Коли справа доходить до служіння

Я вдячний за тему, запропоновану нам сьогодні для обговорення. У тому, що стосується служіння, я часто звертаюся до слів Алми і вчень апостола Павла, щоб пригадати, чого нас навчено стосовно цього у Писаннях.

Алма навчав людей такими словами: “І ось, оскільки ви жадаєте прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і бажаєте нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими; так, і бажаєте сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття, і бути свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті, щоб ви могли бути викупленими Богом, і причислені до тих, хто в першому воскресінні, щоб ви могли мати вічне життя” (Мосія 18:8–9). Давайте звернемо увагу на такі слова у цих віршах: “щоб ви могли бути …” і “щоб ви могли мати …”. Алма наголошує людям, що якщо ми турбуємося одне про одного, ми дозволяємо Спокуті Спасителя більш глибоко впливати на нас і готувати до отримання вічного життя. Апостол Павло навчав у 2 Коринтянам 1:3–4: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,—що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих”. Це важливе нагадування нам, що нам усім потрібна підтримка, і коли ми молимося, то отримуємо утішення, яке приходить від Господа, щоб “змогли потішати й ми”.

Під час недавньої бесіди з невеликою групою президентів місій стосовно місіонерського служіння старійшина Ухтдорф сказав: “Людей не турбує, як багато ви знаєте, доки вони не зрозуміють, як сильно ви про них турбуєтеся”. Наше знання Писань і наше свідчення про реальність Спасителя завжди мають відображатися у нашій турботі про наших ближніх.

Коли ми перечитуємо історію Спасителя про милосердного самарянина, ми часто думаємо про самарянина і про те, як він піклувався про пораненого чоловіка. Але я б хотів привернути вашу увагу до господаря гостиниці. Про нього дуже мало сказано, ми розуміємо лише те, що він і милосердний самарянин добре знали один одного і довіряли один одному. Як ми знаємо, милосердний самарянин є прообразом Спасителя, Його любові, турботи і уваги, які Він виявляє кожному з нас. Господар є символом і прообразом Церкви, куди Спаситель приводить поранені душі, які постраждали на життєвому шляху від нападів темних сил і наслідків гріха. Вони потребують особливої підтримки і турботи багатьох з нас, хто є членами тих приходів чи філій Церкви, до яких їх привів Господь. “А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш,—заплачу тобі, як вернуся” (Лука 10:35). Спаситель невдовзі повернеться, і ми готуємося до Його славетного повернення. Ми благословенні тим, що маємо змогу піклуватися одне про одного, таким чином дозволяючи Його Спокуті діяти в нас, змінювати нас і готувати нас до вічного життя. У мене є свідчення, що Спаситель радіє, коли ми з любов’ю піклуємося одне про одного, коли ми молимося одне про одного і покладаємося на сили небес задля підтримки і скерування наших сімей. Господь близько біля нас і Він любить нас. Служіння одне одному дійсно робить нас подібними до Христа. В ім’я Ісуса Христа. Амінь.