Почута молитва

Зображення

an answered prayer

Після того як батька забрали, мама піклувалася про Грейс і двох її братів та двох кузенів. Треба було прогодувати багато ротів, а їжі було обмаль. Їхня сім’я отримала невелику кількість борошна, овочів та картоплі.

Одного дня подзвонили у двері. Грейс пішла за мамою, щоб побачити, хто прийшов. Коли мама відчинила двері, на порозі стояв молодий нацистський офіцер. Серце Грейс почало битися сильніше, і вона затамувала подих. Що він хоче?

“Скільки людей живе в будинку?”—запитав офіцер грубо.

“Я, троє моїх дітей і двоє племінників”,—сказала мама.

“Чоловік тут з вами не живе?”—запитав офіцер.

“Ні,—відповіла мама.— Його забрали”.

Офіцер оглянув будинок. “Чи є у вас радіо? Ми не хочемо, щоб ви слухали програми наших ворогів з Англії та Америки”.

Мама взяла радіо і віддала офіцерові.

“Це великий будинок,—сказав він, озираючись.— Надто великий для невеликої кількості людей, які тут живуть. Завтра вам треба бути виїхати. Ми заберемо цей будинок”. Він повернувся і пішов.

Грейс не могла повірити своїм вухам. Вона поглянула в мамині очі, які стали великими від потрясіння. Потім мама зачинила двері й пішла в дальній кінець будинку.

Грейс повільно йшла за нею, а серце калатало. Чи дійсно солдат повернеться і забере їхній будинок так само, як і радіо? Що їм робити? Куди йти? Як тепер тато дізнається, де їх шукати?

Грейс зупинилася біля дверей маминої кімнати і зазирнула всередину. Мама стояла на колінах і молилася. Грейс тихенько пішла до вітальні, чекати на маму.

“Oй, мамо, що ми будемо робити?”— запитала Грейс.

Мама зітхнула. “Усе, що ми можемо—молитися і довіряти Господу, що Він нас захистить”.

Молодий нацистський офіцер не повернувся ні наступного дня, ні пізніше. Він ніколи так і не прийшов! Грейс і її сім’я продовжували жити в своєму будинку.

Грейс знала, що Бог допомагає її сім’ї. І хоча війна не закінчилася, Він постійно буде їх пильнувати.

Продовження буде …