Відчувати Божу любов через покаяння

Зображення

юнак сидить і усміхається

Коли мені було 15 років, я приймав не найкращі рішення. Я спілкувався з поганою компанією і часто навколо мене було багато спокус—а деяким з них я піддавався. Спочатку мої рішення не мали наслідків, але згодом я опинився в дуже темному місці. Я приховував від сім’ї багато з того, що робив, і мені було дуже самотньо. Я не знав, куди звернутися. Я був повністю переконаний, що Бог мене не любить.

Одного особливо важкого дня у мене раптом виникла думка, що слід почати читати Книгу Мормона. Я читав її раніше, але не мав справжнього бажання навчатися з того послання, що в ній міститься. З кожною сторінкою я відчував тепло в серці, коли знаходив істини від Спасителя, Який казав мені, що з Його допомогою я можу змінитися. Мене наповнило бажання “співати пісню викупельної любові” (Aлма 5:26).

Після вивчення Книги Мормона і зосереджених на Христі посланнях, що містяться в ній, я зміг набратися сміливості, щоб розповісти про свої вчинки мамі. Одного разу, коли ми поверталися додому з автостанції, я поговорив з нею і розповів про деякі погані рішення, які я приймав. Я очікував, що вона розсердиться, однак вона не розсердилася. Вона навіть не засуджувала мене. Натомість вона сказала, як сильно мене любить, і завдяки її любові я також уперше в своєму житті відчув Божу любов.

Я продовжував молитися і читати Писання. Це допомогло мені знову набратися сміливості, щоб поговорити з єпископом і розпочати процес покаяння. Коли я запитав його, чи може він зі мною зустрітися, він запросив мене до свого офісу і ми почали з молитви. Після розмови я почав плакати, як ніколи ще не плакав у своєму житті. Я розповів про всі свої помилки, і я в буквальному сенсі відчув, як любов Небесного Батька та Ісуса Христа знімають сором і важкий тягар, який я ніс на своїх плечах.

Мій єпископ був надзвичайно співчутливим, і це допомогло мені знову відчути любов Небесного Батька та Ісуса Христа. Він навчав мене, що процес покаяння є шляхом до освячення, і разом з цим ми також отримуємо прощення за скоєні помилки. У ту мить я зрозумів, що покаяння—це дійсно дар любові від Небесного Батька і Спасителя. Я завжди думаю про те, як сильно Вони мене люблять, коли читаю слова, що містяться в Ученні і Завітах 19, де Спаситель каже: “Бо знай, Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати, якщо покаються” (вірш 16).

Я вдячний, що завдяки Ісусу Христу і Його Спокуті ми маємо можливість вдосконалюватися і ставати кращими. Я з власного досвіду зрозумів істину, що наші серця можуть змінюватися, коли ми маємо щирі наміри і усвідомлюємо, що Небесний Батько та Ісус Христос люблять нас.

Я зрозумів, що покаяння—це справжній дар любові від Небесного Батька і Спасителя. Благословення, яке я отримав завдяки цьому випадку та багатьом іншим, більші, ніж я можу уявити, і “мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!” (Алма 36:20). Цілюща сила Спасителя, яку я відчув у своєму житті, стала нагадуванням того, як глибоко нас люблять і завжди любили.