Візитне вчителювання

Служіння і надання допомоги іншим завжди були серцевиною Товариства допомоги. “Протягом років сестри та провідники Товариства допомоги вчилися крок за кроком і вдосконалювали свою здатність пильнувати одна одну,—сказала сестра Бек.— Були часи, коли сестри більше зосереджувалися на тому, щоб провести зустрічі, викласти уроки та залишити записку, коли ходили до домівок підопічних сестер. Цей досвід допоміг сестрам пізнати приклади піклування. Так само, як народ у часи Мойсея зосереджувався на дотриманні довгих переліків правил, сестри Товариства допомоги часом встановлювали для себе багато писаних і неписаних правил, керуючись бажанням зрозуміти, як же зміцнювати одна одну.

Оскільки сестри та їхні сім’ї мають сьогодні в житті таку надзвичайну потребу в допомозі та порятунку, нашому Небесному Батькові потрібно, аби ми пішли вищою стежкою й виявляли наше учнівство щирим піклуванням про Його дітей. Зважаючи на цю важливу мету, зараз провідників навчають просити звіти про духовне і матеріальне становище сестер та їхніх сімей, а також про надане служіння. Тепер візитні сестри мають обов’язок “познайомитися з кожною сестрою і щиро любити її, допомагати їй зміцнюватися у вірі і служити їй”³.

Наша історія Товариства допомоги, що міститься в книзі Дочки в Моєму царстві та в Довіднику 2: Керування Церквою навчають нас, як ми можемо йти вищими стежками і виявляти своє учнівство:

• Щодня молитися за підопічних сестер і їхні сім’ї.

• Шукати натхнення, щоб знати потреби ваших сестер.

• Регулярно відвідувати ваших сестер, щоб втішати і зміцнювати їх.

• Часто підтримувати зв’язок зі своїми сестрами за допомогою візитів, телефонних дзвінків, листів, електронних послань, текстових повідомлень і простих виявів доброти.

• Вітати своїх сестер у церкві.

• Допомагати своїм сестрам, коли вони хворіють або мають інші невідкладні потреби.

• Навчати своїх сестер євангелії за допомогою Писань та Послання візитного вчителювання.

• Надихати сестер, показуючи хороший приклад.

• Звітувати про духовне й матеріальне благополуччя своїх сестер провіднику Товариства допомоги⁴.

Ми—руки Господа. Він покладається на кожну з нас. Чим серйозніше ми ставимося до свого доручення візитної сестри як до такого, що є одним з наших найголовніших обов’язків, тим більше ми будемо служити тим, кого відвідуємо.

1. Ми будемо створювати атмосферу, яка запрошує Духа, і допомагати нашим сестрам зростати у вірі та збільшувати особисту праведність

2. Ми будемо щиро піклуватися про тих, кого відвідуємо, і допомагати їм зміцнювати свої домівки та сім’ї.

3. Ми будемо діяти, коли наші сестри матимуть якусь потребу.

Наслідування—це приклад Марії та Гретхен, візитних вчительок, які розуміють силу служіння. На цьому прикладі ми можемо побачити, що зараз візитні вчительки мають можливість відвідувати підопічних разом чи окремо. Їм зараховується їхнє “піклування” незалежно від того, чи разом вони приходять і діляться посланням. Вони можуть належним чином щось робити, не чекаючи, коли їх попросять. Вони активно можуть прагнути особистого одкровення, отримувати його і діяти відповідно, щоб знати, як відгукнутися на духовні та матеріальні потреби кожної сестри, яку вони відвідують.

Рейчел чекала на свою першу дитину і мала залишатися в ліжку більшу частину своєї вагітності. Її візитні вчительки молилися, щоб отримати натхнення і знати, як допомогти їй найкращим чином. Більшість днів перед роботою Марія, яка жила неподалік, могла допомагати Рейчел у її домі. Одного дня вона частково прибирала ванну, а наступного дня закінчувала прибирання. Потім вона пилососила вітальню, а наступного дня вона готувала обід для Рейчел. І таким чином її невпинне служіння продовжувалося: вона прала, витирала пил або робила все, що було необхідно для Рейчел.

Гретхен часто телефонувала Рейчел, щоб наповнити радістю її день. Іноді вони розмовляли і сміялися. Часом Гретхен і Марія приходили до Рейчел і сиділи біля її ліжка та ділилися свідченням, читали Писання або Послання візитного вчителювання. А коли у Рейчел народилася дитина, вони продовжували допомагати їй.

Упродовж усього цього часу Марія і Гретхен також співпрацювали з президентством Товариства допомоги, щоб координувати надання іншої допомоги, якої потребувала Рейчел та її сім’я. Сестри з президентства Товариства допомоги радилися з єпископом і радою приходу, щоб домашні вчителі та інші люди могли надавати додаткову допомогу.

Служити стало ще приємніше, коли ці сестри почали відчувати любов одна до одної і ділитися своїм духовним досвідом. Як візитні вчительки ми можемо наслідувати цей самий взірець і принципи служіння та отримувати такі ж благословення.

“Як віддані учні Спасителя ми вдосконалюємо нашу здатність виконувати те, що робив би Він, якби був тут,—сказала сестра Бек.— Ми знаємо, що для Нього важливо те, наскільки ми піклуємося, а тому ми намагаємося зосередитися на турботі про наших сестер, а не на тому, щоб поставити “галочку”. Справжнє священнослужіння вимірюється скоріше глибиною нашого милосердя, аніж досконалістю нашої статистики”⁵.

Як візитні вчительки ми будемо знати, що успішно служимо, якщо наші сестри зможуть сказати: “Моя візитна вчителька допомагає мені духовно зростати. Я знаю, що мої візитні вчительки щиро піклуються про мене і про мою сім’ю, і коли у мене виникнуть проблеми, я знаю, що сестри мені допоможуть”. Ідучи вищими стежками, ми, візитні вчительки, беремо участь у дивовижній Господній роботі й виконуємо цілі Товариства допомоги, зміцнюючи віру і особисту праведність, зміцнюючи сім’ї і домівки та допомагаючи тим, хто в нужді.