Хороші люди Сент-Джорджа
Клаудіо Гонсалес, Антофагаста, Чилі
Ілюстрація Аллена Гарнса
Коли мені було років 12, я бачив церковний фільм про те, як Президент Лоренцо Сноу (1814–1901) молився за святих останніх днів у Сент-Джорджі, шт. Юта, США, які потерпали від засухи.
“Господи,—молився Президент Сноу,—благослови хороших людей Сент-Джорджа”.
Та фраза “хороших людей Сент-Джорджа” справила на мій юний розум тривале враження. Оскільки я жив у Чилі, то намагався уявити, якими ж святими мали бути ті “хороші люди Сент-Джорджа”. Я хотів з ними познайомитися.
Минуло понад 30 років, і в 2005 році ми повезли нашого другого сина до Прово, шт. Юта, щоб він, як і його брат, навчався в Університеті Бригама Янга. У вечір нашого приїзду я сказав: “Я хочу поїхати і побачити хороших людей Сент-Джорджа”.
“Але ж тату,—запротестував найстарший син,—до Сент-Джорджа так далеко”.
“Послухай,—відповів я,—тато заплатив за квитки на літак. Тато платить за їжу. Тато платить за бензин. Тато хоче для себе лише одне. Він хоче побачити хороших людей Сент-Джорджа!”
“Гаразд”,—сказав мій син, зрозумівши, що це серйозно.
Наступного дня ми проїхали 418 км. Прибувши до Сент-Джорджа, ми пішли у центр для відвідувачів, розташований біля храму, і побували у зимовому будинку Президента Бригама Янга (1801–1877). Ми також відвідали скинію, де мене запросили коротко звернутися до своєї сім’ї з тієї ж трибуни, з якої Президент Сноу звертався до “хороших людей Сент-Джорджа”. Ми походили по місту, подивилися на людей і познайомилися з ними. Вони виглядали, як і всі вірні святі останніх днів.
Я був радий, що ми туди поїхали. Але коли ми повернулися до Чилі, я щось зрозумів: я вже раніше бачив “хороших людей Сент-Джорджа”.
Завдяки своїй роботі та церковним покликанням я побував скрізь у Чилі. У Каламі я бачив дорослу молодь, яка намагалася жити за заповідями. У Ла-Серені я бачив відданих батьків, які рано приїжджають зі своїми дітьми на церковні збори. В Антофагасті я бачив святих останніх днів, які кожного дня борються за те, що є правильним. У Вальєнарі, Копіапо, Кальдері, Токопільї та інших містах я бачив членів Церкви, які стають на коліна, щоб помолитися, а потім рушають вперед, навіть коли все йде не дуже добре.
Коли я бачу вірних святих останніх днів, які слухаються і стоять до кінця—де б вони не жили або якими б не були їхні випробування,—я кажу собі: “Це і є хороші люди Сент-Джорджа”.