Свідчення щодо Різдва

Ми з нетерпінням чекаємо на Різдво, оскільки в нашій сім’ї саме в Різдвяну пору оживає багато веселих традицій. Ми виготовляємо прикраси з паперу і прикрашаємо голі кущі на подвір’ї, щоб у перехожих піднімався настрій. Ми друкуємо зимові картинки, пишемо вірші із Священних Писань і розклеюємо на кожному поверсі, щоб сусіди могли відволіктися від своїх турбот. Але понад усе ми любимо випікати різні смаколики і пригощати сусідів. Іноді страшно стукати у незнайомі двері, проте як приємно бачити здивовані і радісні обличчя сусідів. Ми це робимо безкорисливо, бажаючи служити, як робив це Ісус. Тепер, коли наближається Різдво, наші сусіди чекають, що ми постукаємо в їхні двері. І нам це приємно!

За пару тижнів до Різдва ми з мамою і сестрою щовечора перед сном читаємо історію про народження Спасителя, багато говоримо про Нього і про Його служіння.

У грудні мама готує нам із сестрою календарик. Щодня ми відкриваємо маленький пакет із сюрпризом і невеликим завданням. Ми обожнюємо разом прикрашати ялинку. Тоді відчуваєш свято ще сильніше. А на Різдвяний ранок ми знаходимо біля ялинки подарунки.

Ісус також чекає на подарунки від нас, це ж Його день народження. Йому не потрібні іграшки, Він чекає, що ми подаруємо Йому наші добрі справи.

Різдво—це день народження Ісуса Христа. Часто на день народження ми даруємо імениннику подарунки, і завдяки тому, що Ісус показав нам досконалий приклад того, як потрібно жити, ми також можемо зробити Йому подарунок. Звісно, ми не можемо подарувати золото, смирну чи ладан, як це робили мудреці, але ми можемо подарувати Йому своє наслідування Його прикладу. Ми також можемо служити оточуючим і проповідувати Його євангелію. Ми можемо ще раз згадати і заново обміркувати те, що Своїм життям на цій планеті Ісус додав сенсу в наше земне існування, викупив нас від усіх наших гріхів, розірвав пута смерті і був єдиною здатною на це істотою. Якщо ми виявимо вдячність за всі ці благословення і постараємося бути гідними їх, то цим ми зробимо відмінний подарунок Христу, який буде цінний не лише для Нього, але і для нас самих.

Різдво—це велике свідчення про Христа, яке визнає увесь світ! Дату Різдва визнають усі, навіть люди, які ходять у темряві і не визнають Христа. Відкриваючи свої паспорти у будь-якій країні, подивившись на дати свого народження, ми погоджуємося з тим, що наш облік часу починається від Різдва Христового. Христос приніс нам новий час, Новий Завіт і головне—Спокуту. Він показав, що Бог Батько є всевидячим і вселюблячим. І свідченням цього є саме Різдво! Увесь світ відзначає дату Різдва. Люди прикрашають ялинки, будинки. Усі поспішають привітати одне одного, намагаються встигнути подарувати подарунки до заповітної дати.

Але ми святкуємо не дату Різдва, а саму суть Різдва.

І найвеличніша суть Різдва—в Його жертві, сповненій страждань, заради викуплення гріхів усіх нас. Чи не є це свідченням повної та абсолютної любові Бога до нас?

Так що ж таке Божа Любов? Давайте подивимося на немовлят. Ми побачимо, що вони мають якусь абсолютну любов! Вони випромінюють її всім—тваринам, птахам, навіть пожовклому листочку, який тримають у руках. Діти люблять усе, що їх оточує і чого торкаються. Лише уявіть, наскільки Божа любов сильна і прониклива, що її вистачає нам, коли ми приходимо у це земне життя! Лише абсолютна любов може спонукати до жертви заради викуплення гріхів людських. Ось це і є Божа Любов!

Я люблю свято Різдва! Я чекаю на це особливе свято із самого раннього дитинства. Ми збираємося всією сім’єю, даруємо подарунки. Якось я запитала у мами: “Що це за свято?” Мама пояснила: “У цей день народився Ісус Христос. Він був такий самий як і ми. Після народження Його поклали у ясла, і Він є для нас головним прикладом! Це великий день, його святкує увесь світ!”

Ісус Христос любив усіх, особливо дітей. Я хочу бути схожою на Нього. І я також хочу любити всіх, допомагати всім. Я люблю Ісуса Христа.

Господь хоче, щоб ми були щасливими, тому Він дає нам різні вчення про те, як ми можемо цього прагнути. Одним з таких учень є земне життя Ісуса Христа. Це чудовий приклад, який нам слід вивчати і намагатися чинити так, як чинив Спаситель.

Мабуть нам важко уявити, як би ми, подібно Спасителю, зціляли фізично. Але це не означає, що ми не можемо зцілювати інших людей.

Своїм прикладом ми можемо творити великі зміни в серцях людей, які дивляться на нас.

Я відчув цей принцип у своєму житті. У мене завжди була людина, яка була прикладом для мене у Церкві. Віруючи в земне життя Ісуса Христа, я знав, що ця людина втілює Спасителя та Його чесноти.

Я бачив як він благословляв мене і всіх людей навколо. Подібно до джерела світла в темному приміщенні, він осявав усі наші серця, нагадуючи нам про Спасителя та Його любов.

Я переконаний, що допомога, або навіть щось на зразок зцілення, такі як підбадьорення людини у важку хвилину, вияв доброти, милосердя і любові, допоможуть людям навіть більше, ніж позбавлення їхнього життя від хвороб або слабкостей їхнього тіла.

Нам слід прагнути стати цим світлом для інших. Коли ми ділимося своєю любов’ю з іншими, вона примножується. Це стосується і всіх інших чеснот.

Таким чином, виявляючи людям нашу любов, ми можемо проповідувати і ставати щасливими, виконуючи роботу Бога.

Із самого дитинства я жила в сім’ї, де дуже раділи Різдву і любили це свято з кожним роком все більше. Ми самі виготовляли ялинкові прикраси, пекли печиво і голосно співали різдвяні гімни для рідних та сусідів. Щороку у переддень Різдва ми готували костюмовану сценку і запрошували до нас самотніх людей, відвідували бабусь, яких давно не бачили, слухали розповіді про їхню молодість і як вони раді нашому спілкуванню. Моє серце щоразу наповнюється таким невимовним передчуттям свята, що я хочу починати готуватися до нього вже на початку жовтня. Наша сім’я святкує Різдво двічі—спочатку ми ділимося духом Різдва з людьми, а потім святкуємо у тихому сімейному колі. Тоді ми згадуємо диво Народження і щоразу відчуваємо подив від того, як сильно нас усіх любить Небесний Батько, що послав нам Свого Єдинонародженого й Улюбленого Сина.

Пам’ятаю, як в один з таких днів ми відкривали подарунки і там були ялинкові іграшки, які дарувалися кожній дитині для майбутнього самостійного життя, щоб знаходячись далеко від дому пам’ятати про дитинство і пам‘ятати дух Різдва. Усі іграшки чудові, але одну з них я кожного разу згадую з трепетом і зі сльозами на очах. То була маленька, схожа на кришталеву, скринька із запискою: “Твої багатства на Небесах будуть неймовірні у порівнянні з тим, які скарби могли би лежати у такій коштовній скрині. Ісус”. В інші роки я теж отримувала кілька “записок від Ісуса”. Але та для мене найцінніша, і навіть будучи дитиною я добре зрозуміла її зміст і на все життя його запам’ятала.

Здавалося, що ніщо і ніколи не зможе затьмарити ті дні. Але кілька років тому, коли ми з передчуттям ще одного щасливого і веселого святкування Різдва готувалися до нього, моя молодша сестра відчула різкий біль у спині. За кілька днів цей біль посилився настільки, що її хребет перекосило, вона не могла рухатися, часто плакала і навіть втрачала свідомість. Початковий діагноз був невтішний—саркома хребта. І моїй мамі довелося летіти разом з нею на лікування далеко від дому. Тоді все змінилося. Ми не знали чи побачимо ще коли-небудь нашу Віру. Ніхто не знав, коли це скінчиться, і всі думали, що мамі доведеться кинути роботу, яка нас годувала, щоб бути з нашою сестрою в лікарні, де її хоч трохи могли підтримувати лікарі.

Я була засмучена, оскільки ця чудова пора проходила не в повному складі сім’ї, зі сльозами і нерозумінням того, що буде далі. Для мене то було незвичайне Різдво, і я не відчувала святкового настрою, але, щоб хоча б трошки прикрасити ці дні, я вирішила сама обгорнути подарунки і прикрасити дім замість мами. Я не знала, де зберігалися новорічні іграшки, але з моєю чудовою бабусею ми прикрасили ялинку як у давнину—фруктами, цукерками, листівками. У той час я почала відчувати підтримку, полегшення, любов і готовність усіх рідних і друзів навколо нас допомагати нам у ці складні часи. Це свято ми провели у пості, молитві й очікуванні на диво. І воно здійснилося.

Різдвяне диво—це зцілення. Тоді не були важливими іграшки, різдвяна вечеря чи будь-які інші новини, які ми отримали. Наша сестра зцілилася, і це було найважливішим і найціннішим подарунком з усіх можливих за всі роки. І ми з нетерпінням очікували на її повернення додому. Може тоді я й не зовсім розуміла, що я отримала, але озираючись на той час я усвідомлюю, що всі ідеальні акти служіння, різдвяні пісні сусідам, запрошення інших людей до нас, подарунки, які ми дарували іншим—то все була наша минула, теперішня і майбутня вдячність за величезний дар, даний нам Ісусом. Ми ніколи не зможемо служити стільки, скільки служив Христос, і не станемо у цьому житті настільки досконалими, наскільки досконалий Він. Наша відповідальність—зрозуміти важливий дар народження Ісуса Христа і того, що Він зробив для нас, Його Велику Жертву. Зцілення моєї сестри ще раз довело нам, що потрібно лише мати щиру віру в Нього, робити усе, що в наших силах і дати Йому можливість зробити нас щасливими. Знову згадуючи “записку Ісуса” з мого дитинства, я усвідомлюю, що тоді я зрозуміла, наскільки величнішим був той безкінечний дар, даний нам Ісусом Христом, у порівнянні з тим, що я могла би покласти у ту коштовну в мирському розумінні скриню.