Молитва про захист

Я люблю природу! Я люблю слухати спів пташок, шелест листя на вітру і шум моря.

Іноді моя сім’я разом з іншими сім’ями приїздить на берег моря. Тата грають у волейбол, а мами сидять під парасольками і граються з малими дітьми.

Одного дня я була така рада, що ми приїхали до моря! Хвилі були невеликі, а уздовж берега були невеличкі заводі. Я побігла до води. Я хотіла плавати, як риба, і збирати мушлі.

“Не відходь далеко, Суелі!”—гукнула мама, відводячи менших дітей у тінь під велику парасольку.

“Гаразд, мамо”,—сказала я і заглибила великі пальці у мокрий пісок.

Я шукала мушлі й розглядала маленьких мешканців у заводях уздовж берега. Бовтаючись в одній заводі, я озирнулася, щоб побачити сім’ю. В далечині я побачила парасольки і зрозуміла, що зайшла надто далеко. Я спробувала плисти назад до берега, але почався приплив. Заводь ставала все глибшою, коли я намагалася виплисти з неї.

Я відчула втому і зрозуміла, що опинилася в небезпеці. Усе, про що я могла думати—просити допомоги в Небесного Батька. Я подумки помолилася. Як тільки я закінчила молитву, чиясь рука схопила мене за руку й витягла в безпечне місце. То був друг мого батька. Я вдячна Небесному Батькові, що Він відповів на мою молитву і простяг Свою руку, пославши людину мені на допомогу.

Коли ми приїхали до моря наступного разу, я була поруч зі своєю сім’єю, так само, як я можу бути поруч з Небесним Батьком у молитві.