Незвичайні хлопці

Якось я одержав листа від місіонера з Каліфорнії. Він розповідав, що один жіночий клуб влаштовував офіційний сніданок у готелі. Жінка, яка його організовувала, поставила одну зайву тарілку на стіл і сказала: “Коли поруч буде проходити солдат, ми запросимо його зайняти це місце за столом”. І трапилося так, що то був мормонський хлопець.

Коли подавали каву, він до неї не доторкнувся. Як легко було б йому сказати: “Ага, мама не бачить. Тато не бачить. Єпископ не бачить. Я—єдиний чоловік серед цих жінок. Маленька чашечка кави не зашкодила б”.

Але він мав виявити хвалу Господу, Який покликав його з темряви до чудового світла, тож він не пив каву. Потім йому запропонували чай, але він і його не пив. Тоді вони захотіли все дізнатися про нього. Це відкрило двері до розмови про те, як його виховували. А потім, коли вже всі поїли, вони запалили цигарки і передали їх по колу. Звичайно ж, юний солдат відмовився. Саме тоді одна з жінок прийняла рішення: “Якщо коли-небудь мормонські старійшини постукають до мене у двері, я впущу їх. Я хочу знати більше про людей, які можуть виховати такого хлопця, який сидить сьогодні з нами за столом”.

Ще одного мормонського юнака послали на схід на курси підготовки офіцерів. У табір прибув новий командир і на його честь організували бенкет. Біля кожної тарілки поставили бокал з коктейлем. Коли настав відповідний час, кожен з тих потенційних офіцерів мав підвестися з бокалом коктейлю і привітати тостом нового командира. Усі, крім одного хлопця, а він підняв склянку молока.

І офіцер це помітив. Він швидко підійшов до того хлопця, коли вечірка закінчилася, і сказав: “Чому ви привітали мене склянкою молока?”

“Знаєте, командире,—сказав він,—я ніколи у своєму житті не доторкався до алкоголю. Я не хочу до нього доторкатися; мої батьки не схвалили б цього; і я думаю, що і вам це також не сподобалося б. Але я хотів привітати вас, тож я подумав, що вас задовольнило б те, якби я привітав вас напоєм, що я звик пити”.

Офіцер сказав: “Вранці вам треба бути у штабі” і вказав час.

Я думаю, що той юнак провів безсонну ніч, але коли він прийшов у штаб наступного ранку, офіцер призначив йому місце у своєму штаті, давши таке пояснення: “Я хочу себе оточити людьми, які мають сміливість робити те, що, на їхню думку, є правильним, незалежно від того, що інші думають про це”.

Хіба це не прекрасно! Він був незвичайним хлопцем, чи не так? Я сподіваюся, що всі ви незвичайні. Я сподіваюся, що коли ви потрапите в подібну ситуацію, то приймете відповідне рішення.