П’ять послань, які ми всі маємо почути

Зображення

літак і сонце

1. Рухайтеся до світла.

Коли я був командиром повітряного судна, я іноді літав на Боїнгу-747 із Німеччини на західне узбережжя США. Під час цих польотів на захід здавалося, що світловий день ніколи не скінчиться. Ми злітали в Німеччині о 13:00, а за 10 годин приземлялися в Каліфорнії — о 14:00 того ж дня! Сонце ніколи не заходило для нас.

Під час польоту на схід усе було навпаки. Захід сонця наставав швидше, ніж зазвичай. Ми злітали о 13:00 і знали, що за кілька годин нас поглине темна ніч. Однак, завдяки напрямку та швидкості, ще за кілька годин ми опинялися в променях яскравого й часто засліплюючого світла.

Куди б я не летів, на захід чи на схід, сонце ніколи не змінювало свій курс. Воно непохитно стояло в небі, даруючи нам тепло та світло.

Можливість відчути це тепло та світло залежали від мого місцезнаходження, напряму й швидкості.

Так само Бог перебуває в Себе на небесах. Він ніколи не змінюється, але ми змінюємося.

Ми всі потребуємо Божого світла в нашому житті, і все ж таки в нас бувають періоди часу, коли ми відчуваємо, що перебуваємо в темряві.

Коли наступають такі часи, ми можемо бути впевнені, що Бог, як сонце, завжди поруч. Коли ми схиляємо свої серця до Нього, Він обіймає нас і наповнює наші душі теплом і знаннями та скеровує нас.

Господь завжди використовував мале й слабке, щоб здійснити Свої великі цілі (див. Алма 26:12; 37:6).

Єремія вважав, що він дуже молодий, щоб бути пророком (див. Єремія 1:6–7).

Мойсей сумнівався в собі, бо був тяжковустим (див. Вихід 4:10–12).

Енох вважав себе негідним проповідувати покаяння, тому що, як він вважав, “всі люди ненавидять” його (Мойсей 6:31).

Господь часто досягає найбільших успіхів із тими, хто почувається найменш успішним. Він узяв молодого пастуха й зробив його могутнім, і той убив пихатого велетня та привів молодий народ до величі (див. 1 Самуїлова 17).

Зображення

Джозеф Сміт у Священному гаю

Бажання мого серця, художник Уолтер Рейн

У нашому розподілі Бог узяв молодого неосвіченого хлопчика з ферми й наставляв його, доки він не став великим пророком останніх днів, який розпочав предивну роботу і диво, що зараз поширюються на всі народи світу.

Можливо, ми всі вважаємо себе трохи гіршими, ніж є насправді. Недостойними. Неталановитими. Пересічними. Недостатньо сердечними, розумними, забезпеченими, харизматичними чи показними, щоб бути корисними Богу.

Кажете, що ви недосконалі? Ласкаво просимо до клубу! Ви можете бути саме тією людиною, яку шукає Бог.

Господь обирає смиренних і лагідних — частково тому, що вони смиренні та лагідні. Таким чином ніколи не виникає питання про причину їхнього успіху. Ці чудові звичайні люди здійснюють великі справи не завдяки тому, ким вони є, а тому Ким є Бог! Бо “неможливе з людьми можливе з Богом” (Лука 18:27, нова міжнародна версія [2011]; див. також Марк 10:27).

Богові не потрібно, щоб ви були винятковими, а тим паче досконалими.

Він візьме ваші таланти та здібності й помножить їх — навіть якщо вони можуть здаватися такими ж мізерними, як кілька хлібів та риб. Якщо ви довіряєте та відданні Йому, Він звеличить ваші слова та дії і використає їх для благословення та служіння багатьом людям! (див. Іван 6:8–13).

Бог не вимагає від людей бути бездоганними.

Він шукає тих, хто віддасть своє серце й небайдужий розум (див. Учення і Завіти 64:31–34), і Він зробить їх досконалими в Христі (див. Moроній 10:32–33).

Зображення

чоловік, який допомагає пораненому

Добрий самарянин, художник Уолтер Рейн

3. Учіться любити Бога й одне одного.

Коли фарисей запитав Ісуса, яка із заповідей є найважливішою, Спаситель раз і назавжди визначив, якими повинні бути наші пріоритети як окремих людей, так і Церкви.

1. Люби Бога (див. Матвій 22:37).

2. Люби свого ближнього (див. Матвій 22:39; див. також вірші 34–40).

Це основа євангелії. Це має бути основою всіх наших зусиль як Церкви і як учнів Ісуса Христа.

Євангелія настільки широка і глибока, що ми можемо витратити все життя на її вивчення, однак залишитися на початковому етапі. Кожен з нас має теми чи принципи, які цікавлять нас більше, ніж інші. Звичайно, саме до них ми тяжіємо, про них говоримо та на них звертаємо увагу в нашому церковному служінні.

Чи важливі ці принципи? Безперечно.

Але нам варто задуматися, чи є вони найважливішими.

У давнину фарисеї зібрали сотні правил і заповідей із священних писань. Вони докладали величезних зусиль, щоб упорядкувати їх, дотримуватися їх і змушувати інших жити за ними з точністю. Вони вірили, що неухильне дотримання найменшого із цих правил приведе людей до Бога.

Де вони помилилися?

Вони втратили бачення основи.

Вони втратили бачення того, що мало найбільшу цінність для їхньої вічної мети.

Вони розглядали безліч правил як самоціль, а не як засіб досягнення мети.

Чи можемо ми припуститися сьогодні тієї самої помилки? Якби ми провели мозковий штурм, я впевнений, що ми могли б скласти список очікувань, які маємо в останні дні, що не поступилися б, а то і перевершили б ті, що були накопичені в давнину.

Це не означає, що ці правила та євангельські теми не є важливими або не цінними. Вони мають мету. Вони є складовою цілого.

Вони можуть спрямовувати нас до основи, але вони не є основою.

Вони — гілки дерева, але не дерево. І якщо вони колись відокремляться від дерева, у них не буде окремого життя. Вони зав’януть і помруть. (Див. Іван 15:1–12).

Коли ми зустрінемося зі Спасителем біля місця суду, ми будемо звітувати, як дотримувались двох великих заповідей¹.

Чи ми щиро шукали Бога? Чи любили Його всім своїм серцем, могутністю, розумом і силою?

Чи любили ми свою сім’ю, друзів і сусідів? Як ми проявляли ту любов?

Ми цінуємо всі принципи євангелії. Ми “живемо кожним словом, що йде з вуст Бога” (Учення і Завіти 84:44). Однак ми повинні завжди пам’ятати, що “увесь Закон і Пророки” вказують на дві великі заповіді (Матвій 22:40).

У цьому й полягає суть євангелії Ісуса Христа. Це — основа того, ким ми є як Його послідовники.

Зображення

Ісус перед Кайяфою

Господа засуджують перед Кайяфою, художник Френк Адамс

4. Конфлікт неминучий; суперечка — це вибір.

Іноді ми думаємо, яким приємним було б життя, якби в ньому не було стільки протистоянь.

Ісус Христос, наш зразок досконалості, не прожив життя без конфліктів. Протягом усього служіння проти Нього виступали, а в останні години Його зрадив друг, Його несправедливо звинуватили лжесвідки, Його обмовляли, з Нього знущались, побили до крові та розіп’яли.

Яка була Його відповідь?

Деяким Він не сказав жодного слова.

Іншим Він говорив просту істину — без гніву, а зі спокоєм та величчю.

Коли інші сперечалися з Ним, Він стояв на Своєму місці, довіряючи Батькові, спокійний у Своєму свідченні, непохитний у істині.

Конфлікт — неминучий. Це умова смертного життя. Це частина нашого випробування.

Проте суперечка — це вибір. Це один із способів, у який люди реагують на конфлікт. Але ми можемо вибрати кращий спосіб.

Наш світ переповнений суперечками. Ми бачимо це цілодобово: у новинах, у соціальних мережах — навіть іноді у стосунках із тими, кого ми любимо.

Ми не можемо контролювати чуже роздратування, гнів чи лють.

Однак ми можемо обирати свою реакцію.

Звичайно, це легко сказати та важко зробити.

Можливість утриматися від суперечок із тими, хто сперечається, потребує суворої дисципліни. Але саме це означає бути учнем. Ісус навчав: “Той, у кому є дух суперечок, не від Мене, але від диявола, який є батьком суперечок. … Моє вчення у тому, щоб із цим було покінчено” (3 Нефій 11:29–30).

Коли Бог говорить — навіть коли Він закликає нас до покаяння — Його голос, швидше за все, не буде “голосом грому, також це не буде … голос великого збудженого галасу, але … це спокійний голос цілковитої лагідності, [немов] шепіт, що [проникає] у кожну душу” (Геламан 5:30).

Як послідовники Ісуса Христа ми наслідуємо цей приклад. Ми не присоромлюємо інших і не нападаємо на них. Ми прагнемо любити Бога й служити нашим ближнім. Ми прагнемо з радістю дотримуватись заповідей Бога та жити за принципами євангелії. І ми запрошуємо інших робити те саме.

Ми не можемо змусити когось змінитись. Однак ми продовжуємо їх любити. Ми можемо бути прикладом того, що є відновленою євангелією Ісуса Христа. І ми можемо запросити всіх прийти й стати частиною Церкви.

Коли інші закидають нам образи, чи реагуємо ми так само у відповідь?

Є кращий шлях.

Деяким ми нічого не говоримо. Іншим ми спокійно та з гідністю заявляємо, хто ми, у що ми віримо й чому ми віримо. Ми впевнені в нашій вірі в Бога, сподіваючись, що Він підтримає нас у наших випробуваннях.

Давайте займатися справами нашого Батька.

Нам ще є над чим працювати, аби стати такими, як Христос. Ми робимо це, навчаючись любити Бога й благословляючи інших.

Так, конфлікти все одно виникатимуть. Але Всемогутній Небесний Батько обіцяв, що Він буде воювати за нас (див. Вихід 14:13–14; Повторення Закону 3:21–22; Псалом 20:6; 34:17; Приповісті 20:22).

Зображення

Ісус у Гефсиманії

Христос у Гефсиманії, художник Гаррі Андерсон

5. Наш Небесний Батько є Богом нових починань.

Поки ми, смертні, ходимо по цій чудовій, прекрасній планеті, ми будемо робити помилки. Для Бога це не є несподіванкою.

Із цієї причини Він послав Свого Єдинонародженого Сина, матір’ю якого стала смертна жінка, прожити досконале життя і принести велику вічну жертву, яка очистить нас від гріха й відчинить двері до святості, миру й слави у вічності, якщо ми покаємось і віритимемо в Нього.

Завдяки Ісусу Христу ми можемо позбавитися наших помилок, наших гріхів — і навіть нашого повсякденного смутку, болю та розчарування. Завдяки нашому Спасителю все це не заважатиме нам досягати нашої божественної долі!

Спаситель сказав нам: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою!” (Матвій 11:28). Він пропонує прощення та силу для вдосконалення. Завдяки Ісусу Христу ми можемо залишити позаду свої тягарі, вирішивши щодня слідувати за Ним.

Наш Небесний Батько є Богом нових починань. Кожен день, кожна година може стати новим початком — можливістю оновити себе Святим Духом та стати кращим, щоб жити як справжні та вірні учні Спасителя. Його євангелія — це добра звістка про те, що ми можемо почати все спочатку, ми можемо стати новими творіннями у Христі (див. 2 Коринтянам 5:17).

Я не пропоную применшувати чи нівелювати наші гріхи та помилки. Ми не повинні ігнорувати їх чи намагатися приховати.

Навпаки, щоб отримати Боже прощення, ми повинні сповідуватися в гріхах. Лише коли ми повністю і чесно визнаємо свої слабкості, ми можемо навчатися на них та долати їх. Ми повинні смиренно оцінити, де саме в житті ми перебуваємо, перш ніж зможемо змінити курс і просунутися туди, де хочемо опинитись.

Інакше кажучи, ми повинні покаятись!

Приймаючи причастя, ми згадуємо завіт, який ми уклали під час хрищення, щоб узяти на себе ім’я Спасителя і йти шляхом учнівства. Ми підходимо до Божого престолу милості й у смиренні відкриваємо перед Ним наші гріхи як жертовне приношення і благаємо Його про милість. Ми знову зобов’язуємося любити Його та служити Йому, а також любити інших і служити їм. Ми просимо Його благословити нас, посвячуючи свої думки та вчинки на служіння Йому.

Зробіть це, і ви відчуєте, як Божа рука простягається над вами. Бог Всесвіту вдихне у вас сили та мотивацію, щоб стати кращими.

У майбутньому ви будете помилятись та спотикатись. Але як кожен схід сонця знаменує початок нового дня, так і кожен раз, коли ми каємося, ми починаємо шлях учнівства наново.

Ми можемо почати все спочатку.

Бог хоче, щоб ми прийшли до Нього. Його милості достатньо, щоб зцілити наші рани, надихнути нас рухатися вперед, очистити нас від гріха, зміцнити нас для майбутніх випробувань і благословити нас надією та Його миром.

Якщо ми бажаємо цього всім серцем, Бог проведе нас через це земне життя і чекатиме з розкритими обіймами, щоб обійняти нас під час Воскресіння.

Незалежно від наших недоліків та наших вад Бог може зцілити, надихнути й очистити нас.

Він — Бог нових починань.

Як і ви, я — бідний паломник, який недосконало намагається йти шляхом учнівства й сподівається виконати велике бажання нашого Небесного Батька — повернутися до Нього та жити разом із вами “в стані нескінченного щастя” (Мосія 2:41).

Я молюся, щоб ви здобули надію, силу й радість на своєму шляху, щоб ви знайшли Бога та любили Його всім серцем, прагнучи благословити життя інших людей.