Його благодаті достатньо

Домовленість, яка існує між нами і Христом, можна порівняти з мамою, яка організовує уроки музики для своєї дитини. Мама платить вчительці гри на піаніно. Оскільки мама сплачує борг повністю, вона може звернутися до своєї дитини з проханням. Яким саме? Готуватися до уроків! Хіба підготовка до уроків є платою вчительці гри на піаніно? Ні. Хіба підготовка дитини до уроків повертає мамі гроші, які вона платить учительці? Ні. Підготовка до уроку—це те, як дитина виявляє вдячність за неймовірний мамин дар. Це те, як дитина користується перевагами надзвичайної можливості, наданої мамою, прожити життя на вищому рівні. Мамина радість полягає не в поверненні грошей, а в тому, щоб бачити, що її дар використовують—бачити, як дитина вдосконалюється. Тому вона продовжує просити дитину займатися, займатися, займатися.

Коли дитина вважає, що мамина вимога займатися є надто важкою (“Ой, мамо, навіщо мені займатися? Ніхто з інших дітей не займається! Я все одно збираюся бути професійним бейсболістом!”), то можливо це тому, що дитина не дивиться маминими очима. Вона не може побачити, наскільки кращим може бути її життя, якщо вона вирішить жити за вищими вимогами.

Так само і в цій ситуації: оскільки Ісус заплатив справедливості, Він може зараз звернутися до нас і сказати: “Ідіть за Мною” (Maтвій 4:19); “Мої заповіді зберігайте” (Іван 14:15). Якщо нам здається, що Його вимоги занадто високі, то можливо це тому, що ми не дивимося Христовими очима. Ми ще не осягнули, кого Він намагається зробити з нас.

Старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Грішник, який кається, має страждати за свої гріхи, але його страждання мають іншу мету, ніж покарання чи сплата. Мета цих страждань—спричинити зміну” (The Lord’s Way [1991], 223; курсив в оригіналі). Давайте тепер перекладемо це на ситуацію з дитиною, яка вчиться грати на піаніно. Дитина має займатися, але ці заняття мають іншу мету, ніж покарання або плата. Їхня мета—змінити дитину.

Диво Спокути не лише в тому, що ми зможемо жити після того, як помремо, але що ми зможемо жити більш повноцінно (див. Іван 10:10). Диво Спокути не лише в тому, що ми можемо бути очищені і втішені, але й змінені (див. Римлянам 8). У Писаннях чітко сказано, що ніщо нечисте не може перебувати з Богом (див. Aлма 40:26), але ніщо не змінене навіть не захоче цього.

Диво Спокути не лише в тому, що ми можемо піти додому, але в тому, що—дивовижним чином—ми зможемо почуватися вдома там. Якби Небесний Батько і Його Син не вимагали віри і покаяння, то не було б бажання змінюватися. Подумайте про своїх друзів і членів сім’ї, які вирішили жити без віри і без покаяння. Вони не хочуть змінюватися. Вони не намагаються облишити гріх і замиритися з Богом. Натомість вони намагаються облишити Бога і замиритися з гріхом. Якби Батько і Син не вимагали укладення завітів і не надавали дару Святого Духа, то не існувало б способу змінитися. Ми б назавжди залишилися лише зі своєю силою волі, не маючи доступу до Його сили. Якби Небесний Батько і Його Син не вимагали витерпіти до кінця, то ми не могли б засвоїти ці зміни. Вони завжди були б лише поверхневими, носячи косметичний характер, замість того щоб увійти у наше єство—стати частиною нас. Одним словом, якби Ісус не вимагав, щоб ми працювали, то ми ніколи не стали б святими.

Зображення

Зображення Ісуса Христа

Фрагмент картини Христос і багатий юнак, художник Генріх Гофман, з люб’язного дозволу C. Harrison Conroy Co.

“Але хіба ви не розумієте, як важко займатися? Я не дуже добре граю на піаніно. Я часто граю не ті ноти. Треба море часу, щоб навчитися грати правильно”. Зачекайте. Але хіба не в цьому полягає процес навчання? Коли юний піаніст грає не ту ноту, ми не кажемо, що не варто продовжувати займатися. Ми не очікуємо, що він гратиме бездоганно. Ми сподіваємося, що він буде й надалі докладати зусиль. Досконалість може стати його кінцевою метою, але зараз ми можемо задовольнитися тим, що він рухається в правильному напрямку. Чому це поняття так легко зрозуміти на прикладі навчання гри на піаніно, але так важко осягнути в контексті засвоєння небесних знань?

Надто багато людей відступають від Церкви тому, що вони втомлюються постійно почуватися так, ніби вони терплять поразку. Вони докладали зусиль в минулому, але постійно відчувають, ніби вони недостатньо хороші. Вони не розуміють благодаті.

Ніколи не треба обмежуватися лише такою альтернативою: досягнути досконалості або відступитися. Коли ми вчимося грати на піаніно, то хіба наш вибір обмежується лише цим: виступати в Карнегі-Холл чи здатися? Ні. Зростання і розвиток вимагають часу. Навчання вимагає часу. Якщо ми розуміємо благодать, то ми розуміємо, що Бог є довготерпеливим і що зміна—це процес, і що покаяння—це стиль нашого життя. Якщо ми розуміємо благодать, ми розуміємо, що благословення Христової Спокути є неперервними і Його сила є досконалою у наших слабкостях (див. 2 Коринтянам 12:9). Якщо ми розуміємо благодать, то можемо, як сказано в Ученні і Завітах, “продовжу[вати] з терпінням, доки [нас] не буде вдосконалено” (УЗ 67:13).

Благодать—це не запасний двигун, який починає діяти лише після того, як ми використали всі свої запаси палива. Швидше, це наше постійне джерело енергії. Це не світло в кінці тунелю, але це світло, яке веде нас у тунелі. Благодать не отримують десь у кінці дороги. Її отримують тут і зараз.

Христової благодаті достатньо (див. Eтер 12:27; УЗ 17:8)—достатньо щоб сплатити наш борг, достатньо, щоб перемінити нас, і достатньо, щоб допомагати нам упродовж усього часу, поки триватиме процес змін. Книга Мормона навчає нас покладатися лише на “діяння, і милість, і благодать Святого Месії” (2 Нефій 2:8). Якщо ми так будемо робити, то до нас не прийде думка—яка панує серед частини християн,—що Христос від нас нічого не вимагає. Натомість ми зрозуміємо причину, чому Він вимагає так багато, і знайдемо силу робити все, що Він просить (див. Филип’янам 4:13). Благодать—це не відсутність великих сподівань Бога. Благодать—це присутність Божої сили (див. Лука 1:37).

Божої благодаті достатньо. Ісусової благодаті достатньо. Цього досить. Це все, що нам потрібно. Не відступайте. Продовжуйте працювати. Не шукайте відхідних шляхів і виправдань. Шукайте Господа і Його досконалої сили. Не шукайте, кого б звинуватити. Шукайте того, хто вам допоможе. Шукайте Христа, і в процесі цього ви знайдете силу діяти і божественну допомогу, яку ми називаємо Його дивовижною благодаттю.