15 способів знайти радість, коли ви почуваєтеся самотніми

Ми часто почуваємося самотньо через відсутність певного зв’язку, якого шукаємо. Однак пам’ятайте, що завжди є хтось, до кого можна звернутися. Це можуть бути сім’я, друзі, співробітники, брати-служителі та сестри-служительки чи інші церковні провідники. Подумайте про людей, яких Господь дав у вашому житті, щоб підтримувати та благословляти вас, і зв’яжіться з ними.

Президент Даллін Х. Оукс навчав: “Цінуйте й розширюйте родинні зв’язки… Цінуйте дружні стосунки та можливості для навчання й служіння, оскільки ці зусилля також можуть привести до вічної радості”³. А старійшина Квентін Л. Кук, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, запрошував нас: “Я заохочую вас не зосереджуватися на зв’язках, яких ви не маєте, а натомість зосередитись на сімейних зв’язках, які ви маєте. Якщо ви будете це робити, то будете благословенні більшою близькістю та радістю з дорогими вам людьми”⁴.

Зосередження на інших може допомогти нам подолати почуття самотності. У ці часи може бути важко простягнути руку допомоги або ми можемо сумніватися, чи потрібна людям наша допомога. Але ми можемо молитися Небесному Батьку, щоб знати, кому потрібна наша допомога, і Він скерує нас до тих, кого ми можемо благословити (і хто певно благословить нас у відповідь), тому що завжди є той, хто потребує нашої допомоги.

Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав нам:

“Ми живемо в мінливому, складному й приголомшливому світі. Вимоги повсякденного життя можуть виснажувати нас. Я вірю, що існує один простий, але глибокий принцип, який може допомогти нам звільнитися від цієї заплутаної павутини проблем і здобути душевний спокій і щастя — служіння одне одному.

Існує багато малих і простих способів і обставин, у яких ми можемо служити іншим і любити їх удома, в церкві і в громадах.

Величні речі виконуються простими й маленькими засобами. Вони акумулюватимуться в життя, сповнене любові до Небесного Батька, відданості роботі Ісуса Христа та відчуття миру й радості кожного разу, коли ми допомагаємо одне одному”⁵.

Особисто чи у соціальних медіа, чи навіть у щоденниках, чи у “Спогадах FamilySearch” для майбутніх поколінь ми можемо свідчити про Небесного Батька та Ісуса Христа. Роблячи так, ми можемо почуватися, як старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, який сказав: “Однією з найбільших радостей мого життя є можливість свідчити про нашого Викупителя та запрошувати інших йти за Ним. Я запрошую всіх людей дізнатися про Ісуса Христа та прийти до Нього”⁶.

Алма також ділився подібним досвідом, коли записав: “Мабуть, я можу бути знаряддям у руках Бога, щоб привести яку-небудь душу до покаяння; і в цьому моя радість” (Алма 29:9).

Перше Президентство навчало:

“Гімни… можуть великою мірою благословити нас як особистостей. Гімни можуть покращити настрій, надати сміливості та спонукати нас чинити праведно. Вони можуть наповнити наші душі небесними думками та принести нам дух миру…

Завчаймо їх і розмірковуймо над ними, повторюймо і співаймо, живімося духовно від них!”⁷

Ми також знаємо велике обіцяння з Учення і Завітів 25:12: “Бо Моя душа втішається в пісні серця; так, пісня праведних є молитвою для Мене, і на неї відповіддю буде благословення на їхні голови”.

Ви можете знайти різноманіття музики для натхнення в розділі “Музика” у додатку “Євангельська бібліотека”.

Наші часи самотності, можливо, не минуть швидко, але Небесний Батько та Ісус Христос завжди будуть з нами. І з Ними нам не слід відчувати себе по-справжньому самотніми. Коли ми довіряємо тому, що Вони знають нас та знають, як ми почуваємося, наш дух може бути піднесено. Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, сказав:

“Темрява, що приходить, коли ми переживаємо труднощі, може змусити нас почуватися ізольованими та самотніми. Однак, коли Ісус Христос спокутував нас у Гефсиманському саду, Він робив це не лише за наші гріхи. Він також відчував біль та самотність, які ми відчуваємо, коли з’являються випробування. Не має значення, наскільки незвіданим може бути шлях попереду, завжди є Той, Хто ходив тим самим шляхом та може скеровувати нас.

Я обіцяю, що знаючи це, ми можемо відчувати і радість, і оптимізм під час випробувань, не лише тому, що очікуємо, що настануть кращі чи легші часи, але тому що ми довіряємо Йому. Ми довіряємо Йому достатньо, щоб помолитися і попросити про допомогу. Ми довіряємо, що Він досконало розуміє, як ми почуваємося в ці часи. Це дасть нам впевненість, що якимось чином все буде гаразд”⁸.

Старійшина Беднар також поділився схожим обіцянням: “Спаситель досконало розуміє наші страждання. Через те, що Він зніс наші розчарування, недуги та біль, Він може підтримати та зміцнити нас. Він зміцнить наші розум та дух. Він зміцнить нас фізично та будь-яким необхідним способом, аби ми могли робити те, що потрібно робити. Коли ми звертаємося до Нього, ми ніколи не самотні”⁹.

Інколи ми благословенні подолати нашу самотність, включаючись у нове навчання чи діяльність. Частиною цього процесу є те, що Президент Рассел М. Нельсон назвав “радіст[ю] у щоденному покаянні”¹⁰, а також навчання новим навичкам протягом усього життя.

Президент Нельсон навчав: “Приймімо досконалий і дорогоцінний Божий дар. Покладімо наші тягарі та гріхи до ніг Спасителя і відчуймо радість, яка приходить через покаяння та зміну”¹¹.

Старійшина Кук також ділився користю зростання у інші способи:

“Спаситель, заплативши покарання за наші гріхи, не звільнив нас від особистої відповідальності за те, як ми живемо. Цінність праці й працьовитості, зусиль, вдосконалення своїх талантів і забезпечення сім’ї від початку повсюдно проголошувалися в Писаннях.

Мій заклик до вас — проаналізувати свої цілі та визначити, які з них дозволять вам виконувати сімейні зобов’язання, залишатися на шляху завітів і мати успіх, якого Господь бажає для вас. Пам’ятайте, що наявність мети дозволяє заощаджувати час і сили, плануючи заздалегідь і не ігноруючи важливі умови й терміни”¹².

Навіть Спаситель показав нам важливість постійного розвитку, бо Він “зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей” (Лука 2:52).

Навіть у найтяжчі наші часи ми можемо зосереджуватись на вічних благословеннях, які маємо через наші завіти, яких так багато людей у світі ще не має. Подумайте про благословення та владу священства, які ми можемо отримати, включно зі щотижневим прийняттям причастя та доступом до сили, яку ми отримали (чи можемо отримати) у домі Господа. Старійшина Беднар навчав про це велике благословення та радість:

“Зобов’язання з любов’ю жити за завітами створює глибоко особистий і духовно могутній зв’язок з Господом. Шанобливо ставлячись до умов священних завітів і обрядів, ми поступово і все більше наближаємося до Нього й відчуваємо вплив Його божественності та живої реальності в нашому житті.

Я свідчу, що завітний зв’язок з воскреслим та живим Сином Божим є можливим, реальним та остаточним джерелом впевненості, миру, радості та духовної сили, що дає нам змогу сказати: “Геть страх! Сяє світло перемог!”¹³

Старійшина Стівенсон далі навчав: “Дорогоцінною перлиною” є обряди, завіти, обіцяння й настанови, отримані [у храмі]. Люди по обидва боки завіси відчувають щастя і радість, коли отримують благословення храму й приходять до Христа”. І він запросив нас “роздумувати про мир, який приносить поклоніння в храмі і служіння там”¹⁴.

Президент Айрінг сказав:

“Коли я вивчаю Спасителеві слова і Його життя, то краще пізнаю Його і сповнююся більшою любов’ю до Нього за те, що Він зробив для кожного з нас…

“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Іван 3:16).

Дар Сина Божого є безцінним. Він є тим даром, який освічує наш шлях і надихає нас. Він є тим даром, який підтримує нас у важкі дні нашої земної подорожі. Він є тим даром, який несе божественну любов, тривалу надію і справжню радість”¹⁵.

Що більше ми дізнаємося про Спасителя та наближаємося до Нього, тим більше Його справжньої радості ми можемо відчути. Легій ділився, як це благословило його. Читаючи Писання, “він сповнився Духом Господа” (1 Нефій 1:12).

Ми також маємо таке обіцяння, коли читаємо Книгу Мормона, як навчав старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Я запрошую вас читати Книгу Мормона та слідувати ученню Ісуса Христа, що міститься у цій святій книзі. Роблячи це, ви можете знайти більше радості й миру в цьому житті та в житті прийдешньому. Я знаю, що це істина”¹⁶.

Ми також можемо почуватися краще, коли говоримо хороше про інших! Президент Айрінг навчав: “Я можу обіцяти, що ви відчуєте мир і радість, якщо будете великодушно відгукуватися про інших у Світлі Христа”¹⁷.

Настрій вдячності завжди може змінити день! Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповідав:

“Якими б не були наші обставини, якими б не були наші труднощі чи випробування — кожного дня є те, що можна сприйняти і плекати. У кожному дні є те, що може викликати вдячність і принести радість, якщо тільки ми будемо помічати й цінувати це.

Можливо, нам слід менше дивитися очима і більше серцем. Мені подобаються ці слова: “Чітко можна бачити лише серцем. Те, що важливе, очима не побачиш” [Antoine de Saint-Exupéry, The Little Prince, trans. Richard Howard (2000), 63].

Нам наказано “складати дяку за все” [Мосія 26:39]. То ж чи не краще дивитися своїми очима і своїм серцем навіть на щось незначне, за що ми можемо бути вдячні, а не перебільшувати негативне у своєму теперішньому становищі?”¹⁸

Можливо, ваша самотність прийшла через відчуття того, що інші не розуміють ваші думки та ідеї. Якщо так, то пам’ятайте це обіцяння президента Айрінга:

“Зі свого досвіду ми знаємо, що єдність приносить радість. Ми — духовні діти Небесного Батька, і ми прагнемо тієї радості, яку мали з Ним у житті, що передувало цьому життю. З любові до нас Він бажає здійснити наше священне бажання жити в єдності.

Він не може дати це кожному окремо. Радість єдності, якою Він так сильно прагне нас обдарувати, не відчувають на самоті. Разом з іншими ми маємо прагнути її і бути гідними цього. Тому не дивно, що Бог закликає нас зібратися, щоб благословити. Він хоче, щоб ми об’єдналися у сім’ї. Він установив класи, приходи і філії, і повелів нам часто збиратися. В оцих зібраннях, запроваджених для нас Богом, полягає наша велика нагода. Ми можемо молитися і працювати заради єдності, яка принесе нам радість і примножить нашу силу служити.

Господь пообіцяв радість в єдності з Ним трьом нефійцям, що було найвищою нагородою за віддане служіння. Він сказав: “Ви матимете повноту радості; і ви сядете в царстві Мого Батька; так, ваша радість буде повною, саме так, як Батько дав Мені повноту радості; і ви будете такими самими, як Я, а Я є Таким Самим, як Батько; і Батько і Я є єдине” [3 Нефій 28:10]”¹⁹.

Продовжуйте шукати можливостей радитися разом у сім’ях, приходах та інших підрозділах. Та розгляньте принципи, які можуть допомогти ефективно радитися разом, у Загальному довіднику: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, 4.4.

Знайдіть, що б вам створити: чи це буде посмішка, картина, меблі або чистий простір. Подумайте над цими словами старійшини Ухтдорфа: “Що, на вашу думку, є найвищим можливим щастям? Для мене відповіддю на це запитання є Боже щастя. Тоді постає наступне запитання: “А що таке щастя нашого Небесного Батька?”… Творіння і співчуття — це дві мети, здійснення яких є складовими досконалого щастя нашого Небесного Батька… Творіння приносить глибоке задоволення і відчуття реалізованості”²⁰.

Святий Дух приносить радість у наше життя, тож все, що ми робимо, щоб запросити його в наш день, допоможе відчувати ту радість. Писання навчають: “Плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра” (Галатам 5:22). А в Ученні і Завітах 11:13 нам обіцяно Спасителем: “Я вділю тобі від Свого Духа, Який просвітить твій розум, Який сповнить твою душу радістю”.

Радість — це “стан великого щастя, що походить від праведного життя. Мета смертного життя всіх людей — мати радість (2 Неф. 2:22–25). Повна радість прийде лише через Ісуса Христа (Іван 15:[10–]11; УЗ 93:33–34; 101:36)”²¹.

Хоча слухняність не обіцяє нам світ без випробувань та труднощів, вона може допомогти нам мати силу та радість, щоб їх подолати. Старійшина Бенхамін Де Ойос, сімдесятник, навчав: “Щастя є станом душі. Радісний стан приходить внаслідок праведного життя”²².

І ми маємо запрошення з Мосія 2:41, щоб ми “зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному”.

Небесний Батько дуже любить кожного з нас як Своїх дітей. Він хоче, щоб ми відчували радість бути Його улюбленими синами і дочками. Він завжди чекає на нас і ми завжди можемо звертатися до Нього. Учення і Завіти 136:29 навчають: “Якщо тобі сумно, звернись до Господа Бога твого з благанням, щоб ваші душі могли зрадіти”.

Старійшина Разбанд нагадав нам: “Небесний Батько та Ісус Христос нас дуже люблять. Ми є дітьми Бога. Ми маємо ділитися цією важливою істиною з усіма, кого знаємо. Ми насправді ніколи не самотні. Завдяки Небесному Батьку та Ісусу Христу ми маємо постійну дружбу та підтримку”²³.

Передусім, найважливіша та вічна радість приходить завдяки наслідуванню прикладу Спасителя в усьому! Президент Баллард навчав: “Я вдячний Богові, нашому Батькові, що послав Свого Сина, Ісуса Христа, на землю. Спаситель подолав смерть та гріх. Якщо ми йдемо за Ним, то можемо відчувати вічну радість”²⁴.

Старійшина Кук поділився схожим висловлюванням: “Ми згадуємо все, що Спаситель зробив для нас, і радіємо цьому. Він віддав Своє життя як вікарну Спокуту, подолав смерть і викупив гріхи всього людства. Йдіть за Його світлом, наслідуйте його приклад, і я обіцяю, що це принесе нам у цьому житті більше радості, щастя та миру, ніж будь-що інше”²⁵.

І, нарешті, старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так промовисто сказав, що “надія, мир і радість, які приходять завдяки слідуванню за Ісусом Христом, не можуть бути перебільшеними. Це має велике значення”²⁶.

Справді, як казав Президент Нельсон: “Ісус Христос — це радість”²⁷. І він продовжив з дивовижним обіцянням, що “святі можуть бути щасливими за будь-яких обставин. Ми можемо відчувати радість навіть тоді, коли у нас поганий день, поганий тиждень або навіть поганий рік! Мої дорогі брати і сестри, радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя. Коли наше життя зосереджене на Божому плані спасіння… та на Ісусі Христі і Його євангелії, ми можемо відчувати радість незалежно від того, що відбувається — або не відбувається — у нашому житті. Радість приходить від Нього й завдяки Йому. Він є джерелом всієї радості. Ми відчуваємо її під час Різдва, коли співаємо: “Світе, зустрінь свого Творця!” [“Світе, зустрінь свого Творця!”, Гімни, № 115]. І ми можемо відчувати її протягом всього року”²⁸.