Оточена руками Його любові

Коли мені було шість років, мої батьки розлучилися. Хоча я продовжувала жити з мамою, батькова присутність відчувалася в моєму житті й після розлучення. Я жила у нього на вихідні й один день серед тижня.

Попри всі його зусилля бути хорошим батьком, він дуже сильно підірвав мою довіру, коли мені було сім років. Через той брак довіри ми почали віддалятися одне від одного. Коли він телефонував нам додому, я намагалася не брати телефон. Ставши дорослішою, я захотіла самостійно вирішувати, коли мені зустрічатися з ним, а не діяти під примусом судового рішення, яке було наслідком процесу розлучення.

Коли я навчалася в старших класах, то поступово ми почали бачитися все рідше. Ми бачилися два чи три рази на місяць. Коли я вступила до коледжу, то й телефонні розмови звелися до мінімуму, поки я не обмежилась одним дзвінком на семестр. Мої стосунки з батьком ставали все більш формальними, а не такими, якими б мали бути між батьком і дитиною.

На другому курсі коледжу я вирішила поговорити з ним про той випадок в дитинстві, який, як я відчувала, зруйнував наші стосунки багато років тому. Я сподівалася, що відчую полегшення, прощення і отримаю шанс знову почати стосунки. Я виклала свої думки в електронному посланні і чекала на відповідь.

Через якийсь час я отримала його відповідь електронною поштою. Перш ніж прочитати відповідь батька, я молилася і просила Небесного Батька, щоб Його Дух був зі мною, коли я читатиму листа. То був такий важливий момент у моєму житті—я ось-ось мала прочитати слова батька і дізнатися, в якому напрямку підуть наші стосунки. Мені було страшно й самотньо.

Я дійсно була самотня, сидячи у своїй кімнаті за комп’ютером. Мені потрібна була підтримка. Я продовжувала молитися Небесному Батькові і відчула Його Дух. Нарешті я мала сміливість прочитати відповідь.

Мій батько відповів дуже коротким листом, у якому заперечував усі мої спогади про те, що я розповіла, і сказав, що зараз для нього зовсім не підходящий час обговорювати наше минуле.

Спосіб, у який він відкинув те, що було для мене таким важливим, і його явне небажання примиритися дуже глибоко мене ранили. З відчуттям того, що мій батько мене залишив, я була розбита горем, думаючи про непрості стосунки, які ми мали упродовж більше десяти років.

Я сиділа на стільці й ридала, як раптом відчула на собі вплив Духа. Я ніколи не відчувала так сильно присутність Небесного Батька. Я в буквальному розумінні відчула, що “оточен[а] навіки руками Його любові” (2 Нефій 1:15). Отак сидячи й плачучи, я відчула запевнення і любов.

Мої стосунки з земним батьком, можливо, були не дуже близькими, однак мій Небесний Батько був поруч. Я сильно відчуваю Його присутність у своєму житті. Я знаю, що Він любить мене, піклується про мене і завжди буде підтримувати зі мною стосунки. Я знаю, що Він мій Батько. І Він нікуди не зникне.