Абу навчається чесності

Абу сидів на вулиці, спостерігаючи за людьми, які проходили повз його дім. Абу був дуже голодний. Неподалік була Маріан, жінка, яка продавала солодке печиво. Вона проходилася вулицею вперед і назад. Печиво, загорнуте в кольоровий папір, виглядало таким смачним. Маріан носила його в мисці, яку тримала на голові. Абу так хотілося отримати пакет того печива. Він знав, що воно дуже смачне.

Маріан зупинилася і поставила печиво прямо перед Абу.

“Вона знає, що я голодний і поставила печиво для мене”,—подумав він. Хлопчик швидко взяв собі пакет з печивом.

Як раз у цю мить його побачив батько. “Абу, що це у тебе?”—запитав він.

“Тату, я такий голодний! Мені потрібне печиво”,—сказав Абу.

Тато ніжно обняв Абу. “Абу, я хочу, щоб у тебе було печиво,—сказав він— Але ти не можеш брати те, що належить іншим без їхнього дозволу або не заплативши. Ти запитав у Маріан, чи можна взяти печиво?”

“Ні”,—сказав Абу, дивлячись в землю.

“Давай віддамо цей великий пакунок печива Маріан, а я куплю тобі маленький пакуночок. Я хочу, щоб ти навчився бути чесним. Чи знаєш ти, що це означає?”

“Скажи мені, тату”,—сказав Абу.

“Це означає робити те, що правильно,—сказав тато.— Це означає платити за речі, а не красти їх. Це означає казати правду, а не брехати. Це означає робити те, що обіцяєш. Тож ми заплатимо Маріан за пакет її печива. Маріан потрібні гроші, щоб купити їжу своїм дітям. Я люблю тебе, Абу, і Небесний Батько також любить тебе. І Він радіє, коли ти робиш те, що правильно”.

“Я люблю тебе, тату,—сказав Абу.— Я хочу завжди бути чесним.”