Істинна й жива Церква

Сьогодні, коли ми підтримували Томаса С. Монсона як пророка, провидця, одкровителя та Президента Церкви і Д. Тодда Крістофферсона як апостола і члена Кворуму Дванадцятьох Апостолів, ми побачили доказ того, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є істинною і живою. Господь говорив до тих, через кого Він відновив Церкву в останні дні. Він сказав про них, що вони “могли мати силу закласти основи цієї Церкви й вивести її з мороку і з темряви, єдину істинну й живу Церкву на лиці всієї землі, якою Я, Господь, дуже задоволений, кажучи про Церкву як загал, а не індивідуально—

Бо Я, Господь, не можу дивитися на гріх з найменшою мірою допущення;

Проте, того, хто кається й виконує заповіді Господа, буде прощено;

А той, хто не кається, від того буде забрано навіть те світло, яке він отримав; бо Мій Дух не завжди буде перемагатися в людині, каже Господь Саваот”¹.

Це істинна Церква, єдина істинна Церква, бо в ній знаходяться ключі священства. Лише в цій Церкві Господь дав владу запечатувати як на землі, так і на небі, як Він дав її в часи апостола Петра. Ті ключі були відновлені Джозефу Сміту, якого потім було вповноважено дати їх членам Кворуму дванадцятьох.

Після мученицької смерті пророка Джозефа вороги Церкви думали, що вона не встоїть. Вони вважали, що Церква створена смертним, а отже разом з ним щезне і вона. Однак їхні сподівання були розбиті вщент. Вона була істинною Церквою, і вона мала силу існувати й далі, навіть коли ті, хто був обраний вести її у той чи інший час, помирали.

Сьогодні ми побачили підтвердження того, що це є істинна й жива Церква. Ключі священства тримають смертні, але Господь підготував шлях для того, щоб ці ключі підтримувалися у дієвому стані на землі доти, доки люди будуть вірити, що ці ключі на землі є і що вони передаються за волею Бога Його обраним слугам.

Господній народ не завжди був гідний мати такий дивовижний досвід, який ми мали сьогодні. Після вознесіння Христа апостоли продовжували застосовувати ключі, які Він залишив їм. Апостоли померли, не передавши ці ключі наступникам через непослух членів церкви і втрату ними віри. Ми називаємо ту трагічну подію “відступництвом”. Якби члени Церкви у ті дні мали можливість і бажання виявити таку ж віру, як ви маєте сьогодні, то Господь не забрав би ключі священства з землі. Тому ця доба є історично значущою й вічно важливою в історії світу і для дітей Небесного Батька.

І наше зобов’язання тепер—залишатися гідними віри, необхідної для виконання свого обіцяння підтримувати тих, хто був покликаний. Господь був задоволений Церквою на початку Відновлення, як Він задоволений нею й сьогодні. Але Він попереджав членів Церкви тоді, як це робить і тепер, що Він не може дивитися на гріх з найменшою мірою допущення. Для нас підтримувати тих, кого сьогодні було покликано, означає, що ми повинні переглянути своє життя, покаятися, якщо потрібно, пообіцяти виконувати Господні заповіді, а також слідувати за Його слугами. Господь попереджає нас: якщо ми не будемо робити цього, Святий Дух віддалиться, ми втратимо світло, яке вже отримали, і не зможемо дотриматися даного сьогодні обіцяння підтримувати Господніх слуг в Його істинній Церкві.

Кожний повинен зробити самооцінку собі. По-перше, нам потрібно визначити глибину своєї вдячності за членство в істинній Церкві Ісуса Христа. По-друге, нам потрібно знати завдяки силі Святого Духа, як нам краще виконувати заповіді.

З пророцтв нам відомо не тільки те, що істинну й живу Церкву не буде знову забрано з землі, але й те, що вона ставатиме кращою. Наше життя буде змінюватися на краще, якщо ми будемо розвивати свою віру в покаяння, завжди пам’ятати Спасителя і намагатися ще старанніше виконувати Його заповіді. У Писаннях міститься обіцяння про те, що коли Господь знову прийде у Свою Церкву, Він побачить її духовно підготовленою до зустрічі з Ним. Це має додати нам рішучості й оптимізму. Ми повинні краще працювати. Ми можемо це робити. І ми будемо.

Цього дня було б особливо мудрим вирішити підтримувати своєю вірою і своїми молитвами всіх тих, хто служить нам у царстві. Я на собі відчув могутність віри членів Церкви, з якою вони підтримують тих, хто покликані. В останні кілька тижнів я дуже сильно відчув молитви і віру людей, яких я не знаю і які знають мене лише як людину, покликану служити завдяки ключам священства. Президент Томас С. Монсон буде благословлятися вашою підтримуючою вірою. Його сім’я також буде мати благословення, що проливатимуться на них завдяки вашій вірі і вашим молитвам. Усіх, кого ви підтримали сьогодні, буде підтримувати Бог через їхню і вашу віру.

Кожний член Церкви буде мати можливість підтримувати їх через служіння, виконуване в ім’я Бога. Церква—це могутня сила для благословення її членів і всіх людей по світу. Наприклад, Церква виконувала дивовижну гуманітарну роботу по всьому світу. Все це стало можливим завдяки вірі членів Церкви та її друзів у те, що Бог живий і що Господь бажає, щоб ми допомагали тим, хто потребує цього, до кого Він може наблизитися через Своїх вірних послідовників.

Крім цього, через Церкву й обряди, які виконуються в ній, стають можливими благословення запечатувальної сили, щоб торкнутися і духовного світу. Це істинна й жива Церква, яка наближається навіть до тих, хто вже пішов із життя. Якщо у вас є віра, щоб шукати імена своїх предків, якщо ви йдете в дім Господа, щоб виконати вікарні обряди, то цим ви підтримуєте цю велику роботу, мета якої принести спасіння всім дітям Небесного Батька, які приходять у цей світ.

Я хотів би сказати про деякі з підстав, чому, на мій погляд, ми маємо бути вдячні за істинну й живу Церкву. Потім я запропоную кілька шляхів, якими, як я думаю, Церква має готуватися до повернення Спасителя. І, нарешті, я принесу своє свідчення, як до мене прийшло знання, що це є істинна й жива Церква.

Більш за все я вдячний за те, що відчув очищувальну силу, яка стала можливою завдяки обрядам, виконаним владою священства. Я відчув прощення й очищення через хрищення тими, хто мав повноваження. Я відчув палання у своїх грудях, і це є можливим тільки завдяки словам, сказаним Божими слугами: “Прийми Святого Духа”.

Моє почуття вдячності приходить також від благословень, які має моя сім’я. Це—запечатувальна сила і наше знання про неї, які змінюють і трансформують життя нашої сім’ї тут і наші сподівання на радість сімейного життя у світі прийдешньому. Думка і сподівання, що я можу мати вічні стосунки зі своєю сім’єю, допомагають мені пройти страждання від нашої розлуки і самотності, які є частиною смертного існування. Вірним у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів обіцяно, що ми зможемо мати стосунки й розширення своїх сімей у вічностях. Це запевнення назавжди і на краще змінює всі взаємини в наших сім’ях.

Наприклад, тепер у мене такий період життя, коли я через велику віддаленість не можу їздити, щоб ближче познайомитися зі своїми онуками а, з часом, і правнуками. Є люди, яким не випала можливість бути у шлюбі і стати батьками, яким так само, як і мені, дуже хочеться бути якось ближче до сім’ї. Завдяки відновленню знання про вічні сім’ї, ми маємо більше надії і більше доброти у всіх наших сімейних стосунках. Найбільше радості у цьому житті зосереджено у сім’ях, так само буде і у світах прийдешніх. Я дуже вдячний за запевнення, яке маю: якщо ми вірні, то стосунки з людьми, які ми підтримуємо тут, у цьому житті, залишаться у нас у світі прийдешньому, у вічній славі².

Я можу бачити підтвердження удосконалення Церкви, про яке пророкувалося. Наприклад, під час своїх подорожей і знайомства з членами Церкви я бачу, що відбувається значне поліпшення у їхньому житті. Через їхню просту віру і послушність Спокута змінює і наставляє цих членів Церкви. Часто я зустрічаюся з дуже смиренними людьми, яким надано можливість навчати на уроках і виступати з проповідями, в яких відчувається така ж сила, яка була у словах Легія, Нефія і синів Геламана. Пам’ятаєте:

“І сталося, що Нефій і Легій проповідували Ламанійцям з такою великою силою і владою, бо вони мали силу і владу, надану їм, щоб вони могли говорити, і їм також було відкрито те, що їм слід говорити”³.

Я впевнений, що постійне бажання Президента Гордона Б. Хінклі буде виконано. Він навчав, що всі, хто приходять у Церкву, можуть залишатися активними у ній, якщо їх насичувати добрим словом Бога. Пам’ятаю, як він казав, що хотів би, щоб його останніми словами у служінні були “утримувати в активності, утримувати в активності, утримувати в активності”. Його слова живуть і в керівництві Президента Монсона та всіх нас, коли ми гідні мати ту силу, яку мали Легій і Нефій, щоб насичувати добрим словом Бога. Я впевнений, що ви й надалі будете, і я також, захоплюватися смиренними святими останніх днів, які все з більшою силою навчають як домашні і візитні вчителі і спілкуються з друзями-не членами Церкви.

Упродовж років ми пам’ятаємо слова Президента Девіда О. Мак-Кея: “Кожний член Церкви—місіонер”. Я впевнений що надходить день, коли завдяки вірі членів Церкви ми побачимо зростаючу кількість людей, яких буде запрошено послухати слово Бога і які потім прийдуть в істинну й живу Церкву.

Є ще одне поліпшення, яке, я впевнений, настане. Сім’ї по всій Церкві шукають, як їм зміцнити і захистити своїх дітей від зла, що оточує їх. У деяких випадках ці батьки відчайдушно намагаються повернути в сім’ю тих, хто відбився від неї. Я впевнений, за їхні старання до них прийде—і великою мірою—винагорода від Бога. Ті, хто ніколи не опускають руки, побачать, що й Бог ніколи не опускав рук і що Він їм допоможе.

Велика допомога прийде від тих, хто покликаний служити в Церкві. Дух, що спонукає людей допомагати іншим, посилиться настільки, що багато хто стане такими, яким був молодий єпископ Томас Монсон, натхненний знати, як саме запросити і заохотити тих, хто, можливо, на якийсь час, не визнає благословень, які Бог припас для них. Президент Монсон і сьогодні пам’ятає людей, з якими працював, щоб врятувати їх, коли був їхнім єпископом. Я сподіваюся, що всі ми матимемо впевненість, що Бог направлятиме нас до тих, кому треба служити, а також до тих, кого Бог хоче, щоб ми привели з собою, коли повертатимемося до Нього додому.

Як я бачу, ще одне удосконалення відбувається в царстві і воно приходить від бажання і здатності прийти на допомогу бідним і нужденним. Я помітив, наскільки серед членів Церкви посилилося співчуття до жертв природних катаклізмів по всьому світу. У некрологах я читаю, що сім’ї просять передати свої внески у Постійний фонд освіти Церкви або Церковний фонд гуманітарної допомоги.

Пророк Джозеф Сміт бачив ці чудові вдосконалення. Він сказав, що коли людина стає по-справжньому наверненою, то в неї буде бажання мандрувати скрізь по землі, турбуючись про дітей Небесного Батька⁴. Це вже розпочалося і розповсюджується серед дедалі більшої кількості членів Церкви. Для мене дивовижним є те, що бажання віддати нужденним поширюється і на людей, які самі мають мало, і що це бажання є щирим, незалежно від того, переживаємо ми економічно сприятливі чи важкі часи. Це для мене доказ того, що Спокута все ефективніше діє серед членів Церкви.

Моє свідчення про те, що це є істинна й жива Церква, бере свій початок ще в моєму дитинстві. Одна з моїх найперших згадок—про конференцію, що проводилася не в такому приміщенні, як це, а в орендованому номері готелю. Виступав чоловік, ім’я якого я не знаю й по сьогоднішній день. Я знав лише, що його у наш невеликий округ у місії послав хтось, хто мав священство. Я не знаю, про що він говорив. Але я отримав сильне, переконливе свідчення ще до того, як мені виповнилося вісім років, навіть до того, як мене охристили, що я чув слугу Бога в істинній і живій Церкві Ісуса Христа. Воно не стосувалося ні того готельного номера, ні кількості присутніх, яких було мало; воно було свідченням, що я був благословенний у той момент бути на зборах істинної Церкви.

Коли я підлітком переїхав зі своєю сім’єю у місцевість, де були організовані коли Церкви, то вперше відчув силу кворумів священства і люблячого єпископа. Я до цього часу пам’ятаю і можу відчути ту переконаність, яка прийшла до мене, коли я сидів на зборах кворуму священиків поряд з єпископом і знав, що він має ключі загального судді в Ізраїлі.

Таке саме свідчення прийшло до мене ще в дві неділі: коли я був в Альбукерке, Нью-Мексико, і в Бостоні, Массачусетс. І в тому, і в іншому випадку я був присутній, коли із округу організовували кіл. На перший погляд звичайні чоловіки, яких я добре знав, покликалися служити президентами колів. Я піднімав свою руку у ті два дні, як це ви робили сьогодні, і мав свідчення, яке прийшло до мене, що Бог покликав своїх слуг і що я благословенний тим, що вони служать мені і що я підтримую їх.

У дні й місяці, що проходили після їхньої підтримки, я бачив, що тим президентам колів було дано достатньо сил і здібностей, щоб виконувати їхні покликання. Таке саме диво я бачив у служінні Президента Монсона, коли він отримав покликання головувати як пророк і Президент Церкви і застосовувати всі ключі священства на землі. При мені до нього прийшли одкровення й натхнення, які підтвердили мені, що Бог шанує ці ключі. Я очевидець цього. Це ключі священства, які, за словами Господа, “є без початку і без кінця”⁵.

Я приношу своє урочисте свідчення, що це—істинна й жива Церква Ісуса Христа. Небесний Батько відповість на ваші палки молитви, щоб ви знали, що вам треба. Ви можете мати свідчення, що покликання, які ви підтримали сьогодні, були від Бога. Більш того, ви можете дізнатися, що виконувані в цій Церкві обряди, які очищують душу і зв’язують як на землі, так і на небі, це ті ж обряди, якими вони були у дні Петра, Якова та Івана. Ключі й обряди тепер відновлені у їхній повноті через пророка Джозефа Сміта і були передані його наступникам. Ісус є Христос. Він живий. Я знаю це. Я свідчу, що Томас С. Монсон—Його живий пророк. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є істинною Церквою і вона продовжує жити. Я свідчу про це, в ім’я Ісуса Христа, амінь.