Народження Ісуса Христа: “Хороша новина великої радості”

Немає історії настільки ж прекрасної або такої, що може схвилювати смиренні душі аж до самих глибин, як може зробити ця велична історія про народження нашого Викупителя. Немає слів, якими б людина змогла прикрасити або поліпшити чи збільшити промовистість її скромної простоти. Ця історія ніколи не старіє, скільки б її не розказували, а розповідають її надто рідко в людських домівках. Уявімо себе пастухами, які стерегли свою отару в ту незабутню ніч. Це були прості люди, які не втратили віри своїх батьків, їхні серця не закам’яніли, як серця юдейських правителів у дні служіння нашого Господа, бо якби було так, ангели б не явилися їм зі своєю чудовою звісткою. Давайте повторимо цю дивовижну історію.

“А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.

Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим…

Та Ангол промовив до них: “Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.

Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме”.

І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

“Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!”

І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: “Ходім до Віфлеєму й побачимо, що сталося там, про що сповістив нас Господь”.

І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала”. [Лука 2:8–16].

Чи може хтось читати це і не бути зворушеним духом смиренності і не бути враженим простою істиною цієї історії?⁴

Я сподіваюсь, усі ми розуміємо той факт, що Ісус Христос був Єговою, Який вів Ізраїль у дні Авраама і Мойсея, а, по суті,—ще з днів Адама. Також те, що Єгова, тобто Ісус Христос, показав Себе як Духа брату Яреда, і що Він був народжений як немовля в цьому світі і зростав і мужнів у цьому світі⁵.

Зображення

Jesus Christ at age twelve in the temple at Jerusalem during the Feast of the Passover. A group of learned Jewish doctors are gathered around Christ. The doctors are expressing astonishment at the wisdom and understanding of the young Christ. (Luke 2:41-50)

Наш Спаситель був Богом ще до того, як народитись у цьому світі, і Він був у тому ж статусі, коли прийшов сюди. Він був Таким же Богом, коли народився у світі, як був Ним і до цього. Але що стосується цього життя, то тут Він мав розпочати його, як розпочинають усі інші діти, і здобувати Собі знання рядок за рядком. Лука каже, що Він “зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей”. [Лука 2:52]. Іван пише, що “Він не отримав від повноти спочатку, але продовжував від благодаті до благодаті, доки не отримав повноту”. [УЗ 93:13]. …

Очевидно, що ще до 12-річного віку—а саме тоді Він здивував законників та мудрих людей у храмі—Він вже мав великі знання про справи Свого Батька [див. Лука 2:46–49]. Це знання могло передаватися Йому через одкровення, під час відвідування ангелів або в якийсь інший спосіб. Але Його знання стосовно цього життя мало приходити до Нього рядок за рядком і приписання за приписанням. Поза всякими сумнівами, Він спілкувався, час від часу, зі Своїм Небесним Батьком.

…“Ісус ріс зі Своїми братами, й міцнів, і чекав від Господа часу початку Свого священнослужіння. І Він служив, будучи підлеглим Своєму Батькові, і Він не говорив так, як інші люди, і не можна було Його навчати; бо Він не потребував, щоб будь-яка людина навчала Його. І через багато років година Його священнослужіння наблизилася”. [Переклад Джозефа Сміта—Матвій 3:24–26].

Про нашого Господа сказано, що Він не міг нічого робити, крім тільки того, що, як Він бачив, робить Батько, а це попросту означає: Йому було відкрито те, що робив Його Батько [див. Іван 5:19–20]. Безсумнівно, Ісус прийшов у світ за тієї ж умови, яка була необхідною й для кожного з нас: Він забув усе і мав зростати від благодаті до благодаті. Його забуття, тобто те, що Його колишнє знання було забрано від Нього, було необхідним, як воно було необхідним і для кожного з нас, щоб прийти й існувати в цьому світі.

Спаситель не мав спочатку повноти, а тільки після того, як Він отримав Своє тіло і воскресіння, уся влада була дана Йому як на небесах, так і на землі. І хоч Він був Богом, саме Сином Божим, з владою і повноваженням створити цю землю та інші землі, усе ж було те, що Він отримав тільки після Свого воскресіння. Іншими словами, Він не отримав повноти доти, поки не отримав воскресле тіло⁶.

Ісус прийшов сюди, щоб виконати певну місію, яка була призначена Йому ще до заснування цієї землі. У Писаннях про Нього сказано як про “Агнця, заколеного від закладин світу”. [Об’явлення 13:8]. Він добровільно прийшов у Середині часів, щоб викупити людей від Падіння, яке сталося через провину Адама.

… Ісус—єдиний з усіх народжених у цьому світі, Хто не мав земного батька. Батьком Його тіла є також Батько Його Духа і Батько духів усіх людей. Від Свого Батька Він отримав вічне життя; від Своєї матері Він отримав силу померти, бо Його мати була смертною жінкою. Від неї Він одержав Свою кров, а від Свого Батька Він одержав Своє безсмертя. Отже, маючи силу віддати Своє життя і знову взяти Його, Він був здатний заплатити ціну за Адамову провину і викупити всі створіння від могили⁷.

Істинною причиною приходу Ісуса Христа у цей світ … було, по-перше, викупити всіх людей від фізичної смерті, яка прийшла у світ через Адама, і, по-друге, викупити всіх людей від духовної смерті, тобто вигнання з присутності Господа, за умови їхнього покаяння та прощення їхніх гріхів і якщо вони витерплять до кінця земне випробування⁸.

Ми радіємо народженню Сина Божого серед людей.

Ми вдячні за спокутну жертву, яку Він приніс, проливши Свою кров.

Ми вдячні, що Він викупив нас від смерті і дав нам можливість отримати вічне життя.

Ми молимося про мир на землі, про поширення євангелії і про остаточний тріумф істини.

Ми благаємо дітей нашого Батька повсюди приєднатися до нас у нашій справі, яка принесе усім нам мир у цьому світі і вічну славу у світі прийдешньому [див. УЗ 59:23]⁹.

Коли настане [Різдвяний ранок], одні схилять свої голови у смиренному благанні до Батька світил, дякуючи за благословення, які вони отримали завдяки стражданням Його Улюбленого Сина, і будуть читати цю дивовижну історію з вдячністю й прославлянням. Інші ж, на жаль, які знають мало, якщо взагалі щось знають, про борг, в якому вони є перед Божим Сином, будуть святкувати не прославлянням і смиренною молитвою, а богохульними п’яними вечірками, без єдиної думки про значущість народження Чоловіка з Галілеї. …

Як може хтось читати цю зворушливу історію про народження Ісуса Христа й не відчути бажання полишити свої гріхи? У цей період року добре для кожного і всіх—царя в його палаці, якщо зараз є царі в палацах, селянина в його бідній хатині, багатого й бідного—поклонитися і віддати шану Тому, Хто був безгрішним, Чиє життя пройшло в жертвуванні й печалі заради благополуччя Його ближнього; Тому, Чия кров була пролита як жертва за гріх. …

… Так що ж з цією дивовижною історією? Чи дозволили ми їй увійти в наше життя і вплинути на нього? Чи прийняли ми її в усьому повному її значенні, без будь-яких застережень? Чи віримо ми, що це немовля дійсно було Єдинонародженим Сином Бога у плоті? Чи є в нас непохитна віра в Його місію, і чи готові ми слухняно йти за Ним? Якби світ повірив в цю історію та щиро дотримувався Його вчень, тоді б цей світ не руйнувався упродовж віків розбратом і злочестям. … Серед тих, хто оголосив себе послідовниками Божого Сина, було надто багато служіння язиком і надто мало справжнього поклоніння, основаного на цілісності Його вчень.

Ангел проголосив пастухам у ту славетну ніч, що він приніс радість велику, що станеться всім людям [див. Лука 2:8–10], але більшість людей по всьому лицю землі відмовилися отримати благословення тієї великої радості. Їм не хотілось позбутися своїх гріхів, упокорити себе і привести своє життя у відповідність до вчень Учителя. …

Я знову благаю всіх людей повсюди: зійдіть зі своїх згубних шляхів і станьте на шлях істинного поклоніння Божому Сину, щоб ваші душі могли бути спасенні в Його царстві¹⁰.

• Що ви робите у себе вдома, щоб згадувати про Спасителя в Різдвяну пору? Чого нас можуть навчити різдвяні традиції Президента Сміта? (Див. “З життя Джозефа Філдінга Сміта”).

• Як ви вважаєте, чому історія про народження Ісуса Христа “ніколи не старіє”? (Див. частину 1).

• Прогляньте слова Президента Сміта, сказані ним про прихід Ісуса Христа у світ як немовляти і про те, що Він витерпів до кінця труднощі земного життя (див. частину 2). Що ви думаєте й відчуваєте, роздумуючи про готовність Спасителя виконати це?

• Подумайте про зв’язок між народженням Спасителя і Спокутою Спасителя (див. частину 3). Як можуть батьки допомогти своїм дітям зрозуміти цей зв’язок? Як це розуміння може позначитися на наших різдвяних традиціях?

• Що ми можемо робити, аби дозволити історії про народження Спасителя “увійти в наше життя і впливати на нього”? (Див. частину 4).

Ісая 53; Лука 1:26–35; 2; 1 Нефій 11:8–23

Обговорення в невеликих групах дає “можливість якомога більшій кількості учнів взяти участь в уроці. Ті учні, які переважно неактивні на уроці, можуть ділитися своїми ідеями в невеликих групах, чого вони не зробили б перед усім класом” (Навчати—немає покликання величнішого, [2000], с. 159).