Я вибираю правду

Я поїхав з сім’єю, щоб відвідати село своїх батьків під час новорічних свят. Вже минуло три роки, як ми були там востаннє, тож ми з нетерпінням чекали нагоди знову зустрітися з друзями та сім’єю. Коли ми приїхали, нас радо привітали.

У переддень Нового року ми зібралися з усіма на традиційну церемонію, під час якої бажають захисту, довгих років життя і процвітання найстаршому синові у кожній сім’ї. Я—найстарший син у своїй сім’ї. Я дізнався, що всі учасники церемонії мають пити вино.

Я дуже занепокоївся. Я знав, що випивши вина, порушу Слово мудрості. Але я також знав, що якщо не вип’ю вина, мене можуть покарати за неповагу—а також, можливо, і мою сім’ю. Потім я згадав, чого навчала мене мама: коли ти опинишся у ситуації, яку не можеш контролювати, молися Небесному Батькові й проси у Нього допомоги.

Я мовчки помолився: “Небесний Батьку, нехай Твій Дух веде мене і допоможе зробити те, що правильно”.

Коли настала моя черга пити вино, я дуже хвилювався, але сказав голосно і чітко: “Моє тіло—це храм. Я не порушу Слова мудрості”.

Старійшина того села був дуже здивований. Він повернувся до мене і сказав: “Здається, ти дуже переконаний у тому, що робиш. Будь ласка, розкажи нам більше про твої погляди”.

Ні мене, ні мою сім’ю не було покарано, і наша віра зміцнилася. Я знаю, що Небесний Батько допоміг мені здобути сміливість вибирати правду.