Відгукнувшись на пророчий заклик, члени Церкви по всьому світу беруть участь у дні служіння.
У квітні 2011 року президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві, оголосив, що підрозділи Церкви по всьому світу будуть запрошені взяти участь у дні служіння на відзначення 75-ї річниці Церковної програми благополуччя. Це запрошення містилося в офіційному листі Першого Президентства, надісланому до всіх підрозділів. Потім президент Айрінг поділився чотирма принципами, якими, за його словами, він керувався, коли “хотів допомогти у Господній спосіб” і коли інші допомагали йому (див. “Можливості чинити добро”, Ліягона та Ensign, трав. 2011, с. 22).
Протягом решти місяців 2011 року члени Церкви по всьому світу відгукнулися на цей пророчий заклик, застосовуючи принципи, описані президентом Айрінгом.
Принцип 1: “Усі люди щасливіші й більше поважають себе, коли вони можуть забезпечити себе і свою сім’ю, а потім простягнути руку допомоги, щоб потурбуватися про інших”.
Серед перших колів, які відгукнулися на запрошення Першого Президентства взяти участь у дні служіння, був Девідський Панамський кіл, де для місцевої громади організували “Ярмарок підготовленості”. Під час цього заходу, що відбувся у квітні за підтримки кількох громадських організацій, були проведені семінари та презентації на теми, пов’язані з домашніми запасами, сімейними фінансами, підготовкою до надзвичайних ситуацій та питаннями здоров’я.
“Недостатньо лише самим знати ці принципи,—сказала одна з учасниць дня служіння, Ітцель Вальдес Гонсалес. —Також важливо служити іншим, ділячись ними.
Служіння іншим—це важлива риса послідовників Ісуса Христа,—продовжила вона.—Цей захід став нагодою для членів Церкви вділити свій час і поділитися талантами, щоб благословити нужденних”.
Принцип 2: “Коли ми працюємо разом, служачи нужденним, Господь об’єднує наші серця”.
Члени Церкви з Арушської філії, що у Танзанії, вирішили послужити волонтерами у “Шанга-Хаус”— закладі, де людей з фізичними вадами навчають професійним навичкам і тому, як заробляти на життя собі та своїм сім’ям.
20 серпня 2011 року 35 учасників—дорослі, молодь та діти, члени Церкви, зацікавлені й місіонери—працювали разом з людьми з вадами, виготовляючи різні вироби та прикраси для подальшого продажу. Волонтери також допомогли впоратись з господарськими справами, такими, як прибирання і підмітання.
Перед тим, як попрощатися з групою, координатори “Шанга-Хаус” запросили їх пройти до центрального приміщення, щоб люди, яким вони служили, могли потиснути їм руки і висловити вдячність. “Це була дуже хвилююча подія”,—сказала сестра Сандра Ріделч, яка служить на місії у тій місцевості разом зі своїм чоловіком, старійшиною Річем Ріделчем. Відтоді, коли люди з “Шанга-Хаус” бачать членів Церкви з філії у центрі міста, “вони відразу впізнають нас, вітають помахом руки і зупиняються, щоб поговорити”,—сказала сестра Ріделч.
Пейшенс Рвіза, який під керівництвом провідників священства організував цей проект філії, зазначає, що цей захід був корисним не лише для підопічних “Шанга-Хаус”, але й для тих, хто здійснював служіння. “Допомагаючи іншим, люди пробудили у своєму серці почуття любові, а ще навчилися у громади того, чого раніше не знали,—сказав він.—Моє свідчення зміцнилося завдяки тому, що я робив і бачив, завдяки спільній роботі членів Церкви і громади”.
Принцип 3: “Залучайте членів своєї сім’ї до цієї роботи, щоб вони, турбуючись про інших, могли навчитися, як турбуватися одне про одного”.
Члени Церкви з Коімбрського Португальського колу усвідомили, що служіння не є разовою подією. Насправді щороку кіл бере участь у кількох заходах, діючи під егідою програми “Руки допомоги мормонів”. Серед торішніх заходів були прибирання парку та відвідання дітьми з Початкового товариства інших дітей, які жили у притулку для сиріт. Важливо долучати цілі сім’ї до цих та інших заходів, сказала Анабела Джордао Феррейра, яка служить директором зі зв’язків з громадськістю Коімбрського колу.
“Ми іноді кажемо, що залучаємо до наших проектів людей віком від 8 місяців до 88 років,—сказала сестра Джордао.—Це цілковита правда. Ми бачимо матерів з немовлятами та дідусів, яким важко пересуватися, але в них також є міцне свідчення і прагнення служити Господу”.
Принцип 4: “Господь посилає Святого Духа, щоб ми, як і тоді, коли шукаємо істину, могли, турбуючись про бідних, “шукати і знайти”.
Коли Майклу Хетчу, який служить у вищій раді Фармінгтонського колу в Нью-Мексико, було доручено організувати у колі день служіння у відповідь на заклик президента Айрінга, він розмірковував, де їм знайти ідеї для служіння бідним у їхній місцевості. Він зустрівся з членами очолюваного ним комітету, вони порадились і разом з іншими провідниками колу попросили членів Церкви з колу поділитися своїми думками щодо потреб громади.
Роберта Роджерс знала про конкретні потреби кількох організацій у їхній місцевості, зокрема лікарні, де вона працює фахівцем зі зв’язків з громадськістю. Хоча зазвичай акції, під час яких людей просять жертвувати речі, що вже були у вжитку—штани, сорочки, взуття та верхній одяг,—є корисними, все ж багато благодійних організацій мали потребу у нових речах, таких як шкарпетки, спідня білизна та піжами. Сестра Роджерс запропонувала колу організувати акцію зі збирання таких речей.
15 жовтня члени Церкви з колу почепили на дверні ручки домів у навколишній місцевості 1000 картонних табличок з поясненням проекту, запрошенням до участі в ньому і переліком необхідних речей. Через тиждень члени Церкви повернулися, щоб зібрати пожертвувані речі, а потім привезли їх до центру колу для сортування і розподілу між 10 місцевими благодійними організаціями.
“Завдяки таким спільним зусиллям вдалося задовольнити нагальні потреби громади,—сказала сестра Роджерс.—Це служіння було дещо незвичайним, і воно допомогло людям. Оскільки не вимагалося багато жертвувати, одна сім’я могла витратити кілька доларів і реально комусь допомогти”.
У відповідь на заклик Першого Президентства члени Церкви по всьому світу планували і брали участь у служінні своїм громадам.
© 2011 Рональд К. Нільсен