Сестри у завіті

Сестри допомагають одна одній дотримуватися цих завітів хрищення багатьма способами. Тінг Чанг з Тайваню “[прийшла] до кошари Бога” ще в середніх класах школи. Оскільки її сім’я була у складній фінансовій ситуації, Тінг відмовлялася від обіду в школі, аби зменшити сімейні витрати, поки цього не помітила її однокласниця Джина. Мама Джини почала готувати кожного дня більше їжі, щоб ділитися нею з Тінг. Невдовзі Джина запросила свою подругу піти разом до церкви, хоча Джина сама ще не була членом Церкви. Її мама нещодавно охристилася, і Джину навчали місіонери. Приклад милосердя, виявленого цими жінками, сильно вплинув на Тінг, і вона також почала зустрічатися з місіонерами.

Тінг і Джина разом читали Писання і вели щоденник свого священного досвіду. Узи їхнього сестринства зміцніли, коли обидві дівчини охристилися в один день. Вони й досі читають щоденник їхнього навернення, щоб укріпити своє свідчення. Сьогодні обидві служать на місії повного дня, щоб поширювати радість євангелії Ісуса Христа. Джина, її мама і Тінг стали сестрами завдяки тому, що жили за Господніми нормами і взяли на себе Його ім’я.

Служіння з любов’ю—це ще одна ознака істинного сестринства. Співчутливе служіння і візитне вчителювання є двигуном такого служіння у Церкві. Жаклін Соарес Рібейро Ліма з Бразилії розповідала, як дві візитні вчительки благословили її життя і сім’ю після того як їй поставили діагноз: глибока депресія, і вона була неспроможна регулярно ходити до церкви. “Мій чоловік Владімір робив усе можливе, допомагаючи мені подолати найважчий етап хвороби, крім того, що він ходив на роботу і піклувався про нашу маленьку донечку. Найгірші моменти він долав на самоті—поки двох чудових жінок не покликали моїми візитними вчительками”.

Ті дві жінки—Рита і Фатіма—виявили свою любов, дізнавшись більше про хворобу і підтримуючи сім’ю Жаклін. Вона постійно відчувала щиру зацікавленість сестер її долею. Їхнє служіння включало також організацію невеликого свята для Жаклін і пошиття сукні для її донечки. Згодом сердечна турбота Рити і Фатіми допомогли Жаклін духовно, і вона знову почала регулярно відвідувати церкву завдяки їхній підтримці. Ці візитні вчительки допомогли нести тягарі однієї сестри, дійсно будучи для неї сторожем.

Якими б не були тягарі наших сестер—фізичними, чи емоційними, чи духовними—дивовижним є те, що ми з любов’ю допомагаємо стомленій молодій матері, сором’язливій дівчині класу Вулик, самотній літній жінці, перевантаженій президенту Товариства допомоги. Жінки завіту “отримують задоволення в служінні та в добрих справах”¹ і таким чином шукають і надихають тих сестер, які стомилися і знесилилися.

Жінки віри наслідують приклад Спасителя, коли з добротою піклуються про інших. Мабуть у Писаннях немає кращого прикладу безкорисливої любові, ніж та, що була між Ноомі з Віфлеєму та її невісткою Рут з Моаву. Рут вирішила служити своїй свекрусі після того, як чоловік і сини Ноомі померли. Огорнута смутком Ноомі вирішила повернутися на батьківщину. Хоча ці жінки мають різний культурний і релігійний спадок, вони подружилися, підтримуючи одна одну в бажанні жити праведно і в подоланні труднощів.

Приклад Рут і її служіння були настільки надзвичайними, що сум Ноомі перетворився на радість завдяки такій прекрасній невістці та сестрі в євангелії. Узи між ними були настільки міцними, що інші жінки, спостерігаючи їхню взаємну любов, казали: “Благословенний Господь, … [Який дав тобі] тво[ю] невістк[у], що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів” (Рут 4:14–15).

Записка від однієї сестри з її приходу втішила Раїхау Гарікі з Таїті, яку покликали вчителькою Товариства допомоги лише через місяць після того, як їй виповнилося 18 років. Вона переживала, як зможе навчати “мам і бабусь, жінок, які вже так багато знали, пройшли через велику кількість випробувань і пережили багато всього”. Після першого ж уроку від однієї жінки зі свого класу вона отримала “записку, сповнену любові”. Ця записка зміцнила впевненість Раїхау і вона приклеїла її у свій щоденник. Це буде допомагати їй у важкі часи.

Сестри в євангелії втішають і підтримують одна одну в нелегкі періоди. Дж. Скотт Фетерстоун, президент колу в Юті, згадує, як разом із дружиною ходив провідати жінку зі свого колу, у якої помер чоловік. “Моя дружина просто обняла її, разом з нею плакала і втішала жінку, поки та не відчула, що її люблять”. Іноді виявляти сестринство—це так просто.

Є велика сила в тому, коли жінки всіх поколінь стоять “за істину й праведність”². Наше сестринство в євангелії Ісуса Христа може зміцнювати нас незалежно від ситуацій, у яких ми опиняємося у світі, що стає все більш злочестивим. Навіть наймолодші можуть бути свідками: Джессіку Восаньякона з Каліфорнії, США, навчали євангелії шестирічні дівчатка у її класі Початкового товариства, які нагадали їй про важливість сім’ї і свідчили про це.

Літні сестри також є великим прикладом. Кімм Фрост з Юти пригадує багато жінок, приклад яких допомагав їй залишатися сильною в євангелії. Серед них—Урсула Скваєрс. Кімм розповідає: “Сестра Скваєрс стала моєю напарницею з візитного вчителювання, коли їй було більше 90 років. Вона мала не дуже добрий зір чи слух, але була повністю відданою євангелії. Вона ніколи не пропускала Церкву і з вірою служила візитною вчителькою. … Вона була для мене натхненням”. Чи то завдяки прикладу, чи ділячись своїм свідченням, сестри здобувають відчуття єдності, наслідуючи Учителя.

Я дійсно знайшла сестер, коли спостерігала за жінками, які є “свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях” (Moсія 18:9). Я мала можливість служити на місії повного дня. Коли мене покликали служити місію на Храмовій площі в Солт-Лейк-Сіті, Юта,—єдиній місії в Церкві, де служать лише дівчата, зізнаюся, що хвилювалася через те, що навколо мене буде стільки жінок. Але мені не слід було переживати. Моє свідчення про сестринство зросло надзвичайно під час спілкування з величезною кількістю жінок—як місіонерок повного дня, так і членів Церкви,—кожна з яких свідчила про Спасителя своїми щоденними вчинками.

У мій перший Різдвяний вечір на місії президент місії зібрав усіх сестер, щоб переглянути надихаючий фільм. В одному з фрагментів фільму було показано, як дві сестри допомагають одна одній долати важкі обставини. Мене зворушила їхня єдність. Коли під час перегляду фільму я озирнулася навколо і подивилася на сяючих сестер-місіонерок, Дух сильно свідчив мені, що сестринство—це вічні узи, призначені нашим Небесним Батьком, і вони поширюються на мене також. Яка чудова істина: ми ніколи не самотні, бо Господь усім нам дав сестер.

Зображення

Young women laughing together