Виконувати Господню волю

Господь підготував для нас багато благословень, якщо ми слухаємо Його голос.

До того як я стала членом Церкви, мене глибоко бентежили чутки про прийдешній кінець світу.

Я не знала, чи був якийсь сенс складати плани на майбутнє, набувати професію, або чи взагалі буде якесь майбутнє для мого покоління. Я просто пливла за течією, без якоїсь певної мети чи напрямку.

Мої друзі привели мене до Церкви, і після хрищення я сповнилася ентузіазмом та ідеями про те, чого я хочу досягти в житті. Мої плани не включали служіння на місії. Проте через рік після хрищення я поїхала до храму і там, як порадив хтось із друзів, молилася, щоб дізнатися, чи слід мені все ж таки служити на місії. Кожного разу, коли я молилася, я чула у розумі ствердну відповідь, але була невпевнена, чи то був голос Господа, чи просто мої власні думки.

Я була в храмі з великою групою молодих людей з Болгарії, які або очікували на місіонерське покликання, або вже отримали його, або щойно закінчили місію. Перед тим як рушити назад в Болгарію, керівник нашої групи сказав, що молитву скаже хтось, хто збирається служити на місії. На мій подив він назвав моє ім’я. Звідки він знав? Я не збиралася служити на місії!

Ми без проблем доїхали додому, і знову, на мій подив, всі мої плани на найближче майбутнє почали руйнуватися один за одним. Переді мною закривалися одні двері за іншими, і я не знала, що відбувається.

Насправді, я не знала, як зрозуміти голос Господа, не знала, як дізнатися Його волю, але Він завжди використовував різні засоби, щоб показати мені правильний шлях—місію повного дня. Він використовував їх, доки я не зрозуміла Його.

Незабаром я отримала покликання до Англійської Лондонської Місії. Я знаю, що це покликання було натхненне Богом. Я багато разів мала змогу пересвідчитися, що була в правильному місці в правильний час. Я мала бути там з багатьох різних причин і я вдячна за це.

Я вдячна, що зрозуміла волю Господа і стала слухати. Вісімнадцять місяців повного занурення в служіння Богу. Ні, це не було легко, але я ні на що в світі це не поміняла б. Моя місія дала мені надзвичайний досвід, що змінив мене та створив фундамент, на якому я можу будувати своє подальше життя. Це допомогло мені дізнатися багато з того, що стало корисним у повсякденному житті.

Цікаво, що протягом місії я змогла побачити потенціал своєї країни і чого можна досягти в Церкві, як зміцнити філії в Болгарії. Я змогла побачити, що проблеми є всюди, але від нас, членів Церкви, залежить, чи буде відбуватися зростання, чи ні. Я побачила, що всього за три покоління в країні значно зростає кількість членів Церкви, якщо сім’ї з дітьми вибирають залишитися в Церкві, служити на місії (як в юності, так і пізніше в житті), прагнуть укласти шлюб в храмі та виховати дітей в Церкві.

Коли моя місія закінчилася, я не знала, чого далі бажав для мене Господь. Щоб дізнатися, я багато молилася, просила благословення священства і перечитувала своє патріарше благословення. Насамперед я зрозуміла, що мені треба залишитися в Болгарії. Саме в той час спостерігалася величезна хвиля еміграції з Болгарії. Тиск покинути країну був дуже сильним, але я дізналася, чого бажав від мене Господь, і не могла суперечити цьому. Після цього, крок за кроком, я зверталася до Господа кожен раз, коли мені треба було прийняти рішення.

Найчіткіше я пам’ятаю випадки, коли я повинна була дослухатися до Нього для прийняття важливих життєвих рішень—щодо освіти, шлюбу, роботи, дітей. Я не зверталася до Нього з ідеєю, що Він надасть мені готові відповіді, а спочатку розмірковувала, розважливо приймала рішення, а тоді запитувала, чи цього Він бажає для мене, чи узгоджується це з Його волею. Іноді я отримувала відповіді після читання Писань, іноді—після молитви, іноді—під час отримання благословення священства або під час відвідин храму. Я завжди отримувала їх у тихих і спокійних місцях, коли я була благоговійною і бажала почути Його волю. У місцях, де перебував Дух.

Коли я слухала Його, то отримувала мир і втіху, а також упевненість, що все буде добре, якщо я узгоджуватиму свою волю з Його волею. Писання зміцнили моє свідчення: “Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки” (Приповісті 3:6).

Бог любить нас і звертається до нас, щоб ми знали, що для нас краще та як нам діяти, щоб розкрити свій потенціал і робити все якнайкраще. Я вдячна, що ми можемо відчувати Його турботу і впевненість, яку Він дає нам, коли ми робимо те, що правильно.