“Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його?”
Завдяки прикладу сім’ї зацікавлених Церквою я дізналася, що Господні обіцяння незмінні, коли ми дотримуємося закону посту з вірою та поставленою метою.
Я служила на місії повного дня в Техасі, США, коли вперше прочитала Ісая 58. У ньому Господь викладає вчення стосовно закону посту, перераховуючи приблизно 20 благословень для тих, хто виконує Його закон. До місії я бачила багато з цих благословень у власному житті та у житті друзів і членів сім’ї. Однак завдяки вірі та прикладу однієї сім’ї зацікавлених Церквою я по-справжньому зрозуміла реальність Господніх обіцянь, коли наш піст стає для Нього прийнятним.
“Тоді кликати будеш—і Господь відповість, будеш кликати—і Він скаже: Ось Я!” (Ісая 58:9).
Як тільки ми з напарницею почали навчати Коріну Агілар, вона відразу захотіла прийти до церкви. Коли ця жінка дізналася про Відновлення євангелії, почала читати Книгу Мормона й молитися про неї, це допомогло їй відчути, що Церква істинна. Лише одне стримувало Коріну: її чоловік Мануель.
Коріна не хотіла ходити до церкви сама—вона вирішила, що вся її сім’я разом навчатиметься євангелії. Однак Мануель працював допізна, а коли повертався додому, то найменше за все хотів слухати двох місіонерок.
Коріна почала молитися за те, щоб Мануель мав бажання зустрічатися з нами, однак тиждень минав за тижнем, а його ставлення не змінювалося. Тоді одного дня у кінці уроку Коріна запитала нас про піст. Ми запізнювалися на іншу зустріч, тож коротко пояснили, що коли ми постимося, то пропускаємо підряд два прийоми їжі і нічого не п’ємо. У цей час ми молимося Небесному Батькові, просячи допомоги і спрямування для себе або інших. Ми поспіхом пішли від неї, пообіцявши, що розповімо більше під час наступної зустрічі.
За кілька днів ми знову прийшли до Коріни. Під час уроку вона нас здивувала, сумно сказавши: “Мабуть, я не можу поститися”. Вона пояснила, що з часу нашого останнього відвідування вона перебуває у пості. Упродовж дня вона не снідала і не обідала, а лише вечеряла. Після того наступного дня вона знову нічого не їла до вечері. І так три дні. “Я старалася, як могла,—сказала вона,—але це було так важко”.
Вражені її вірою, ми швидко пояснили, що, як правило, людина поститься лише один день. Потім, зацікавившись, що ж підштовхнуло її на таку жертву, ми запитали: “Коріно, ми хочемо дізнатися, за що ви поститеся?”.
“За свого чоловіка”,—відповіла вона.
Ми були вражені її бажанням виконувати заповіді Господа і прагнути благословень для своєї сім’ї. Старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Часто, коли ми постимося, наші праведні молитви й благання набувають більшої сили”1. Так було і з Коріною. Наступного тижня Мануель погодився зустрітися з нами. Він усе ще був скептично налаштований, однак після уроку про план спасіння Мануель також почав молитися і навіть возив із собою у вантажівці Книгу Мормона, щоб читати під час перерви. Згодом Коріна, Мануель і їхні троє дітей почали разом приходити до церкви.
“Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених?” (Iсая 58:6).
Хоча Мануель і зробив великий крок вперед, однак йому все ще було важко дотримуватися Слова мудрості. Він вживав алкоголь ще з молодості. І причина була не тільки в тому, що йому було важко зупинитися, але він також і боявся, що друзі будуть глузувати з нього.
Коріні також не давала спокою згубна звичка чоловіка, тож роками вона намагалася допомогти йому. Тепер, знайшовши нову віру й свідчення в силу посту, вона почала регулярно поститися, щоб Мануель мав силу дотримуватися Слова мудрості.
Любов Коріни до чоловіка нагадала мені історію з Нового Завіту, коли батько просив апостолів зцілити свого хворого сина. Хоча вони застосовували всю свою віру, однак не змогли здійснити чуда. Проте Господь уздоровив дитину, а після того пояснив: “Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом” (Maтвій 17:21).
Таким чином завдяки молитві й посту Мануель поступово здобув силу, щоб звільнитися від своєї звички. І хоча спочатку друзі з нього глузували, однак невдовзі вони почали ставитися до нього зі ще більшою повагою, побачивши його вірність у дотриманні Господніх заповідей.
“І буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, …і ти станеш, немов той напоєний сад” (Iсая 58:11).
Крім того, що піст надає допомогу, силу й провід від Господа, він також дає можливість “давати голодному хліб свій, і знедоленому душу насити[ти]” (Iсая 58:10) завдяки сплаті щедрих пожертвувань від посту. Президент Меріон Дж. Ромні (1897–1988), перший радник у Першому Президентстві, навчав: “Будьте щедрими, коли даєте, щоб ви могли зростати. Я обіцяю кожному, хто робитиме так, постійне процвітання, як духовне, так і матеріальне”2.
Коли сім’я Агілар готувалася до хрищення, їхня віра неодноразово піддавалася випробуванням. Невдовзі після призначення дати хрищення Мануель втратив роботу, і вони з Коріною не знали, як будуть платити за оренду квартири й комунальні послуги, не кажучи вже про їжу для дітей. Хоча вони отримали невелику фінансову підтримку від сім’ї, її не вистачало на виплату всіх фінансових зобов’язань.
Не знайшовши іншого вирішення питання, подружня пара вирішила влаштувати гаражний розпродаж. Спочатку вони продали деякі предмети розкоші, які мали у своїй квартирі, а потім почали продавати все, що могли. Десь через тиждень у них було достатньо грошей, щоб заплатити оренду за місяць, однак вони все ще не знали, як будуть жити після цього.
Невдовзі їм на допомогу прийшли члени філії. Президент філії зустрівся з Мануелем, щоб дізнатися, яка їм потрібна допомога. І всією філією вони зробили все можливе, аби допомогти сім’ї Агілар справитися з труднощами.
Продовжуючи дотримуватися заповідей, докладаючи всіх зусиль для забезпечення своєї сім’ї, Агілари отримали багато благословень, у тому числі можливість влаштуватися на нову роботу. Сім’я дізналася, що навіть у часи випробувань Господь обіцяє, що буде нас забезпечувати, якщо ми слухняні.
“Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, …і твоя справедливість ходитиме перед тобою” (Iсая 58:8).
9 листопада 2008 року Мануель, Коріна, Джовані й Лупіто Агілар увійшли у води хрищення. Наймолодша Маріанна з нетерпінням чекала, коли їй виповниться вісім років і вона охриститься. Невдовзі Мануель отримав Ааронове священство, а потім і Мелхиседекове.
Через рік Мануель і Коріна увійшли до храму, щоб отримати ендаумент, а зараз вони готуються, щоб повернутися до храму й запечататися з дітьми.
“Поставиш основи довічні” (Iсая 58:12).
Як перші члени Церкви у своїй сім’ї, Мануель і Коріна є піонерами, які своїм прикладом віри й жертви показують праведний взірець своїм нащадкам та іншим людям. Вони не лише допомагають своїм дітям отримати євангельські благословення, вони також показують друзям і родичам, яка радість увійшла в їхнє життя завдяки послуху заповідям. Дехто з них також мав зустрічі з місіонерами й був охрищений.
Піст відкриває двері надзвичайним благословенням сили і втішення. Як і сім’я Агілар, ми всі стикаємося з випробуваннями і труднощами, коли намагаємося іти за Спасителем. Ми можемо долати особисті слабкості чи спокуси або страждати через помилки інших людей. Ми можемо відчувати себе пригніченими через фізичний або емоційний біль, або, можливо, нам доводиться долати періоди економічних труднощів. Яким би не був наш тягар, піст допомагає нам “свого тягара покла[сти] … на Господа,—і [нас] Він підтримає” (Псалми 55:23). Якщо ми дотримуємося закону посту з вірою і метою, то побачимо у своєму житті благословення, обіцяні в Ісая 58.
Зацікавившись, що ж підштовхнуло її на таку жертву, ми запитали: “Коріно, ми хочемо дізнатися, за що ви поститеся?” “За мого чоловіка”,—відповіла вона.
Завдяки молитві й посту Мануель поступово здобув силу, щоб звільнитися від своєї звички, і сім’я Агіларів почала готуватися до хрищення.
Ілюстровано Майклом Мальмом