Робота зі спасіння Tоді й тепер

Книга Мормона чітко навчає доктрині, яка є основою місіонерської роботи. Наприклад, Нефій Писав, що “якщо ви будете слідувати за Сином з щирими намірами в серці, не чинячи лицемірства й обману перед Богом, але із справжнім бажанням, каючись у своїх гріхах, засвідчуючи перед Батьком, що ви бажаєте взяти на себе ім’я Христа, хрищенням—так, слідуючи за Господом і вашим Спасителем у воду, згідно з Його словом, знайте, тоді ви отримаєте Святого Духа; так, тоді прийде хрищення вогнем і Святим Духом” (2 Нефій 31:13; див. також 3 Нефій 11:31–40; 27:13–22).

Отже, не дивно, що існують зворушливі історії про місіонерську роботу в Книзі Мормона. Наприклад, кожен із синів Мосії відмовився бути царем нефійців, а натомість вони вирушили в землю Нефія проповідувати євангелію ламанійцям, які були запеклими ворогами нефійців. Їхня місія тривала приблизно 14 років і тисячі навернених приєдналися до Церкви. (Див. Мосія 22:28–9; Алма 1:17–27).

Наслідуючи приклад місіонерської роботи у Книзі Мормона, Церква в наш час докладає небачені за всю свою історію зусилля в цьому напрямку.

Нефій також писав про те, що треба заохочувати нових членів Церкви залишатися активними в євангелії, аби вони могли отримати вічне життя.

“Після того, як ви ступили на цю тісну і вузьку путь, я спитаю вас, чи все зроблено? Слухайте, я скажу вам: Ні; бо ви б не зайшли так далеко, якби це не було через слово Христа з непохитною вірою в Нього, покладаючись повністю на заслуги Того, Хто владний спасати.

Отже, ви повинні просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей. Отже, якщо ви просуватиметеся вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпите до кінця, ось так каже Батько: Ви будете мати вічне життя” (2 Нефій 31:19–20).

Провідники Церкви у часи Книги Мормона вдавалися до особливих кроків, аби допомагати новим членам Церкви залишатися на прямій і вузькій путі. Оскільки Мороній бачив наші дні та знав, що ми будемо мати подібні випробування (див. Moрмон 8:35), він включив у свій літопис деякі з тих заходів, які допомагали новим членам Церкви залишатися вірними своїм завітам:

“А після того як їх приймали до хрищення, і вони приймали його і очищалися силою Святого Духа, їх зачисляли до людей церкви Христа; і їхні імена брали, щоб їх можна було пам’ятати і насичувати добрим словом Бога, щоб утримувати їх на правильному шляху, щоб утримувати їх постійно пильними до молитви, покладаючись тільки на заслуги Христа, Який був творцем і виконавцем їхньої віри.

І церква збиралася разом часто, щоб поститися, і молитися, і розмовляти один з одним про благополуччя своїх душ” (Moроній 6:4–5).

Сучасна Церква дотримується моделей утримання навернених, які описано у Книзі Мормона, під час рад приходів, на кворумах священства та в інших організаціях².

Під кінець свого служіння Алма відчув великий смуток за духовне благополуччя групи людей, які відкололися від Церкви і називали себе зорамійцями. У Книзі Мормона сказано, що “його серце знову почало відчувати великий жаль через беззаконня людей.

Бо це було причиною великого смутку для Алми—дізнатися про беззаконня серед його народу; отже, його серце було надзвичайно засмученим, бо Зорамійці відділилися від Нефійців” (Aлма 31:1–2).

Алма організував спробу повернути зорамійців. Він обрав вірних соратників і молився за себе й за них, просячи Бога “заспоко[їти] … їхні душі в Христі”, дати їм силу зносити труднощі, пов’язані з їхніми трудами, і забезпечити їм “успіх у приведенні [зорамійців] знову до [Батька] через Христа” (Алма 31:32, 34). Потім він дав своїм соратникам благословення священства, і вони почали трудитися (див. Aлма 31:36).

Коли воскреслий Господь особисто служив людям у Баунтіфулі, Він навчав Своїх обраних учнів постійно намагатися рятувати тих, хто зійшов з прямого і вузького шляху. Він сказав: “Бо таким ви продовжуватимете проповідувати; бо ви не знаєте, може вони повернуться, і покаються, і прийдуть до Мене з щирими намірами в серці, і Я зцілю їх; а ви будете знаряддям принесення їм спасіння” (3 Нефій 18:32).

У наш час ті зусилля, які докладає Церква, аби відновити віру в серцях менш активних членів Церкви, є відображенням учень Спасителя і пророків, записаних у Книзі Мормона.

Після того як нефійці відділилися від ламанійців, вони побудували храм. Нефій записав: “І я, Нефій, побудував храм; і я спорудив його подібним до храму Соломона, але він не був побудований з такої великої кількості дорогоцінних матеріалів; бо їх не можна було знайти на цій землі, отже, його не можна було побудувати подібним до Соломонового храму. Але спосіб спорудження був подібний до храму Соломона; і майстерність була надзвичайно витонченою” (2 Нефій 5:16).

У Книзі Мормона записано, що Яків, цар Веніямин, Алма і Амулек—усі вони навчали у храмі (див. Кн. Якова 1:17; Moсія 1:18; Aлма 16:13). У книгах Алми і Геламана є згадування про багато храмів серед народу (див. Aлма 16:13; Геламан 3:9).

Спаситель обрав храм у Баунтіфулі як місце Своєї появи після Його Воскресіння серед нефійців і ламанійців, які вижили (див. 3 Нефій 11:1). Він також переконався, що людям викладали вчення стосовно сімейної історії. Він цитував слова Малахії про появу Іллі в останні дні, кажучи:

“Ось, Я надішлю тобі Іллю-пророка перед пришестям великого і жахливого дня Господа;

І він поверне серця батьків до дітей, а серця дітей—до їхніх батьків, щоб Я не прийшов і не вразив землю прокляттям” (3 Нефій 25:5–6).

У Книзі Мормона часто згадується про ведення сімейної історії. Легій послав своїх синів знову до Єрусалима здобути пластини з латуні, на яких містився “літопис Юдеїв, а також родовід [його] предків” (1 Нефій 3:3). У книзі Етера подано імена правителів, які приходили на зміну один одному, і, якщо це було потрібно, згадувалися їхні брати й діти, таким чином показуючи, що серед людей велися докладні сімейно-історичні записи.

Ініціативи Церкви у сфері будівництва храмів та ведення сімейної історії відповідають вченням Книги Мормона.

Євангелія Ісуса Христа викладається упродовж усієї Книги Мормона. Мабуть, ці слова Нефія передають дух того сповненого віри вчення і його священної мети: “Ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів” (2 Нефій 25:26).

Багато величних учень Книги Мормона містяться у словах, якими батьки звертаються до своїх дітей. Згадайте Легія, який навчав Якова про “протилежність у всьому” (2 Нефій 2:11), або Алму, який навчав Коріантона, що “злочестивість ніколи не була щастям” (Aлма 41:10), або юних воїнів, які “були навчені своїми матерями, що якщо вони не сумніватимуться, Бог визволить їх” (Aлма 56:47).

П’ять обов’язкових кроків проведення роботи зі спасіння не є новими в цей останній розподіл часів. Їх викладали і за ними жили за часів Книги Мормона, і вони завжди були складовою “найточніших подробиць [Христового] вчення” (1 Нефій 15:14).