Любов Небесного Батька

Кілька років тому один наш друг запитав, чи може у нас на тиждень зупинитися його син Іван зі своєю дівчиною. Іван—менш активний у Церкві, а його дівчина не належить до Церкви. Ми поселили її в кімнаті нашого сина, а Іван зайняв диван у вітальні.

Перед їхнім приїздом ми молилися Небесному Батькові, запитуючи, як нам себе поводити з ними: бути їм вчителями, батьками чи просто друзями? Ми отримали відповідь, що нам слід просто йти за спонуканнями Духа і допомагати їм духовно.

Кожного вечора разом з чоловіком і сином ми сідали вивчати Писання. У той перший вечір, коли приїхали гості, ми відчули, що не слід запрошувати їх читати разом з нами. Однак наступного вечора перед вивченням Писань Іван нерішуче постукав у наші двері і сказав: “Марія боїться запитати, але вона б хотіла знати, чи ми можемо приєднатися до вас”.

Ми, радо відкривши двері, запросили їх і почали разом вивчати Книгу Мормона. Марія ніколи раніше не читала Писання і не знала, чи вірить у Бога. Вона зізналася, що коли прийшла в наш дім, то боялася, що ми залучатимемо її до якихось релігійних заходів, яких вона не розуміє.

Аби Марія краще почувалася, мій чоловік розповів їй про план спасіння, про Спасителя Ісуса Христа, про Перше видіння Джозефа Сміта і Книгу Мормона. Вона говорила з нами до опівночі.

Наступного дня Іван і Марія разом з нами слухали місіонерську бесіду. Я ніколи не забуду той дух, який наповнив кімнату. Після простого обговорення ми розмовляли про природу Небесного Батька. Потім Марія запитала, чому Бог допускає страждання, якщо любить нас. Саме над цим запитанням я довгий час розмірковувала.

За кілька днів до того я отримала листа від своєї подруги, у якої був третій викидень, тож Маріїне запитання зворушило моє серце. Я свідчила, що радісні й щасливі періоди іноді не навчають і не приносять таких глибоких і вічних знань, як часи особистої трагедії. Я сказала Марії, що горе може загартовувати нас так само, як вогонь загартовує залізо. Якщо ми залишаємося вірні Богові, проходячи крізь випробування, наша віра зростатиме.

То була незабутня розмова. Після неї ми сиділи мовчки, а Дух свідчив про любов нашого Небесного Батька. Коли Марія підвела очі, вони були яскраві, сповнені сліз.

Я не знаю, що станеться в найближчі роки, але я певно знаю, що розуміння, яке я побачила в очах Марії того дня, допоможе їй у житті і, можливо, допоможе їй прийти до Небесного Батька.