Сьогодні молодим чоловікам потрібні праведні взірці для наслідування

У старших класах середньої школи Тодд Сільвестер мав дві цілі: бути класним баскетболістом і прославитися на всю школу як найбільший гуляка.

У 14-річному віці Тодд почав вживати алкоголь і наркотики. Він не був членом Церкви, і батьки не навчали його, як він каже, “тому або іншому” стосовно його поведінки. З роками залежність від наркотиків і алкоголю звела нанівець його колись перспективну кар’єру баскетболіста, і він котився вниз доти, доки не почали з’являтися думки про самогубство.

На жаль, ті чи інші епізоди з історії Тодда можна спостерігати в житті багатьох юнаків у наш час, навіть серед членів Церкви. Однак у Тодда не було того, що є у юнаків у Церкві: праведних взірців для наслідування. Дорослі провідники Церкви можуть бути великим благословенням для підлітків під час одного з найкритичніших періодів їхнього життя. Завдяки своєму досвіду Тодд, який приєднався до Церкви у віці 22 років, зараз намагається бути позитивним взірцем для наслідування серед молоді свого приходу.

Переломний момент у житті брата Сільвестера настав тоді, коли у найважчий момент він звернувся з простою молитвою: “Боже, мені потрібна допомога”. Через півтора місяці давній друг, член Церкви, зателефонував йому і сказав: “Тодде, я відчув спонукання сказати тобі, що ти нам потрібен у нашій команді. … Ти допоможеш багатьом людям, особливо молоді й дітям”.

Через кілька років після хрищення й укладення храмового шлюбу брат Сільвестер був покликаний служити за програмою Товариства молодих чоловіків—і завдяки цьому покликанню ось уже 14 років він служить молодим чоловікам.

Керуючись своїм минулим досвідом як спонуканням у наданні допомоги молодим чоловікам, яким його було покликано служити, брат Сільвестер знаходив способи зрозуміти труднощі, через які, як він бачив, проходили хлопці. “Думаю, багато молодих людей бояться говорити про те, з чим вони борються,—каже він.—Але кожного року я розповідаю цим дітям історію свого життя. Думаю, що завдяки цьому їм зручно підійти до мене і сказати: “Послухайте, у мене проблема: я дивлюся порнографію, або вживаю алкоголь, або в мене виникають думки про самогубство”. Брат Сільвестер міг підтримувати їх, поки вони працювали над процесом покаяння, що включає зустріч з єпископом.

Провідники, які вислуховують молодих людей і виявлять їм любов у нелегкі для юнаків періоди життя, можуть встановити близькі стосунки, що допоможуть сформувати особистість молодої людини. Мет Дюрден, старший викладач в Університеті Бригама Янга, який отримав ступінь доктора філософії в галузі підліткового розвитку, каже: “Підлітковий вік—це [період, коли люди] розвивають почуття особистої індивідуальності: цінності вірування, ролі, тощо. Це процес дослідницький. Складовою цього процесу є отримання зворотної реакції від однолітків, батьків або інших дорослих, і ця реакція матиме великий вплив, якщо надходитиме від дорослого, якого вони поважають і цінують”.

Брат Дюрден продовжує: “Найбільшої ефективності наставництво досягає тоді, коли основується на взаємній повазі й коли юнак відчуває, що є людина, яка по-справжньому піклується про нього, незалежно від того, як він одягається чи розмовляє”.

“Більшість хлопців прагнуть мати стосунки зі своїм татом,—каже брат Сільвестер.—Якщо цього немає, найкращим з інших варіантів є можливість мати знайомого чоловіка, з яким можна поговорити, обмінятися ідеями і, розповівши про свої проблеми, не наразитися на осуд, глузування чи критику. Я не мав на меті замінити їм батька, але я хотів бути поруч, щоб вони могли нормально поговорити зі мною”.

Хоча дорослі провідники Церкви можуть відігравати значну роль, надаючи підліткам допомогу, однак пророки й апостоли сказали, що головними взірцями для наслідування молоді є їхні батьки. Наприклад, старійшина М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Батьки, ви—найголовніший взірець чоловічих якостей для ваших синів. Ви—їхній найперший наставник, і повірите ви чи ні, ви—їхній герой у багатьох відношеннях. Ваші слова і ваш приклад справляють на них величезний вплив” (“Батьки і сини: надзвичайні стосунки” Ліягона, лист. 2009, с. 47).

Ніколи не було так, що хороші стосунки, які зав’язувалися у брата Сільвестера з молодими чоловіками, виникали відразу ж. Йому доводилося розвивати ті стосунки упродовж років служіння. З 20 юнаків, яких він навчав, 17 відслужили місію. Щонайменше 5 з них не мали наміру служити, поки не почали спілкуватися з братом Сільвестером.

“Причина мого успіху з цими хлопцями в тому, що вони знали про мою беззастережну до них любов,—розповідає брат Сільвестер.—Вони знали це не лише тому, що я про це казав, але тому, що я відповідно діяв. Я дійсно зосереджувався на тому, щоб вони розвивали стосунки зі своїм Спасителем. Я просто відчував, що це для них є головною умовою подолання всіх негараздів і можливості рухатися в житті вперед та бути успішними”.

Допомагаючи юнакам розвивати стосунки зі Спасителем, брат Сільвестер сподівався, що їхнє свідчення вестиме до служіння на місії, храмового шлюбу і виховання праведної сім’ї. “Це і є план щастя,—каже він.—Саме тому так важливо [допомагати молоді]”.