Брати і сестри в Господі

Аби наслідувати досконалий приклад Спасителя і стати такими, як Він, ми приймаємо Його запрошення іти з Ним Його шляхом завітів (див. Мойсей 6:34). Іноді ми визначаємо шлях завітів за допомогою обрядів спасіння й піднесення, які його окреслюють — хрищення і конфірмація, щоб отримати дар Святого Духа і стати членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів; висвячення в Мелхиседекове священство (для братів); ендаумент у домі Господа (для кожного з нас) і храмове запечатування.

Обряд, який є необхідним для спасіння і піднесення, — це священний акт, що виконується уповноваженою владою священства і навчає нас завіту, з яким пов’язано цей обряд. Певним чином ми можемо вважати обряд спасіння і піднесення зовнішнім дійством, за допомогою якого завдяки завіту в нашому житті утворюється зв’язок з Богом і Його святим Сином.

Кожен з нас, будучи улюбленим сином або улюбленою дочкою Бога, укладає власні завіти з Богом. Ми це робимо індивідуально, від власного імені, один за одним. Цей завітний зв’язок з Богом дає кожному з нас силу, надію і обіцяння. Ці завіти можуть змінювати саму нашу природу, освячувати наші бажання і дії та допомагати нам скинути з себе оболонку тілесної людини, якщо ми піддаємося натхненню Святого Духа. За завітом, завдяки Спокуті Христа, нашого Господа, кожен може уподібнитися Божій дитині, яка є “смиренною, лагідною, покірною, терпеливою, сповненою любові” (Мосія 3:19).

“Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого” (Іван 3:16) — і Він дав нам одне одного. Приналежність за завітом — тобто єдність з Богом та одне з одним за завітом — допомагає нам сягнути своєї божественної сутності й мети шляхом спілкування з небесами та встановлення стосунків і спільноти святих. Це здійснюється, коли ми служимо і виявляємо одне одному та іншим людям любов. Надаючи можливість бути причетним до завіту і належати до нього, Бог не зважає на особу. Він запрошує кожного з нас — чоловіків і жінок, одружених і неодружених, з будь-яким життєвим досвідом і обставинами — прийти до Нього і одне до одного шляхом укладання завіту.

Якщо за завітом ми належимо Господу, то за завітом також належимо одне одному. Щось дивовижне відбувається, коли ми любимо Господа і співпрацюємо, радимося разом та служимо одне одному. Служіння, здійснюване завдяки укладеним завітам, зміцнює наші зв’язки з Господом і одне з одним. Це включає наші особисті стосунки з Небесним Батьком, сім’єю, церковною спільнотою, громадою і поколіннями нашої сім’ї. Живучи за завітами, ми втрачаємо своє егоцентричне “я” і знаходимо своє найкраще “я”, зосереджене на Христі.

У Божому плані щастя, як сказав Президент Рассел М. Нельсон, “небеса відкриті жінкам, які отримали в дар силу священства Бога, що з’являється завдяки їхнім завітам священства, тією ж мірою, що і чоловікам, які є носіями священства”⁴.

Камілл Н. Джонсон, генеральна президентка Товариства допомоги, зазначала: “Ми маємо право на доступ до сили священства завдяки чесноті особистої гідності”⁵. Цитуючи Президента Нельсона, вона сказала: “Нам потрібні жінки, які знають, як знайти силу, до якої Бог відкриває доступ тим, хто дотримується завітів”⁶. Ті, хто дотримується завітів, хто прагне мати віру, бути смиренними й старанними та живе згідно з цими принципами, може отримувати, як навчала президентка Джонсон, скерування, натхнення, дари Духа, одкровення і “допомогу та силу ставати більше подібними до Ісуса Христа і Небесного Батька”⁷. Коли кожен з нас виявляє свої унікальні дари, співпрацюючи з Господом та одне з одним, ми створюємо “тіло одне” (1 Коринтянам 12:13).

За Божим планом мати й батько є напарниками і помічниками одне одному. Ми допомагаємо одне одному як рівноправні партнери в любові й праведності, щоб піклуватися і забезпечувати одне одного і сім’ю. Чистота думок і поведінки є передумовами для отримання одкровення і натхнення, необхідних жінкам і чоловікам. У своїй домівці батько і чоловік має головувати з м’якістю, лагідністю й любов’ю нелицемірною. Це ті праведні якості, яких потребують чоловіки й жінки в усіх своїх стосунках⁸.

Небеса плачуть, коли у стосунках, між ким би вони не були, присутні будь-якого роду насильство, домінування чи примус з боку чоловіків або жінок. Переконання, довготерпіння, доброта і чисте знання є Христовими якостями, яких прагне кожен з нас, незалежно від того, одружені ми чи ні, овдовіли чи розлученні (див. Учення і Завіти 121:41–42). Це тому, що наш статус перед Господом і в Його Церкві визначається нашим особистим характером і праведністю в дотриманні завітів.

Зображення

чоловіки і жінки зібралися на збори ради

Радитися під час нарад

У тому ж дусі в Господній Церкві ми радимося під час нарад, служачи разом. На наших нарадах провідники запрошують кожного висловити свої думки та ідеї. Я вдячний за кожну надзвичайну жінку й кожного надзвичайного чоловіка, з якими мав привілей служити пліч-о-пліч на церковних виконавчих нарадах. Ці благородні сестри і брати допомагають збирати Ізраїль за допомогою місіонерського служіння, готують нас до зустрічі з Богом шляхом служіння у священстві та у сім’ї, об’єднують сім’ї на вічність шляхом здійснення храмового та сімейно-історичного служіння і служіння нужденним за допомогою служби благополуччя і самозабезпечення.

У кожному випадку ми досягаємо кращих рішень і більшого успіху, якщо цінуємо внесок одне одного і працюємо разом, виконуючи Його роботу як брати і сестри.

Так само я вдячний за те, що в наших колах і приходах брати і сестри, як провідники, так і решта членів Церкви, об’єднані в роботі зі спасіння і піднесення. По всій Церкві під керівництвом відданих провідників у місіях проводяться наради провідництва місій, куди запрошуються провідники навчання старійшин і сестер. Їхня робота і обов’язки є цінними і важливими. У Збройних силах Сполучених Штатів капелани-святі останніх днів, чоловіки і жінки, які служать у різних чинах та отримали схвалення від Церкви, благословляють тих, хто служить у різних військових підрозділах⁹. Наші молоді чоловіки і молоді жінки мають нагоду й потребу служити підопічним. У служінні ми всі об’єднуємося.

Один зі способів бути свідками Бога — служити свідками обрядів відновленої євангелії. Сестри і брати є свідками під час хрищення, як для живих, так і для померлих. Брати і сестри є свідками під час інших обрядів у домі Господа. Там, отримуючи повноваження від президента храму, сестри виконують священні обряди для сестер, а брати виконують священні обряди для братів.

У Божому плані щастя, за словами президента Далліна Х. Оукса, першого радника в Першому президентстві, “влада священства благословляє всіх нас. Ключі священства скеровують як жінок, так і чоловіків, а також обряди священства і повноваження священства мають таке ж відношення до жінок, як і до чоловіків. … Кожен, хто діє в чині або покликанні, отриманому від людини, яка тримає ключі священства, використовує повноваження священства для виконання покладених на неї обов’язків”¹⁰.

Якщо ми прагнемо єдності, яка є між Ісусом Христом і Батьком (див. Іван 17:21), то повинні “зодягн[утися] Господом Ісусом Христом” (Римлянам 13:14).

Ми можемо бути освячені, благодать за благодаттю, якщо пізнаємо і набуваємо якості Ісуса Христа — сильніше любимо, легше прощаємо, не поспішаємо судити, з більшою готовністю служимо і жертвуємо, частіше показуємо приклад глибшого співчуття.

Давайте довіряти вченню і прикладу Христа, втішаючись істиною та стаючи Його смиренними послідовниками (див. 2 Нефій 28:14) — кожен з нас окремо і разом — як брати і сестри у Господі¹¹.