Небесний Батько хоче, щоб ми повернулися до Нього

Які ж ми, святі останніх днів, благословенні, маючи знання про те, що євангелію було відновлено. План спасіння дійсно є “велик[им] план[ом] щастя” (Aлма 42:8). Усім вірним та відданим обіцяно вічну нагороду в присутності Бога.

Як дізнаємося з одкровень, що містяться в Ученні і Завітах, майже всі діти Небесного Батька увійдуть у царство слави. Завдяки Спасителевій Спокуті ті, хто увійдуть “у воскресінн[я] праведних” (Учення і Завіти 76:17), стануть досконалими і успадкують целестіальну славу.

Більшість членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів приймають це вчення. На жаль, хтось, можливо, не вірить, що це стосується його чи її особисто. Вони помиляються. Їхній духовний розвиток, хоча і невпинний, відбувається повільно. Вони сумніваються, чи стануть достатньо хорошими для целестіального царства.

Якщо і ви належите до цієї категорії, то згадайте слова Господа, звернені до іншої групи віруючих: “Підійміть голови свої і перебувайте у повному спокої, бо Я знаю про завіт, який ви склали зі Мною” (Мосія 24:13).

Бог любить нас і хоче, щоб усі ми повернулися в Його присутність. Імовірно, ви пройшли більшу частину шляху, який веде до Небесного Батька, ніж усвідомлюєте.

Зображення

woman resting her head in her hands

У 76 розділі Учення і Завітів Господь відкриває знання, як Його діти можуть успадкувати целестіальне царство. Якщо ви є членом Церкви і маєте свідчення, то вже почали свій шлях, як про це сказано в Ученні і Завітах:

• Ми повинні отримати “свідчення Ісуса” і вірити в “Його ім’я” (вірш 51).

• Ми повинні бути охрищені зануренням (див. вірш 51).

• Ми повинні “отримати Святого Духа рукопокладанням” того, хто має повноваження священства (вірш 52).

Однак інші кроки вимагатимуть докладання зусиль упродовж усього життя, і дехто з членів Церкви може занепадати духом, коли щось не вдається. Ми всі працюємо над цими вимогами. Завдяки Спокуті Ісуса Христа ми всі зможемо успішно їх задовольняти:

• Дотримуватися заповідей і бути “омитими й очищеними від усіх [наших] гріхів” (вірш 52).

• “Дола[ти] вірою” (вірш 53).

• Бути “запечатан[ими] Святим Духом обіцяння” (вірш 53), Який є Святим Духом і свідчить “Батькові, що [наші] обряди спасіння виконані належним чином і що завіти, пов’язані з ними, дотримано”¹. Батько обіцяє це запечатування усім, “хто є праведними та істинними” (вірш 53).

Бути “праведними та істинними”, за словами Президента Езри Тефта Бенсона (1899–1994),—це “влучне визначення для тих, хто є доблесними у свідченні про Ісуса. Вони сміливо захищають істину та праведність. Вони є членами Церкви, які звеличують свої покликання у Церкві (див. УЗ 84:33), сплачують десятину і пожертвування, живуть морально чистим життям, підтримують своїх церковних провідників словом і ділом, зберігають Суботній день у святості і виконують всі заповіді Бога”².

Для здобуття вищого ступеня целестіального царства, який часто називають піднесенням, необхідно виконати одну остаточну вимогу. Ми повинні увійти у “новий і вічний завіт шлюбу” (Учення і Завіти 131:2), який виконується у храмі належною владою священства. Відповідно до милостивого плану нашого Батька ми знаємо, що целестіальні благословення будуть досяжні в наступному житті для тих, хто не мав можливості отримати обряд храмового запечатування у цьому житті, але залишався вірним до кінця.

З Книги Мормона ми дізнаємося, що всі Божі діти, які дотримувалися Його заповідей і залишалися вірними за будь-яких обставин життя, будуть мати благословення і “їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя” (Moсія 2:41). Милостивий і сповнений любові план спасіння, підготований Небесним Батьком, завжди дає нам надію.

Зображення

man praying

Фотографія Хюн Лі

Наш улюблений пророк, Президент Рассел М. Нельсон, навчав: “Господь не очікує від нас досконалості на цьому етапі нашого вічного розвитку. Але Він таки очікує, що ми будемо постійно ставати чистішими. Щоденне покаяння—це шлях до чистоти, а чистота дає силу”³.

Президент Нельсон також сказав, що якщо ми “потроху щодня чини[мо] краще і стає[мо] кращими”, це дасть нам “зміцнюючу силу”⁴. Застосування тієї зміцнюючої сили в боротьбі з власним тілесним чоловіком або власною тілесною жінкою (див. Мосія 3:19) допоможе нам просуватися шляхом, який веде назад до нашого Батька.

Оскільки ніщо нечисте не може перебувати у Божій присутності (див. Мойсей 6:57), ми щодня працюємо над справжнім духовним переродженням—над нашими думками, бажаннями і поведінкою. Кажучи словами апостола Павла, ми намагаємося стати новими створіннями у Христі, поступово замінюючи нашу стару сутність новою (див. 2 Коринтянам 5:17). Ця зміна відбувається поступово, коли ми намагаємося ставати трохи кращими кожного дня.

Іти за Спасителем, намагаючись ставати такими, як Він,—це процес самозречення, який Він описав так: ми маємо взяти на себе свій хрест (див. Матвій 16:24–26). Ми беремо на себе свій хрест, якщо:

• Контролюємо свої бажання, апетити і пристрасті.

• Терпляче “підкоря[ємося] усьому, що Господь вважає за належне заподіяти” нам (Moсія 3:19).

• Зрікаємося всієї безбожності (Мороній 10:32).

• Підкоряємо свою волю волі Батька, як це робив Спаситель.

А що ми робимо, коли спотикаємося? Ми звертаємося до Батька і просимо Його “прикла[сти] спокутуючу кров Христа, щоб ми могли одержати прощення наших гріхів” (Moсія 4:2). Ми знову намагаємося долати слабкості і не грішити. Ми молимося, щоб мати благодать, “уможливлюючу силу і духовне зцілення” Ісуса Христа⁵. Ми беремо свій хрест і продовжуємо свій шлях, яким би довгим і тяжким він не був, до обіцяної землі Їхньої присутності.

Наше безсмертя і вічне життя—це Божа робота і слава (див. Мойсей 1:39). Наша робота над тим, щоб досягнути цієї слави, полягає в тому, щоб бути доблесними у своєму свідченні протягом нашого життя тут, на землі.

У своєму видінні пророк Джозеф Сміт бачив, що вірні “пододають усе” (Учення і Завіти 76:60). Пізніше він проголосив: “Усі престоли і владарювання, панування і влади буде відкрито і даровано всім тим, хто доблесно терпів за євангелію Ісуса Христа” (Учення і Завіти 121:29).

Якщо ми довіряємо цим обіцянням, то не зневіримося в собі, в близьких нам людях чи інших дітях Бога. Ми будемо робити все можливе і допомагати іншим робити те саме. Самотужки ніхто з нас не стане достатньо хорошим, щоб спастися в целестіальному царстві. Але благословення стануть для нас досяжними лише “через заслуги, і милість, і благодать Святого Месії” (2 Нефій 2:8).

Якщо ми продовжуємо іти з вірою, я свідчу, що ми успадкуємо “нескінченне щастя” в присутності Батька і Сина. “О пам’ятайте, пам’ятайте, що це є істинне; бо Господь Бог сказав це” (Moсія 2:41).