2014
Божественна місія Ісуса Христа: Утішитель
Вересень 2014


Послання візитного вчителювання

Божественна місія Ісуса Христа: Утішитель

З молитвою вивчіть цей матеріал і спробуйте зрозуміти, чим поділитися. Як розуміння життя і ролей Спасителя збільшить вашу віру в Нього і благословить тих, про кого ви піклуєтеся як візитна вчителька? Щоб знайти більш докладну інформацію, зверніться до reliefsociety.lds.org.

Зображення
Relief Society Logo

Віра, сім’я, допомога

Зображення
Jesus kneels beside Mary who is grieving, Martha is also at their side.

Фотоілюстрація Сари Карабайн Дженсон

Ісус Христос пообіцяв: “Я не кину вас сиротами,— Я прибуду до вас!” (Іван 14:18). Він дасть нам “замість попелу … оздобу, оливу радости замість жалоби” (Iсая 61:3). Оскільки Христос перестраждав Спокуту за кожного з нас, Він нас не забуде. “Спаситель узяв на Себе … наші болі, страждання і лиха, щоб Він міг знати, що ми відчуваємо, і як утішити нас”,—сказала Лінда С. Рівз, другий радник у генеральному президентстві Товариства допомоги.1

Знання, що Христос утішить нас, принесе мир і надихне наслідувати Його приклад, служачи іншим. Президент Томас С. Монсон сказав: “Знання євангелії та любов до Небесного Батька і до нашого Спасителя будуть втішенням і підтримкою та принесуть радість нашим серцям, якщо ми будемо ходити в праведності й дотримуватися заповідей. Ніщо у цьому світі не здолає нас”2.

З Писань

Іван 14:18, 23; Aлма 7:11–13; Учення і Завіти 101:14–16

З нашої історії

Елейн Л. Джек, 12-й генеральний президент Товариства допомоги, сказала: “Під час візитного вчителювання ми надаємо підтримку одна одній. Часто руки промовляють те, що не скажеш устами. Теплі обійми можуть сказати багато. Коли ми сміємося разом, це об’єднує нас. Коли ми ділимося, це оновлює наші душі. Ми не завжди можемо підняти тягарі сестри, яка потрапила у скруту, але ми можемо духовно підняти її, щоб вона могла нести їх”3.

Наші сестри-піонерки Товариства допомоги “знаходили духовну силу також в любові та співчутті одна до одної. … Переживаючи страждання, заподіяні хворобами і смертю, вони з вірою молилися одна за одну і втішали одна одну. “Любов Бога линула від серця до серця,—написала Хелен Мер Уітні,—аж поки лукавий, здавалось, знесилився у своїх намаганнях втесатися між нами й Господом, і його гострі стріли там і там обламувалися”4.

Посилання

  1. Лінда С. Рівз, “Господь вас не забув”, Ліягона, лист. 2012, с. 120.

  2. Томас С. Монсон, “Будьте в доброму гуморі”, Ліягона, трав. 2009, с. 92.

  3. Елейн Л. Джек, у Дочки в Моєму царстві: Історія і спадок Товариства допомоги (2011), с. 131.

  4. Дочки в Моєму царстві, с. 36.