Служіння: “замість” чи “для”?
Одного дня я отримала повідомлення від місіонера, чия рідна мова була англійська. “Добрий день! Чи можете ви послужити і зробити дещо замість мене?” Я одразу ж згадала фрагменти дитячого мультфільма, де двоє казкових персонажів з чарівної скриньки виконували всі накази господаря і навіть їли тістечка замість нього. Але тоді я зрозуміла, що вся справа була в російських прийменниках “замість” і “для”, які в англійській мові позначаються однаково. Потім я вперше замислилася над справжньою різницею між фразами “зробити для мене” і “зробити замість мене”, і яка з них найкраще відповідає поняттю служіння.
Ісус служив усім людям. Він з дитинства допомагав Марії і Йосипу, займався теслярством, зростав “благодаттю у... людей” (Лука 2:52); і якщо ми бажаємо стати схожими на Нього, тоді нам потрібно служити за Його прикладом. Для цього ми повинні відповісти собі на кілька запитань.
Кому допомагав Ісус? Бог не дивиться на обличчя, і Син також. Ісус допомагав не лише знаним людям або тим, хто був добрим до Нього, не лише освіченим учителям, але й тим, хто був знехтуваний суспільством: митникам, блудницям, прокаженим і калікам. Він знав думки людей, знав їхній вічний потенціал і, що найважливіше, любив їх. Господь попросив нас наслідувати Його приклад: “По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою” (Іван 13:34–35). Любов виявляється в діях, і непоказне добро часто приносить більше відчуття “любові”, ніж прекрасна любовна поема, нічим не підкріплена.
Легко любити тих, хто любить нас. Ісус молився за тих, хто Його розіп’яв. Ми самі часто “не знаємо, що робимо”, а отже повинні ставитися до помилок інших з поблажливістю, без засудження. Цар Веніямин сказав, що коли ми думаємо, що “покарання [людини, яка просить допомоги,] справедливе” (Мосія 4:16–19), ми в дійсності грішимо.
Коли Ісус допомагав? Під час хрищення ми обіцяємо “нести тягарі один одного” (Мосія 18:8). Ісус завжди знав, коли Його допомога була справді потрібна і не нав’язував її. Він бачив бажання людських сердець; Він не зцілював усіх немічних і незрячих, які Йому зустрічалися, тому що Він знав, чи дійсно вони бажали зцілення. Він насправді відчув прагнення сліпого чоловіка повернути йому зір, хоча той з дитинства звик жебракувати. Він знав, чи дійсно людина хотіла змін у своєму житті. Ісус не вирішував за людей, Він чекав їхнього благання про допомогу, і завжди був готовий допомогти. Не випадково у Писаннях так часто звучить заклик “просіть, і ви отримаєте”. Ті, хто приходив до Нього, отримував допомогу і зцілення, а тих, хто був проти Нього, Він ні до чого не примушував. Ісус хоче, щоб ми вчилися, як просити про допомогу. У статті “Служити тим, хто має фінансові труднощі” (Ліягона, лютий 2021 р.) ми читаємо: “Якими б хорошими не були ваші наміри, будьте чутливими і не переходьте меж, намагаючись нав’язати свою допомогу іншим”.
Ісус служив навіть тоді, коли Його сили закінчувалися. Коли Він пішов у гори, щоб відновитися й отримати підтримку Батька, і дорогою зустрів людей, які страждали, Він забув про Себе і допоміг, а потім продовжив шлях, як самарянин з Його притчі, який залишив усі свої справи і допоміг пораненому чоловіку. Мені подобаються слова одного з провідників Церкви: “Коли ми допомагаємо людям вирішувати їхні проблеми, Бог вирішує наші”. Це дійсно так.
Як допомагав Ісус? Як ми можемо служити? Ісус зцілював, підтримував і втішав. У тій же статті про служіння підопічним ми знаходимо такі слова: “Грошова підтримка не вирішує кожну фінансову проблему. Часто любов або інші види служіння є більш ефективним рішенням. Наприклад, запропонувавши побути з дітьми або попрацювати в саду, ви зможете допомогти зекономити витрати на няню або садівника… Крім того, особисті стосунки можуть не лише підтримувати, але і зцілювати” (Ліягона, лютий 2021 р.). Ці слова змусили мене замислитися: чи не буває так, що я лише “відкупляюся” від нужденних, замість того, щоб особисто підтримувати і любити їх?
Коли було прийнятно і можливо, Ісус допомагав особисто. В інших випадках Він просив Своїх учнів послужити людям. Якщо ми бачимо, що хтось потребує допомоги і ми в змозі допомогти, то нам не слід перекладати цю можливість на провідників чи інших людей, тому що ми всі є “руками Господа”, а не лише “вустами Господа”.
Ісус з готовністю допомагав і “не втомлювався у доброчинності” (Учення і Завіти 64:33). У притчі про двох синів один син пообіцяв допомогти своєму батьку і не зробив цього, а другий син спочатку відмовився, але потім все ж допоміг. У книзі Учення і Завіти ми читаємо: “Господу потрібні серце і небайдужий розум; і небайдужі та послушні куштуватимуть блага землі Сіону в ці останні дні” (Учення і Завіти 64:34).
Чим більше ми дізнаємося про священнослужіння Ісуса, тим краще можемо вчитися служити. За допомогою нашого служіння ми можемо пропонувати підопічним полегшення, втішення і можливість відчути як Божу, так і нашу любов. Служіння допомагає нам зростати і ставати кращими у спосіб, який приємний Богові. І, безсумнівно, будь-яка жертва часу і зусиль є виправданою.