“Я вестиму вас”

Я пригадую випадок, коли Господь скерував кількох людей. Я служив президентом місії в Бразильській Південній місії Порто-Алегре. В одного з наших місіонерів була фізична вада, яка називалася розщеплене піднебіння і яку ніколи не лікували. Коли він розмовляв, повітря через верхню частину ротової порожнини потрапляло до носа. Людям було важко його розуміти.

Той молодий старійшина сказав мені, що молився про свою проблему. Він сказав, що Дух йому прошепотів, що я допоможу йому знайти відповідь. Його щира, непохитна віра надихнула мене. У пошуках вирішення проблеми я звернувся по допомогу до Бога.

Проста операція могла б усунути ту фізичну ваду, однак записатися на операцію було нелегко. Якщо робити її у приватній клініці, то це було б надто дорого для сім’ї місіонера. З іншого боку, якщо звернутися до закладу громадської системи охорони здоров’я, необхідно було б кілька разів призначати візити до лікаря, що, найвірогідніше, зайняло б решту всього часу служіння того юнака на місії.

Кожного разу, коли у мене було важке для виконання завдання, я розраховував на віру й допомогу своєї дружини. Я пояснив їй дилему цього місіонера і попросив поговорити з працівниками місцевої лікарні. Чи існує можливість зробити безкоштовну операцію у найближчий час?

Помолившись про допомогу, моя дружина пішла до лікарні. Вона стала в довжелезну чергу до реєстратури. У міру просування черги дружина могла чути, як вирішуються питання людей, які стояли перед нею. Зазвичай людям казали повернутися через півроку, а іноді ще пізніше.

Дружина знала, що це надто довго для нашого місіонера. Вона відчула спонукання вийти з черги і зайти в інші двері. Там вона побачила іншого співробітника лікарні. Моя дружина назвала себе і пояснила потребу нашого місіонера.

Зображення

a woman talking to a surgeon

Співробітник порадив їй звернутися безпосередньо до хірурга, який саме був у лікарні в той день, виконуючи операцію на іншому поверсі. Вона розповіла хірургові, що роблять місіонери і яким благословенням для цього місіонера стала б операція з усунення розщеплення піднебіння.

Хірург поставив кілька запитань. Потім він сказав: “Чи можемо ми призначити операцію через два тижні?” Він заповнив лікарняний бланк, де пояснювалося, що ця операція буде в інтересах громади і що він особисто в ній зацікавлений. Він вручив той бланк своєму асистенту й попросив його призначити дату.

Через десять днів хірург прооперував нашого місіонера. Невдовзі старійшина повернувся до служіння, радісний і спроможний чітко розмовляти. З оновленим ентузіазмом він розповів, як Господь скеровував його.

Історія з цим місіонером є свідченням того, що Батько чує наші молитви і веде нас за руку.

У духовному плані ми подібні до малих дітей. Ми не розуміємо величних благословень, які підготував для нас Небесний Батько. Зростаючи фізично, ми починаємо розуміти більше про земні закони, які управляють нашим життям. Але нам ніколи не слід допускати, щоб земне знання стало більш важливим за розуміння великих благословень, які підготував для нас Небесний Батько.

Мойсей, великий пророк Старого Завіту, здобув досвід, який показав йому, як мало він насправді знає. Після того як він “побачив світ, і кінці його, і всіх дітей людських, які є і яких було створено; і цьому він надзвичайно дивувався й вражався”. Тоді Бог відійшов від нього. Мойсей залишився наодинці з собою, і він упав на землю.

“І сталося, що пройшло багато годин, аж поки Мойсей знов отримав свою природну силу людини; і він сказав сам собі: Тепер, завдяки цьому, я знаю, що людина—ніщо, а я так ніколи не вважав” (Мойсей 1:8–10).

Якби Господь дійсно показав нам усе, на що ми здатні з Його силою, то ми, ймовірно, були б приголомшені. Подібно до Мойсея ми б побачили, що без Бога ми—ніщо.

Але замість того, щоб приголомшувати нас, Господь веде нас крок за кроком. Це дає нам змогу виконувати набагато більше, ніж нам вдалося б самотужки.

“Бо ваші думки—не Мої це думки, а дороги Мої—то не ваші дороги, говорить Господь.

Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої—за ваші думки” (Ісая 55:8–9).

Як Господь каже в Ученні і Завітах 78:18, ми “не може[мо] знести все тепер”. Ми не можемо зрозуміти всього, що розуміє Він. То що ж тоді ми маємо робити? Господь відповів: “Будьте в доброму гуморі!”

Іти шляхом завітів, перебуваючи в доброму гуморі, означає бути смиренними, як малі діти. Ми повинні охоче навчатися від Батька і йти за Ним (див. Учення і Завіти 112:10). Життя таке складне, що ми просто не в змозі контролювати всі подробиці нашої подорожі. І ми не можемо розуміти кожну подію, яка стається в нашому житті тут, на землі, або в житті наших близьких.

Однак, якщо ми довіряємо Господу і дозволяємо Йому вести нас за руку, ми здатні здійснити в Його царстві більше, ніж коли-небудь уявляли. Ми будемо спроможні благословляти життя дітей Небесного Батька. Ми зможемо краще бачити руку Спасителя в нашому житті. Покращиться наша спроможність відчувати вдячність за Його безмежні милість і любов.

І, останнє, Господь веде нас, нагадуючи, що “царство ваше, і благословення його ваші, і багатства вічності ваші” (Учення і Завіти 78:18).

Я повернуся до прикладу з моїм місіонером. Його було скеровано попросити про допомогу і він отримав благословення—його було прооперовано, завдяки чому він тепер може чітко говорити. Потім його було скеровано до людей, які були готові отримати євангелію та її благословення, зокрема, хрищення. Я також дивлюся на приклад моєї дружини. Її свідчення зміцнилося завдяки скеруванню від Господа. Потім Він відкрив отвори небесні і пролив благословення.

Я вдячний, що працював з тим молодим місіонером, який мав щиру й потужну віру. І я вдячний, що зможу жити вічно зі своєю дружиною, яка показала приклад того, як іти за Господом.

Дійсно, царство і благословення є нашими.