Подолання труднощів у стосунках

Том і Джоан (імена змінено) обоє втратили своїх супутників життя. Дружина Тома померла від раку, а чоловік Джоан, маючи залежність, залишив її заради інших стосунків. Том і Джоан познайомилися на конференції для неодружених і обоє прагнули укласти шлюб.

У кожного з них були діти від 15 років і молодші. Їхні сім’ї кілька разів збиралися на заходи на свіжому повітрі, але як Том, так і Джоан бачили потенційні проблеми в поєднанні двох сімей. Вони прийшли на зустріч з психотерапевтом, бажаючи дізнатися, як знайти здорові способи спілкування на цьому новому етапі свого життя.

Я запропонувала їм ознайомитися з виступом, присвяченому сімейним нарадам, з яким звернувся президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів. “Дітям дуже потрібні батьки, які готові слухати їх, а сімейні наради можуть стати часом, упродовж якого члени сім’ї будуть навчатися розуміти і любити одне одного”¹.

Їхні сімейні наради проходили за таким алгоритмом:

1. Визначити проблему.

2. За допомогою мозкового штурму шукати вирішення.

3. Обрати план.

4. Діяти за планом.

5. Оцінити успіх виконання плану наступного тижня і оновити план, якщо є потреба.

Крім того, що вони радилися всією сім’єю, Том і Джоан зрозуміли, що коли напруження у стосунках зростає, може також виникати потреба в покращенні стосунків віч-на-віч.

Том і Джоан навчилися кількох прийомів, що допомогли їм покращувати спілкування між собою і в стосунках з дітьми.

• Батьки були згуртовані, шукаючи рішення проблем з дітьми.

• Якщо дитині було важко виконувати свої щоденні завдання, один з батьків проводив час із дитиною, обговорюючи день і в той же час працюючи над виконанням завдань.

• Кожного тижня вони присвячували час, щоб поглиблювати стосунки з кожною дитиною.

• Вони заздалегідь вирішили, що будуть брати тайм-аут, коли емоції (крики) братимуть верх над раціональним, спрямованим на вирішення проблем підходом (обговорення).

• Кожного разу, коли виникала суперечка між одним із батьків і дитиною, тоді батько або мати, якщо відчували натхнення, припиняли розмову і поверталися до неї пізніше, щоб методом мозкового штурму знайти нове рішення.

Оскільки сім’я робила все можливе, щоб вирішувати складні сімейні ситуації із застосуванням віри, у здоровий спосіб—шляхом обговорення своїх труднощів і спільної роботи над ними—Том і Джоан бачили, що покращуються не лише їхні діти, але і вони самі.

Коли діти стають дорослими, вони не завжди роблять той вибір, що нам до вподоби. Як нам справлятися з такими ситуаціями? Як нам зберігати стосунки або навіть зміцнювати їх таким чином, щоб можна було й надалі надавати підтримку й мати праведний вплив на життя дітей?

Террі й Брюс прийшли у мій офіс невдовзі після того, як Террі та їхній син Сет посварилися під час телефонної розмови. Сет уже три роки навчався і не жив удома. У нього було серйозне захворювання, і він мав бути під постійним наглядом лікарів. Через хворобу він не служив на місії. Террі та Брюс не знали, чи є в нього свідчення і чи ходить він до церкви. Вони непокоїлися, що Джолін, нова дівчина Сета, не справляла на його життя той влив, який би вони бажали. Обоє батьків не були в захваті від того шляху, яким він ішов.

Під час розмови про те, що вони можуть робити, ми обговорили притчу про загублену вівцю. Мабуть пастух дослухався до мекання вівці, перш ніж знайшов її, виявив любов і приніс назад до кошари (див. Лука 15:6). Террі та Брюс визнали, що не можуть змінити Сета, але вирішили, що спробують вислухати його, любити його і запросити додому. Вони не могли обрати для нього дружину чи життєвий шлях, але вони могли нагадувати йому про любов сім’ї до нього і до євангелії.

Террі подзвонила Сету і вибачилася за суперечку. Вона просто слухала, поки він розповідав їй, що був збентежений через те, що не може служити на місії. Він не знав, як зможе зустрічатися з дівчиною з церкви. Вони запросили Сета і Джолін додому під час канікул.

Сет і Джолін приїхали. Сестри Сета огорнули їх обох любов’ю і увагою. Обоє батьків були раді, що Сет приїхав додому і казали йому про це. Террі та Брюс частіше спілкувалися з Сетом. Террі кілька разів на тиждень слала йому текстові повідомлення. Кожної неділі сім’я проводила відеоконференції. Батько Сета знаходив час пограти з ним у гольф і порибалити. Поволі Сет почав повертатися в сім’ю. Згодом Сет вирішив, що той шлях, яким прямує Джолін, його не влаштовує. Пізніше він одружився з прекрасною жінкою, яку він охристив.

Террі та Брюс знайшли свою загублену вівцю, тому що слухали, любили і запрошували її назад до кошари.

Зображення

чоловік і жінка ремонтують міст разом

Спільна робота над змінами може зміцнювати стосунки і сприяти розвитку

Мері та її чоловік Девід були одружені багато років.Їх поважали в їхній громаді. Але одного разу Мері дізналася, не від Девіда, що у нього стосунки з іншою жінкою.

Мері прийшла до мене на прийом, відчуваючи гнів, смуток і сум. Вона ридала, розповідаючи, що сталося. Мері знала, що їй потрібно розповісти Девіду про свої почуття, проте не виявляючи гніву, аби Дух був з ними.

Підготувавшись до цього з молитвою, вона сказала Девіду, що любить його, однак почувається спустошеною після того, як дізналася про його стосунки з іншою жінкою. Їм необхідно зустрітися з єпископом і поговорити про долю їхнього шлюбу. Девід не хотів втрачати ні дружину, ні сім’ю. За допомогою єпископа він почав процес покаяння.

Мері знала, що є те, що кожен з них має зробити, аби вони зцілилися кожен окремо і як подружжя. Мері попросила Девіда пожити у його батьків певний час, поки вона розбереться зі своїми почуттями. Вона ходила до храму, намагаючись знайти допомогу від Господа. Вона відвідувала психотерапевта, щоб покращити свої навички спілкування і навчитися встановлювати відповідні межі.

Разом Мері та Девід:

• Читали Писання кожного вечора.

• Молилися.

• Ділилися подіями кожного дня.

• Ходили на побачення раз на тиждень.

Більш відкрито спілкувалися. Мері ділилися своїми думками, а Девід слухав. Вони почали розмовляти одне з одним так, як на початку свого шлюбу.

Мері потім сказала, що змінився не лише Девід, але й вона. Вона стала сильнішою й більш упевненою в собі. Девід покаявся і повернувся додому.

Коли Девід і Мері залучили Господа у своє повсякденне життя, зросли довіра і любов у стосунках. Вони обоє відчули, що намагання подолати свої труднощі з Господньою допомогою зміцнило їх.

Обговорюючи труднощі в сімейних стосунках, не забуваймо звертатися за порадою до Господа. Іноді він буде казати нам, що робити. Іноді ми можемо обирати. “Не годиться, щоб Я на все давав накази” (Учення і Завіти 58:26). Однак бувають інші моменти, коли нам необхідно звертатися до Господа. Якщо ми зберігаємо вічну перспективу, багатства вічності будуть нашими, “і все спрацює [нам] на благо,” (Учення і Завіти 90:24).