Подорож на вище місце

26 грудня 2004 р. потужний землетрус стався біля узбережжя Індонезії, утворивши смертоносне цунамі, що забрало життя більш як 200 000 чоловік. Це—жахлива трагедія. В одну мить мільйони життів було змінено назавжди.

Але була одна група людей, серед яких не постраждав ніхто, хоч їхнє село було зруйновано.

Чому?

Вони знали, що наближається цунамі.

Народність мокен живе у селах на островах неподалік узбережжя Таїланду та Бірми (М’янми). Вони рибалки, і їхнє життя залежить від моря. Сотні і, мабуть, тисячі років їхні предки вивчали океан і передавали свої знання від батька до сина.

Особливо дбайливо вони навчали одну річ—що робити, коли океан відступає. Згідно з їхньою традицією, коли це стається, “Лабун”—хвиля, що поїдає людей,—прийде невдовзі.

Коли старійшини того села побачили грізну ознаку, вони закричали, щоб усі бігли на вище місце.

Послухалися не всі.

Один старий рибалка сказав: “Ніхто з дітей не повірив мені”. Дійсно, його власна дочка назвала його брехуном. Але старий рибалка не відступався, поки всі не залишили село і не забралися на вище місце¹.

Людям народності мокен пощастило, що в них був той, хто мав переконаність і застеріг їх про те, що наближається. Селянам поталанило, бо вони послухалися. Якби не послухалися, то могли б загинути.

Пророк Нефій описував велике лихо його часу, руйнування Єрусалима. “І як одне покоління було знищено серед Юдеїв через беззаконня,—сказав він,—так само й їх було знищувано від покоління до покоління за їхні беззаконня; і ніколи нікого з них не було знищено, окрім як це було провіщено їм пророками Господа”².

Від днів Адама Господь говорить зі Своїми пророками, і хоч Його послання відрізняються, залежно від особливих потреб різних часів, є одна послідовна, ніколи не змінна тема: “відходьте від нечестя” та “подорожуйте на вище місце”.

Коли люди прислухаються до слів пророків, Господь благословляє їх. Однак, коли вони нехтують Його словом, часто приходять лихо і страждання. Знову і знову Книга Мормона вчить нас цьому великому уроку. На її сторінках ми читаємо про давніх жителів Американського континенту, які через свою праведність були благословлені Господом і стали процвітати. Однак часто це процвітання оберталося на прокляття, бо через нього вони “кам’яні[ли] серцями і … забува[ли] Господа Бога свого”³.

У процвітанні є щось таке, що у деяких людей витягає на поверхню найгірше в них. У книзі Геламана ми дізнаємося про групу Нефійців, які зазнали великих втрат і вбивства. Про них ми читаємо: “І було це через гордовитість їхніх сердець, через надзвичайні багатства, так, це було через те, що вони гнобили бідних, відбирали їжу в голодних, відбирали одяг у роздягнених, і били своїх покірливих братів по щоці, глузували з того, що є священним, заперечували дух пророцтва й одкровення”⁴.

Це лихо не спіткало б їх, “якби не їхня злочестивість”⁵. Якби вони тільки прислухались до слів пророків свого часу і пішли на вище місце, їхні життя були б кардинально іншими.

Природним наслідком для тих, хто відходить від шляху Господнього, стає те, що вони залишаються наодинці зі своєю власною силою⁶. У гарячці успіху ми можемо припустити, що нашої власної сили буде достатньо, але ті, хто покладається на руку плоті, швидко побачать, якою слабкою і ненадійною вона справді є⁷.

Наприклад, Соломон спочатку слухався Господа і шанував Його закон. Через це він процвітав і був благословлений не тільки мудрістю, але й добробутом і шаною. Господь обіцяв, що коли той буде і надалі праведним, “то трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки”⁸.

Але навіть після небесних явлень, після благословень, вищих над усе, Соломон відвернувся від Господа. Через це Господь постановив, що царство буде забрано в нього і віддано його слузі⁹.

Ім’я того слуги було Єровоам. Він був працьовитою людиною з коліна Єфремового, якого Соломон зробив начальником над частиною своїх робітників¹⁰.

Одного дня, коли Єровоам подорожував, до нього підійшов пророк і прорік, що Господь вирве царство у Соломона і дасть десять з дванадцятьох колін Ізраїлевих Єровоаму.

Через Свого пророка Господь пообіцяв Єровоаму, що коли той робитиме те, що є правильним, “Я буду з тобою, і побудую тобі міцний дім, як Я збудував був Давидові, і дам тобі Ізраїля”¹¹.

Господь обрав Єровоама і обіцяв чудові благословення йому, якщо тільки він буде слухатися заповідей і піде на вище місце. Після смерті Соломона слова пророка виповнилися, і десять колін Ізраїля послідували за Єровоамом.

Отримавши таку схильність від Господа, чи підкорився Йому новий цар?

На жаль, ні. Він встановив золотих тельців і заохочував свій народ поклонятися їм. Він створив своє власне “священство”, вибравши тих, кого захотів і висвятивши їх на священиків пагірків¹². Отже, попри великі благословення, які він отримав від Господа, цар був гіршим за всіх, що були до нього¹³. У наступних поколіннях Єровоам став взірцем, з яким порівнювали злих царів Ізраїля.

Через таку злочествість Господь відвернувся від Єровоама. В результаті царевої злочестивості Господь проголосив, що цар і вся його сім’я буде знищуватися, доки жоден не залишиться. Це пророцтво було пізніше виповнене дослівно. Сім’я Єровоамове зникло з землі¹⁴.

Соломон і Єровоам є прикладами великого трагічного циклу, неодноразово проілюстрованого в Книзі Мормона. Коли люди праведні, Господь дає їм процвітання. Процвітання часто веде до гордощів, і через це—до гріха. Гріх веде до злочестивості і до “закам’яніння серця”, коли воно не відчуває того, що від Духа. Зрештою, в кінці цього шляху— розбите серце і сум.

Цей цикл повторюється не тільки в житті людей, але й міст, народів і навіть цілого світу. Наслідки ігнорування Господа і Його пророків є невідворотними, і нерідко супроводжуються великим сумом і жалем. У наш час Господь застеріг, що злочестя зрештою приводить до “голоду, пошесті, землетрусів і грому небесного”, аж доки “жителі землі не відчують гнів, та обурення, та караючу руку Всемогутнього Бога”¹⁵.

Однак важливо пам’ятати, що багато прекрасних і добрих людей зазнають лиха від людей і від природи. Перших святих цього розподілу переслідували і виганяли з їхніх домів. Дехто втратив життя. Але, мабуть, через те, що вони витерпіли так багато, вони виробили в собі внутрішню силу, що було необхідною підготовкою до роботи, яку їм ще судилося виконати.

Те саме відбувається і в наш час.

Ми не маємо імунітету від лих, ми мусимо вчитися, зазнаючи лихо.

Писання показують наслідки непослушності, але вони також показують, що може відбутися, коли люди слухають Господа і прислухаються до Його порад.

Коли мешканці злочестивого міста Ніневії почули застерігаючий голос пророка Йони, вони сильно волали до Господа, покаялися і були спасенні від знищення¹⁶.

Через те, що народ часів Еноха був дуже злим, Господь наказав Еноху відкрити вуста і застерігати людей, щоб ті відвернулися від своєї злочестивості і служили Господу Богу своєму.

Енох відклав свої страхи і зробив, як було наказано. Він подорожував між людьми, волаючи гучним голосом, складаючи свідчення проти їхніх діянь. Писання кажуть нам, що всі люди були ображені на нього. Вони говорили між собою про дивну річ у їхній землі і про “дику людину”, що ходить між ними¹⁷.

Але, хоч багато хто ненавидів Еноха, смиренні повірили його словам. Вони залишили свої гріхи і пішли на вище місце, і “вони були благословенні на горах і на високих місцях, і вони процвітали”¹⁸. У їхньому випадку, замість того, щоб процвітання призвело до гордощів і гріха, воно привело їх до співчуття і праведності. “І Господь назвав Свій народ Сіон, тому що вони були одного серця і одного розуму, і жили в праведності; і не було бідних серед них”¹⁹.

Після Свого Вокресіння Спаситель явився в Америці. Завдяки Його чудесному священнослужінню серця людей було пом’якшено. Вони залишили свої гріхи і пішли на вище місце. Вони пам’ятали Його слова і прагнули наслідувати Його приклад.

Вони жили настільки праведно, що серед них не було суперечок, і вони праведно вели справи між собою. Вони вільно вділяли від свого майна одне для одного і процвітали надзвичайно.

Про цих людей було сказано, що “безумовно, не могло бути щасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога”²⁰.

У наш час ми бачимо той самий вибір. Ми можемо нерозумно ігнорувати пророків Божих, покластися на свою власну силу і, зрештою, пожати наслідки. Або можемо мудро наблизитися до Господа і куштувати від Його благословень.

Цар Веніямин описав обидва шляхи і наслідки слідування по кожному з них. Він сказав, що тих, хто залишають Господа, буде “призначено до жахливого огляду своєї власної провини і мерзот, які спричинять їх відсахнутися від присутності Господа в стан нещастя і нескінченних мук”²¹.

Але ті, хто йде на вище місце і дотримується заповідей Божих, “благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя”²².

Як нам дізнатися, у якому напрямі ми йдемо? Коли Спаситель ходив по землі, Його попросили назвати дві найбільші заповіді. Без вагань Він сказав: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

Це найбільша й найперша заповідь.

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять”²³.

У цих віршах Господь пропонує ясний спосіб пізнання, чи на вірній ми дорозі. Ті, хто йде на вище місце, люблять Господа всім своїм серцем. Ми бачимо у їхньому житті прояви цієї любові. Вони шукають свого Бога в молитві та благають, щоб мати Його Святого Духа. Вони упокорюються і відкривають серця ученням пророків. Вони звеличують свої покликання і більше прагнуть служити, ніж отримувати служіння. Вони свідчать про Бога. Вони дотримуються Його заповідей і зміцнюють своє свідчення про істину.

Вони також люблять дітей Небесного Батька і їхні життя є проявом цієї любові. Вони піклуються про своїх братів і сестер. Вони виховують і підтримують своїх дружин і дітей, служачи їм. У дусі любові і доброти вони зміцнюють тих, хто поруч з ними. Вони вільно вділяють від свого майна іншим. Вони плачуть з тими, хто плаче, і втішають тих, хто потребує втіхи²⁴.

Ця подорож на вище місце є шляхом учнівства у Господа, Ісуса Христа. Це подорож, яка зрештою приведе нас до піднесення з нашими сім’ями у присутності Батька і Сина. Отже, у нашій подорожі на вище місце ми повинні відвідувати Дім Господа. Приходячи до Христа, ми будемо прагнути проводити більше часу в Його храмах, тому що храми представляють вище місце, священне місце.

У кожну епоху перед нами постає вибір. Ми можемо покластися на нашу власну силу або ж ми можемо йти на вище місце і прийти до Христа.

Кожний вибір має наслідок.

Кожний наслідок має призначення.

Я свідчу, що Ісус Христос є нашим Викупителем, живим Сином живого Бога. Небеса відкриті, і люблячий Небесний Батько відкриває Своє слово людині. Через пророка Джозефа Сміта євангелію було відновлено на землі. У наш час пророк, провидець і одкровитель, Президент Гордон Б. Хінклі, живе і відкриває слово Боже людині. Його голос звучить у гармонії з пророчими голосами усіх минулих епох.

“Я запрошую кожного з вас,—сказав він,—де б ви не були як члени цієї Церкви, стати на ноги і з піснею в серці рухатися вперед, живучи за євангелією, люблячи Господа, будуючи царство. Разом ми залишимося на шляху і збережемо віру, і Всемогутній буде нашою силою”²⁵.

Брати і сестри, нас покликано йти на вище місце.

Ми можемо уникнути суму і потрясінь, що приходять внаслідок непослушності.

Ми можемо бути причасниками миру, радості та вічного життя, якщо будемо прислухатися до слів пророків, будемо чутливими до впливу Святого Духа і сповнимо серця любов’ю до Небесного Батька і ближніх наших.

Я свідчу, що Господь благословить усіх, хто став на стезю учнівства Христового і йде на вище місце, в ім’я Ісуса Христа, амінь.