Голоси святих останніх днів
Будь ласка, продовжуйте співати
В переповненому галасливому автобусі ми знайшли спосіб свідчити про Спасителя.
Фотографія від Rob Crandall/Alamy Stock Photo
Ми, четверо місіонерів, щойно вийшли з дому літньої місіонерської подружньої пари, і, побачивши автобус, махнули рукою водію, щоб доїхати до нашого району служіння.
Ми втиснулися в автобус, де були лише стоячі місця, й ухопилися за металеві поручні над головою. Ми стояли, але невдовзі нам довелося спиратися на людей, які мали сидячі місця, аби дати можливість пройти всередину іншим пасажирам.
Біля мене сиділа жінка середнього віку, а у неї на колінах стояла купа сумок і коробокз покупками. Її темні очі промовляли втому, а її видовжене обличчя виражало незадоволення від того, що вона сиділа в переповненому автобусі, який рухався крізь липке, гаряче панамське повітря.
Закривши очі, я уявив, що відчуваю запах китайських страв, які мама і сестри готували на Святвечір. Я також уявив, що чую різдвяну музику, яку завжди грала мама. Спека і вологість прогнали ті втішаючі думки, і я почав наспівувати різдвяну колядку. Очі жінки, яка сиділа поруч, повеселішали. Це додало мені сміливості, і я почав співати для себе різдвяний гімн іспанською мовою. Старійшина Глейзер приєднався до мене, а потім ми замовчали.
“Будь ласка, продовжуйте”,—сказала жінка. Її очі наповнилися сльозами.
Поглянувши на своїх напарників, я вийняв збірник гімнів.
“Брати і сестри!”—вигукнув я, перекрикуючи галас, що стояв в автобусі. Коли мої напарники також взяли свої книги гімнів, я додав: “Ми б хотіли заспівати кілька різдвяних пісень, аби поділитися з вами духом Різдва. Це маленьке послання від місіонерів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів”.
Ми заспівали всі різдвяні пісні в збірнику гімнів іспанською мовою. Ми не звучали, як небесний хор, але сила музики й слів про народження Спасителя, зворушила серця. Радість служіння на місії в Різдво сповнила нас, чотирьох старійшин, миром, радістю та світлом.
Ми співали, поки не доїхали до своєї зупинки. Жінка, яка сиділа біля мене, повеселішала і сказала: “Дякую за різдвяний спів!”
Зійшовши на своїй зупинці, ми помахали на прощання рукою переповненому автобусу. Пасажири аплодували, автобус рушив, а ми піднялися схилом у тропічну ніч. Я завжди згадую той вечір з вдячністю за жінку, яка дала нам можливість свідчити про Спасителя за допомогою пісні.