Чоловіки, жінки і сила священства

Наш Небесний Батько створив як жінок, так і чоловіків, які є Його духовними дочками і синами. Це означає, що стать залишатиметься з нами вічно. Його план було створено для того, аби допомогти всім, хто вирішить іти з Ним і Його Сином Ісусом Христом, сягнути своєї долі спадкоємців вічного життя.

Небесний Батько і Його Син є досконалими. Вони все знають і все розуміють. Більше того, Їхні сподівання щодо нас є досконалими. Їхня робота і Їхня слава полягає в тому, щоб побачити Своїх дітей у піднесеному стані.

Безсумнівно, що коли наше майбутнє піднесення є їхньою основною метою і ціллю і якщо Вони все знають і є досконалими, тоді Вони найкраще розуміють, як готувати, навчати і вести нас у такий спосіб, аби ми мали найбільші шанси стати гідними піднесення. Наш Небесний Батько знає все, передбачає все і розуміє все. Його розуміння, Його мудрість і Його любов до нас є досконалими. Безсумнівно, ми повинні погодитися, що Небесний Батько і Його Син знають, які можливості необхідно надати Божим синам і дочкам, аби найкраще підготувати людську сім’ю до вічного життя.

Кожен з нас має привілей вибирати, чи будемо ми вірити, що Бог є нашим Батьком, і що Ісус є Христос, і що Вони мають план, створений для того, аби допомогти нам повернутися до Них додому. Звичайно ж, для цього необхідно мати віру. Наше свідчення, спокій розуму і благополуччя починаються з бажання вірити, що Небесний Батько дійсно знає нас найкраще.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів—це Господня Церква, і Його Церква управляється владою священства і через неї та ключами священства. “Ключі священства є владою, яку Бог дав провідникам священства, щоб керувати, контролювати і управляти використанням Його священства на землі. Використання влади священства скеровується тими, хто тримає ключі від неї (див. УЗ 65:2; 81:2; 124:123) … [і] ма[є] право головувати і керувати Церквою у сфері їхніх повноважень”¹.

Ті, хто має ключі священства, дають можливість всім людям, які служать або вірно трудяться під їхнім керівництвом, застосовувати повноваження священства і мати доступ до влади священства. Усі чоловіки і жінки служать у Церкві під керівництвом тих, хто мають ключі священства².

Я повторю дещо зі сказаного мною на генеральній конференції у квітні 2013 року: “У великому плані нашого Небесного Батька, який було укріплено священством, чоловіки мають унікальну відповідальність служити у священстві, але вони не є священством. Чоловіки і жінки мають різні, але однаково важливі ролі. Саме так як жінка не може зачати дитину без чоловіка, так і чоловік без жінки не може повною мірою користуватися владою священства, щоб створити вічну сім’ю. … У вічності сила створювати життя і сила священства будуть належати і чоловіку, і дружині”³.

Чому чоловіків, а не жінок, висвячують у чини священства? Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) пояснював, що “саме Господь”, а не людина, “вирішив, що чоловіки у Його Церкві повинні мати священство”, а жінок Він наділив “здатністю додати завершеності цій величній і дивовижній організації, яка є Церквою і царством Божим”⁴. Господь не відкрив, чому Він організував Свою Церкву саме таким чином.

Це питання, як і багато інших, є питанням нашої віри. Чи віримо ми, що це Господня Церква? Чи віримо ми, що Він організував її відповідно до Своїх цілей і мудрості? Чи віримо ми, що Його мудрість перевищує нашу? Чи віримо ми, що Він організував Свою Церкву у такий спосіб, щоб вона була найбільшим можливим благословенням для всіх Його дітей, як синів, так і дочок?

Я свідчу, що ці принципи істинні. Я свідчу, що це Господня Церква. Жінки є невід’ємною складовою в керуванні й роботі Церкви, служачи провідниками Товариства допомоги, Товариства молодих жінок і Початкового товариства; служачи вчителями, місіонерками повного дня та обрядовими працівницями у храмі; а також вдома, де відбувається найважливіше навчання в Церкві.

То давайте ж не забувати, що приблизно половина навчання у Церкві здійснюється сестрами. Велика частка керівної роботи також здійснюється сестрами. Багато проектів служіння та заходів планується і скеровується жінками. Участь жінок у радах приходів і колів та в генеральних радах Головного управління Церкви забезпечує необхідне бачення, мудрість і рівновагу.

Понад 20 років я навчав важливості рад, у тому числі важливості участі в них сестер-провідників. Я погоджуюся, що деякі чоловіки, у тому числі дехто з провідників священства, ще до кінця не зрозуміли важливості залучення наших сестер-провідників до повної участі у радах приходів та колів. Я також погоджуюся, що деякі чоловіки пригнічують жінок, а в деяких рідких випадках винні в жорстокому з ними поводженні. Це є мерзотою в очах Бога. Я впевнений, що чоловіки, які будь-яким чином принижують жінку, будуть відповідати перед Богом за свої вчинки. І будь-який провідник священства, який не залучає сестер-провідників до роботи, при цьому виявляючи їм повну повагу, не шанує і не звеличує ключі, дані йому. Його влада і вплив будуть зменшуватися, поки він не зрозуміє шляхів Господа.

А ви, сестри, хоча ваш внесок є важливим і бажаним для ефективного проведення рад, маєте бути обережними, аби не перебирати на себе ролі, які вам не належать. Найуспішнішими радами приходу і колу є такі, на яких провідники священства довіряють сестрам-провідникам і заохочують їх робити свій вклад в обговореннях, під час яких сестри-провідники виявляють цілковиту повагу і підтримують рішення ради, прийняті під керівництвом носіїв священства, які мають ключі.

Чоловіки і жінки є рівноправними в Божих очах і в очах Церкви, але рівноправними не означає однаковими. Обов’язки і божественні дари чоловіків і жінок відрізняються за своєю природою, але не за важливістю чи впливом. Бог не вважає жодну стать кращою чи важливішою за іншу. Президент Хінклі проголосив жінкам, що “наш Вічний Батько … ніколи не мав наміру зробити вас чимось меншим за вінцеву славу Своїх творінь”⁵.

Дехто відчуває збентеження і перестає чітко мислити, коли порівнює завдання чоловіків із завданнями жінок, а завдання жінок із завданнями чоловіків.

Усе життя мене оточували жінки. У мене є 3 сестри. (Я був єдиним хлопцем). У мене 5 дочок, 24 онучки і 19 правнучок. І звичайно ж, я маю благословення 63 роки бути у шлюбі зі своєю дружиною Барбарою. Я вже давно навчився слухатися її. Я зрозумів, що коли вона каже, що думала над чимось або що мала сильне відчуття стосовно певного питання, яке стосується сім’ї, то мені краще приділити цьому увагу, оскільки майже в кожному випадку вона відчувала натхнення. Я з власного досвіду знаю, як молоді дорослі сестри і молоді матері іноді усвідомлюють, а іноді ставлять під сумнів свою самоцінність і здатність робити свій вклад. Але можу засвідчити, що коли їхні думки і молитви звернені до небес, вони будуть благословенні силою і переконанням, що Батько і Син розуміють їхні почуття.

Жінки приходять на землю з унікальними духовними дарами і схильностями. Це особливо підтверджується, коли йдеться про дітей і сім’ю та благополуччя і виховання інших.

Чоловіки і жінки мають різні дари, різні сильні сторони і різні точки зору та схильності. Це одна з фундаментальних причин, чому ми потрібні одне одному. Необхідні чоловік і жінка, щоб створити сім’ю, і необхідні чоловіки і жінки, щоб здійснювати роботу Господа. Чоловік і дружина, які в праведності працюють разом, доповнюють одне одного. Тож будьмо обережними і не робімо спроби втручатися в план Небесного Батька та цілі для нашого життя.

Коли чоловіки і жінки ідуть до храму, їх однаковою мірою обдаровують однаковою силою, яка за визначенням є силою священства. У той час як повноваження священства скеровуються через ключі священства, а ключі священства мають лише гідні чоловіки, доступ до сили і благословень священства відкрито всім Божим дітям.

Президент Джозеф Філдінг Сміт (1876–1972) пояснював: “Благословення священства не призначаються виключно чоловікам. Ці благословення також проливаються … і на всіх відданих жінок в Церкві. … Через священство Бог пропонує Своїм дочкам кожний духовний дар і кожне благословення, які можуть отримати Його сини”⁶.

Ті, хто увійшли у води хрищення і згодом отримали свій ендаумент у домі Господа, мають право на щедрі й прекрасні благословення. Ендаумент дослівно означає дар сили. Усі, хто входять у дім Господа, беруть участь в обрядах священства.

Наш Небесний Батько щедро наділяє Своєю силою. Усі чоловіки і всі жінки мають доступ до цієї сили, яка є допомогою у їхньому житті. Усі, хто уклав священні завіти з Господом і хто шанує ці завіти, має право на отримання особистого одкровення, удостоюється служіння ангелів, спілкування з Богом, отримання повноти євангелії, а потім разом з Ісусом Христом стає спадкоємцем усього, що має наш Батько.

Нам потрібно більше чітких, впливових голосів та віри жінок. Нам потрібно, щоб вони знали вчення і розуміли, у що ми віримо, аби вони могли свідчити про істинність усього—незалежно від того, де складається свідчення: чи навколо багаття в таборі, чи на зборах свідчень, чи на блозі, чи на Facebook. Лише вірні жінки-святі останніх днів можуть показати світові, як виглядають і поводяться жінки Божі, які уклали завіти.

Жоден з нас не може стояти і дивитися, як цілі Бога применшуються і відмітаються. Я закликаю вас, особливо сестер у Церкві, шукати проводу небес, щоб знати, що вони можуть робити для того, аби їхній голос віри і свідчення були почуті. Генеральні авторитети і сестри, які служать у генеральних президентствах, не можуть робити це самотужки. Місіонери повного дня не можуть робити це самотужки. Провідники священства і провідники допоміжних організацій не можуть робити це самотужки. Всі ми маємо захищати Небесного Батька і Його план. Всі ми повинні захищати нашого Спасителя і свідчити, що Він є Христос, що Його Церкву було відновлено на землі та що є такі поняття, як “добро” і “зло”.

Якщо нам потрібно мати сміливість відстоювати і захищати Церкву, то необхідно спочатку підготувати себе, вивчаючи євангельські істини. Нам потрібно об’єднати свої свідчення шляхом старанного щоденного вивчення Писань і просячи у Бога виповнення Моронієвого обіцяння стосовно того, що ми можемо “пізнати правду про все” (Мороній 10:5), якщо будемо шукати її за допомогою смиренної молитви й навчання.

Не витрачайте час, намагаючись вдосконалити або змінити Божий план. У нас для цього немає часу. Не марнуйте зусиль, намагаючись визначити, як організувати Господню Церкву в інший спосіб. Господь на чолі цієї Церкви, і всі ми виконуємо Його настанови. Як чоловікам, так і жінкам необхідно збільшувати віру і свідчення про життя і Спокуту нашого Господа Ісуса Христа й поглиблювати знання про Його вчення і доктрину. Нам необхідно мати ясний розум, аби Святий Дух міг навчати нас, що робити і що казати. Нам потрібно чітко мислити у цьому світі, де панує безлад і зневага до Божих справ і слів.

Сестри, ваша сфера впливу є унікальною—чоловікам вона не підвладна. Ніхто не може захищати нашого Спасителя з більшим переконанням чи силою, ніж ви—дочки Бога, які мають таку внутрішню силу і переконання. Сила голосу наверненої жінки—незрівнянна, і Церкві потрібні ваші голоси, як ніколи раніше.

Я залишаю вам своє свідчення, що ми живемо в день і час, коли необхідно об’єднатися—чоловікам і жінкам, молодим чоловікам і молодим жінкам, хлопцям і дівчатам. Ми повинні відстоювати план нашого Небесного Батька. Ми повинні захищати Його. Його витісняють. Як члени Церкви ми не повинні стояти осторонь і дозволяти, аби це відбувалося. Нам слід відважно проголошувати свою позицію настільки гучно, щоб її було почуто.

Нехай Бог благословляє нас сміливістю у вивченні простих євангельських істин і здатністю ділитися ними при кожній нагоді.