Служити з надією і вірою

У Євангелії від Марка ми читаємо зворушливу історію про “жінк[у] одн[у], що дванадцять років хворою на кровотечу була”. Ми дізнаємося, “що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого” (Maрк 5:25–26).

Дванадцять років — це довгий час страждань. Все добро — це великі витрати. А їй стало лише гірше. Якщо хто й мав право відчувати безнадію — то це та жінка.

Однак “як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його”, бо вірила: “Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю”.

Марк розповідає, що завдяки її вірі “висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги” (Maрк 5:27–29).

Надія і віра тієї жінки в Ісуса були винагороджені благословенням. “А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!” (Maрк 5:34).

Під час будь-яких випробувань, якими б великими чи тривалими вони не були, нам украй потрібна надія. Страх і розпач можуть нас паралізувати. Але надія і віра в Ісуса Христа запрошують у наше життя Його силу і благословення.

Нам, братам-служителям і сестрам-служителькам необхідно буде покладатися на ту саму надію і віру. Служіння може бути і радісним, і важким. Коли здається, що людина, якій ми хочемо допомагати, цього не хоче, то легко втратити надію. Можливо у вас зараз та сама ситуація з членом сім’ї, другом чи людиною, які вам доручили служити. Можливо, як і у випадку з тією жінкою, яка мала кровотечу, лише Господь знає, скільки часу і зусиль ви докладете, намагаючись знайти допомогу. Але, якщо у нас, як і в тієї жінки, знайдеться надія, щоб невпинно шукати допомоги з вірою, сила Спасителя приведе до змін.

Іноді важко служити комусь, хто сам не може відчувати достатньо надії, щоб виявляти віру. Є люди, які, подібно до жінки в Євангелії від Марка, можуть мати хронічні захворювання, фінансові проблеми або ще якісь вочевидь важкі випробування. Знання того, що вони не самотні у своїх труднощах, може бути великим джерелом надії. Ми можемо допомагати їм знаходити цю надію, виявляючи своє бажання нести їхні тягарі, сумувати з ними, втішати їх і бути свідками Бога (див. Moсія 18:9–10)¹.

Зображення

дві жінки читають з дівчинкою журнал

Розвивати надію і віру

Як ми можемо розвивати такі Христові риси, як надія і віра? Ось кілька думок:

1. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що надіятися — це довіряти, що Ісус Христос виконає Свої обіцяння, дані вам² . Оскільки “надія — це дар Духа [див. Moроній 8:26]”³, тоді це те, про що ми можемо молитися (див. Учення і Завіти 46:7–9).

2. Президент Рассел М. Нельсон навчав, що зміцнення віри вимагає зусиль. Він розповів, як ми можемо зміцнювати свою віру: навчатися, прийняти рішення повірити, діяти з вірою, гідно приймати причастя і просити Небесного Батька про допомогу⁴.