Ви розмовляєте російською?

Хоча ми з чоловіком Данилом дуже зайняті, однак вирішили, що нам ще раз слід відвідати Престонський храм в Англії до кінця 2009 року. З того маленького шотландського містечка, де ми живемо, нам потрібно добиратися до храму 6 годин двома автобусами.

Ранок, коли ми планували вирушити в дорогу, був хмарним і дощовим, але ми були раді, що їдемо до храму. Коли ми чекали годину на другий автобус у пункті пересадки, почався сильний дощ і стало холодно.

Однак наші серця зігрівала думка, що невдовзі ми будемо в храмі. Коли ми прибули в Престон, то отримали сильне відчуття, що нам слід відразу ж іти до храму. Ми були голодні, з нас стікала вода, однак ми послухалися Святого Духа.

Коли ми увійшли до храму, привітний храмовий працівник попросив нас показати храмові рекомендації. Він зняв окуляри і знову подивився на прізвища в наших рекомендаціях.

“Ви з Росії?”—запитав він.

“Так,”—відповіли ми, трохи здивовані його реакцією.

“Тож ви розмовляєте російською?”—запитав він.

“Звичайно”,—відповіли ми.

Тоді він узяв телефон і комусь зателефонував.

Невдовзі до нас підійшов президент храму. Хоча він був в окулярах, ми бачили сльози в його очах. “Ви—ангели Божі!”—сказав він з усмішкою і попросив іти за ним. Ми пішли за ним і невдовзі побачили юного збентеженого місіонера в оточенні храмових працівників.

Виявилося, що цей місіонер був з Вірменії і розмовляв російською. Його покликали служити в Англійську Лондонську місію, але він ще не знав англійської. У центрі підготовки місіонерів, розташованому поблизу від храму, не було жодної людини, яка розмовляла російською. Того дня він мав отримувати свій ендаумент, однак храмові працівники не мали змоги з ним спілкуватися—тобто доки не прийшло мокре до нитки російське подружжя.

Данила відразу ж попросили супроводжувати юного місіонера. Місіонер був переповнений радістю і сказав, що відчув особливий дух, коли ми увійшли.

Я вдячна, що попри напружений графік роботи й дощову погоду ми з чоловіком вирішили побувати у храмі того дня, щоб допомогти російськомовному синові Божому у Великобританії. Я вдячна за храмові благословення, які приносять у наше життя особливе світло і мету. Я знаю, що якщо ми будемо прислухатися до спонукань Святого Духа, Він вестиме нас назад до нашого небесного дому—так само як Він вів нас з чоловіком до Господнього дому того дня.