вчителя. “Він сказав, що все було просто чудово і навіть попросив брошуру Заради зміцнення молоді. Він сказав, що відчував енергію, яка лине зі сповнених надією сердець молодих людей”.

Безсумнівно, що початкова мета провідників згуртувати молодь, була досягнута. “Коли я сиділа і дивилася на кожного з учасників під час програми, моє серце було сповнене радістю,—казала сестра Ву.— Головним було не те, як добре вони виглядали, як добре вони співали і грали чи як добре читали слова автора. Не мало значення, з якої вони школи чи країни. Вони були одним цілим”.

Мюзикл допоміг багатьом зміцнити своє свідчення. Дехто розповідає, що наспівує мелодії та слова пісень повсюди, де буває, а зміст пісень допомагає долати повсякденні труднощі. Багато учасників не просто стали хорошими друзями, але і духовною підтримкою, підтримуючи одне одного у важкі моменти. Вони можуть допомагати одне одному залишатися на вузькій путі і зростати духовно.