Чи дійсно мені слід сплачувати пожертвування від посту?

Чейкелл Уордлей Герберт

Співробітниця редакції церковних журналів

Я до цього ніколи не платила пожертвування від посту. Чи треба спробувати виконати запрошення єпископа зі сплати пожертвування від посту?

Зображення

бланк сплати десятини крупним планом

У мене бала приємна розмова з єпископом в його офісі, однак, чесно кажучи, я не дуже уважно слухала його.

Була середина грудня, і ми зустрілися для врегулювання десятини. У мене завжди було свідчення про десятину, і я платила повну десятину, отже, не дуже турбувалася про коротку зустріч. Я хотіла скоріше повернутися до підготовки до іспитів у коледжі, особливо через те, що щойно дізналася, що вже вдруге провалила свій іспит з математики.

Я почувалася знеохоченою і думала про щось своє.

Мій єпископ з добротою подивився на мене.

“Я помітив, що ти не платила пожертвування від посту цього року”,—сказав він, усміхаючись.

Це привернуло мою увагу.

Він мав рацію.

Протягом довгого часу сплата пожертвування від посту була не тим, про що я думала. Коли я була дитиною, в моїй сім’ї рідко говорили про це, і в церкві також не дуже це обговорювали.

Я помилково думала, що мені не треба було щось сплачувати: частково через те, що я була в приході для дорослої молоді, і частково через те, що я була осліплена своєю гордістю, і в дійсності не мала свідчення про пожертвування від посту.

Я думала, що сплачувати десятину і не їсти було достатньо.

“Не платила,—сказала я.— Але, якщо я сплачую десятину і пощуся, це є найважливішим, так?”

Мій єпископ усміхнувся і пояснив мені важливість сплати пожертвування від посту щомісяця разом із постом, а також розповів про матеріальні благословення, які ці пожертвування приносять тим у приході, хто у нужді.

Але найбільше він зупинився на благословеннях, доступних для тих, хто охоче жертвує і дотримується закону посту.

Він подивився мені в очі і сказав: “Ці благословення можуть допомогти тобі у будь-якому випробуванні, через яке ти зараз проходиш, навіть у тому, що пов’язано з твоєю освітою”.

Я відкрила рот від подиву. Я навіть не сказала йому, що щойно провалила свій іспит з математики.

“Тобто, те, що ви кажете,—сказала я,—це, що, якщо я платитиму пожертвування від посту, я зможу здати мій іспит з математики у наступному семестрі?”

Ми обидва засміялися, але я була трохи шокована, коли у відповідь він дійсно кивнув.

Єпископ сказав мені, що якщо я вивчатиму закон посту, й отримаю свідчення про його важливість, і сплачуватиму пожертвування від посту щомісяця, то буду приємно вражена благословеннями, які Небесний Батько проллє на мене.

Розуміючи те, що цей курс з математики був єдиним, який утримував мене від просування вперед у моєму навчанні і що мені протягом мого життя важко давалася математика (особливо приклади, в яких були і числа, і букви), я вирішила прислухатися до поради єпископа.

Дізнатися причину посту

На початку наступного семестру я пообіцяла собі, що докладу зусиль до вивчення математики більш, ніж будь-коли, і що також якомога більше дізнаюся про піст та пожертвування від посту.

Я завжди постилася, але не придавала цьому великого значення. Частіше за все у пісну неділю я просто думала про те, якою я була голодною і що фруктові снеки, які падали на підлогу у малечі, виглядали в дійсності дуже апетитно.

Коли настав новий місяць, мені було важко заплатити десятину і пожертвування від посту. Я була бідною студенткою, у мне не було багато грошей!

Але пізніше цього місяця я відчула, як небажання та гординя поcтупово почали зникати. Коли я зосередилася на причині посту, я відчула, як моє серце та віра почали змінюватися з кожною пісною неділею у різні способи:

Мої молитви на початку і в кінці моїх постів ставали все більше щирими та значущими.
Сплата пожертвувань від посту допомогла мені поститися з метою, і замість того, щоб зосереджуватися на бурчанні шлунку, я почала розпізнавати тихий голос Духа та Його вплив.
Чиста й глибока духовна сила, яку я відчувала в кінці кожного посту, наповнювала мою душу і гріла моє серце.
Зрештою я зрозуміла, що коли ми бажаємо жертвувати для інших, то очищаємося і стаємо особами більше схожими на Христа, бо жертва—це саме те, що Він зробив для нас. Його життя було одним довгим актом віддавання.
Я відчувала, як щомісяця милосердя збагачувало мою душу, коли я думала про те, скільком людям ми можемо служити за допомогою нашого бажання давати. І я також відчула вдячність за всі благословення у своєму житті, які я інколи до цього не помічала.
Піст з метою поділитися світлом та благословеннями для інших став для мене важливішим, ніж те, що він дасть мені.
Я краще відчула зв’язок з Небесним Батьком і Спасителем.
Попри випробування, я побачила багато маленьких чудес і відчула багато радості у моєму житті.

Мене вразили слова старійшини Джозефа Б. Віртліна (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, коли він сказав:

“Піст в належному дусі та Господнім шляхом додасть нам духовної енергії, зміцнить наш самоконтроль, наповнить наші домівки миром, освітить наші серця радістю, зміцнить проти спокус, підготує до зустрічі з лихом і відкриє отвори небесні. …

Коли ми живемо за законом посту, ми не лише наближаємося до Бога через молитву, але й годуємо голодних і піклуємося про бідних”¹.

Є багато обіцяних благословень, які просто чекають на нас.

Завдяки цьому досвіду піст та пожертвування від посту стали дуже важливою складовою мого учнівства. Я відчувала себе ближче до Небесного Батька і Спасителя кожного разу, коли віддавала. Також іноді я навіть постилася, коли не було пісної неділі, щоб отримати відповіді та втіху для себе чи для інших.

Я зрозуміла, що закон посту—це дійсно дар.

І, якщо вам цікаво, так, я на диво здала іспит з математики того семестру. Я не просто здала його, я отримала один з найвищих балів у класі. Звісно я навчалася, але лише раз у моєму житті ті літери і числа врешті-решт, здавалося, стали на свої місця у моєму розумі.

Небесний Батько дійсно є Богом чудес.

Коли ми намагаємося йти за Ним та Його Сином, Ісусом Христом, виконуючи Їхні заповіді, ми можемо просуватися вперед з вірою, надією та милосердям. А Вони нагадуватимуть нам, що Вони з нами і готові благословляти нас у наших зусиллях.